Интернет-войска Украины VS Цифровая Армия России

Війна всюди. В окопах під Бахмутом, на дипломатичних самітах, у турбінних цехах ТЕЦ, у масовій свідомості. Особливо у масовій свідомості.

Ще 28 лютого 2022 року Міністерство цифрової трансформації разом із Міністерством культури та інформаційної політики запустили ініціативу Інтернет-Війська України (ІВУ). Суть була проста – будь-який власник комп'ютера чи смартфона міг стати учасником інформаційного спротиву. 

Ініціатива за лічені дні охопила десятки тисяч користувачів соціальних мереж (телеграм, інстаграм, фейсбук та вайбер), які бажали допомогти поширити правду про військову агресію Росії проти України.

Не в останню чергу завдяки зусиллям простих українських громадян було на довгі місяці нейтралізовано машину російської мережевої пропаганди.

На готовність українців до збройної відсічі та зростання підтримки країни за кордоном не змогли вплинути ані розгалужена мережа російських ППсО (підрозділи психологічних операцій ЗС РФ), ані горезвісне Агентство інтернет-досліджень Євгенія Пригожина – аналог ПВК "Вагнер" в інформаційній сфері.

Але будь-яка ефективна технологія перехоплюється противником, це лише питання часу. Першою спробою росіян створити свій аналог координації ідеологічно заряджених та активних користувачів соцмереж у березні 2022 року став "Кібер фронт Z". Сферою діяльності цього проєкту заявлялося викриття української "фейкової" інформації.

Локація офісу, а він розташовувався на петербурзькому заводі "Арсенал", недвозначно натякала на причетність засновника ПВК "Вагнер". Сам Пригожин, згодом публічно визнав, що приміщення цієї "армії тролів" надав саме він.

Наступним фігурантом, який спробував копіювати успішні практики ІВУ, став російський блогер-мільйонник Стас Васильєв, автор популярних YouTube-каналів "Ай Как Просто". Використовуючи своє ком'юніті, він намагався блокувати проукраїнські канали на YouTube і в Telegram. У результаті YouTube видалив канали самого Васильєва.

І ось наприкінці січня 2023 року в інтернет-просторі з'явився практично дзеркальний аналог Інтернет-Військ України – така собі Цифрова Армія Росії. Наслідування відчувається навіть у семантиці спілкування з аудиторією.

"Ми публікуватимемо справжню правду серед українців, розкриватимемо очі європейцям і разом йтимемо до перемоги. Сюди можуть приєднатися всі, щоб взяти участь у боротьбі за нашу державу. Підписуйся, щоб регулярно отримувати завдання та разом йти до перемоги", – закликають організатори проекту.

Але наскільки схожі ІВУ та ЦАР зовні, настільки різняться їхні підходи до роботи.

Інтернет-Війська України сконцентровані переважно на західній аудиторії. Основна форма діяльності – створення та розкрутка різноманітних петицій, спрямованих на міжнародну ізоляцію Росії. Сюди входять вимоги до транснаціональних корпорацій припинити ведення бізнесу в РФ, заборона участі російських спортсменів до змагань тощо.

Цифрова Армія Росії ставить собі завдання зовсім іншого типу. Насамперед психологічний вплив на українське суспільство. "Ваше завдання не викликати агресію. Основна мета – викликати демотивуючі емоції. Емоції, які змушують здатися", – пишуть у своїх методичках організатори ЦАР. І навіть дають перелік психологічних станів, до яких має привести їхню діяльність:

• зневіра, туга;
• паніка, страх;
• відчуття безсилля та усвідомлення, що ти нічого не можеш змінити;
• відчуття зради;
• відчуття марності та непотрібності.

Один із показових останніх кейсів ЦАР – цілеспрямоване поширення на українську аудиторію відео із "насильницькою мобілізацією" громадян в Одесі. Акцент у меседж-боксі робиться на загостренні регіональних відмінностей.

"У самій Україні назріває розкол. Наприклад, одесити незадоволені тим, що гребуть по мобілізації найбільше саме їх, а не "західняків", які воліють ходити клубами і вдавати, що війни не існує. Нехай гине схід та південь України, а западенці тусуватимуться", – наставляє своїх мережевих пропагандистів адміністратор Цифрової Армії Росії.

Під таку мету адаптовано і технологію спілкування. Залученому ком'юніті рекомендується прикидатись українцями, для маскування використовувати слова-маркери типу "русня", "пиня", "перемога над Z-фашистами" тощо. Навіть більше – намагатись спілкуватися українською мовою, для зручності та оперативності використовуючи сервіс Google Translate.

Ми можемо як завгодно довго сміятися з кострубатих фраз типу "немає сечі терпіти ці пекельні борошна", але правда в тому, що в переважній більшості випадків Google Translate перекладає досить коректно. І ступінь залучення ангажованих громадян РФ до суспільно-політичного дискурсу України може виявитися значно серйознішим, ніж це видається багатьом.

Владислав Роговець

***

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.