Кто "валил" судебную реформу Зеленского?
12 січня Україну і світ потішили: оновлено Вищу раду правосуддя. Упав один із бар’єрів на шляху до ЄС.
Минуло зовсім небагато.І ось голова Верховного Суду Всеволод Князєв говорить, що "причиною провалу формування Вищої ради правосуддя і невиконання другої євроінтеграційної вимоги" могли стати деструктивні дії заступника керівника Офісу президента Андрія Смирнова.
А той відповідає, що склад ВРП і процедури її формування викликають критику й у профільних громадських організацій.
Як учасниця конкурсу можу аргументовано заявити: формула творення "нової" ВРП = сваволя Етичної ради і Верховного Суду + ігнорування зобов’язань держави перед іноземними партнерами.
Етична рада vs Вища рада правосуддя
Без висновків "суду над суддями" нікого не можна призначити на посаду, покарати дисциплінарно, звільнити чи відсторонити через притягнення до кримінальної відповідальності.
Напередодні вторгнення рф ключовий орган суддівського врядування втратив повноважність. Більшість його членів вдалася до відставок, аби уникнути "чистилища" Етичної ради (ЕР).
План реформи передбачав, що звільнені місця після перевірки членів ВРП, як і вже вакантні, посядуть ті конкурсанти, кого для обрання чи призначення схвалять "етичники".
Засновану восени 2021-го ЕР складають 3 національні та 3 міжнародні "арбітри".
Закон указував на осіб з бездоганною діловою репутацією, високими професійними і моральними якостями, суспільним авторитетом.
Вітчизняний компонент органу визначила Рада суддів України (РСУ). На верхні позиції списку РСУ включила Юрія Трясуна (суддю з Київського апеляційного) та Володимира Сіверіна ("відставника" з харківського апеляційного госпсуду), порядність яких експертне середовище заперечує.
Доволі передового представника Верховного Суду Лева Кишакевича вважали "темною конячкою". Але здатним бути агентом змін. Він очолив ЕР і, схоже, зробився імпозантним "троянським конем", спроможним переконати іноземців у єдності й чистоті намірів усіх членів органу та його апарату.
ЕР швидко розробила нормативи своєї роботи. Почала вивчати досьє кандидатів. У режимі письмових запитів-відповідей з’ясовувала проблемні моменти. Перші очні співбесіди провела з онлайн-трансляцією.
Задля безпеки?
З початком великої війни ЕР перервала діяльність аж до кінця квітня. А коли відновила, закрила від сторонніх очей співбесіди (вже дистанційні).
Із членів ВРП, які ризикнули бути оціненими, Етична рада "забракувала" фігуранта "плівок Вовка" Грищука. Схвалення трьох інших неабияк спантеличило громадськість. Їхні переваги лишилися невідомими.
Конкретику ЕР наводить у рішеннях про непридатність членів ВРП чи конкурсантів та при появі окремих думок, що трапилось лише тричі. У протилежних випадках – трафаретний набір загальних фраз. Тож не зрозуміти: які доводи переможців переконали раду, які чесноти – у пріоритеті?
Записи бесід обіцяють оприлюднити після війни (коли вони нікому не знадобяться). Сформовані ЕР письмові досьє публікувати й не збиралися.
Втаємничення процедур пояснюють безпекою учасників і членів їх родин. Хоча відео співбесід, проведених до 23.02.22 включно, залишене в загальному доступі.
ЕР має запропонувати не менше 2-х претендентів на 1 вакансію (інакше конкурс проводиться заново). Можна й більше. Проте кожному суб’єкту обрання членів ВРП – Верховній Раді, з’їзду правників-науковців і викладачів вишів, з’їзду суддів, всеукраїнській конференції прокурорів – ЕР формувала списки мінімальної чисельності.
Проведений громадськістю аналіз наводить на думку, що і вітчизняні, і закордонні "етичники" керувалися принципом "один від наших, другий від ваших", а не реальною доброчесністю конкурсантів.
Відтак суспільство щоразу отримувало нокаут. Обираючи між "чистими" (чи близькими до них) і "нечистими", з’їзди неодмінно "помилялися" на користь останніх.
Тільки парламент зважив на публічні заклики й проголосував за адвоката Майдану, грозу для недоброчесних суддів Романа Маселка і науковця Миколу Мороза.
Альтернативу їм являли ексінспектор ВРП та харківська суддя з сумнівною репутацією й статками, відома приязню до неї очільника вертикалі судів адміністративної юрисдикції, а також як …викривач корупції.
Очевидна неприйнятність персони змусила Комітет з питань правової політики не рекомендувати Верховній Раді обирати її. Попри позитивне рішення ЕР.
Сумніви "етичників"
Я претендувала до ВРП за квотою парламенту. Отримала висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.
Не через те, чим докоряють зазвичай суддям чи прокурорам. Майна нажила небагато. Доходи – виключно офіційні. Правосуддям не торгую. Втручань у свою діяльність не допускаю.
"Обґрунтовані сумніви" викликали мої Фейсбук-пости. Деталі тут.
За обидва дописи мене прагнула покарати ВРП. Зрештою догану, оголошену за скаргою голови суду Струкова, скасувала Велика Палата Верховного Суду, справу за жалобою "журналіста" Сікалова закрила Дисциплінарна палата ВРП.
Закон дозволив "етичникам" не вважати посутніми будь-які висновки/оцінки національних і міжнародних органів. Вочевидь, надто прискіпливо вони мали вивчати "доробок" ВРП. Якій суспільство, державна влада, іноземні партнери висловили недовіру. За покривання нечистих на руку володарів мантій, за утиски суддів чесних і принципових. Що й зумовило потребу в ЕР.
Але та вздріла істину – у ставленні ВРП до мене.
Письмові запити членів ЕР постів не стосувались. На співбесіді пан Трясун маніпулятивно, перебиваючи, не даючи завершити думку, з’ясовував моє ставлення до рішень Великої та Дисциплінарної палат. Скажімо, чому я не оскаржила останній з вердиктів? (Хто б добивався зміни формулювань у присуді на свою користь?)
У рішеннях і найвищої судової інстанції, і дисциплінарного органу вказано: мої дії авторитет правосуддя не підривали. Та ЕР з цих документів (усупереч їх кінцевій суті) доточила до власних умовиводів фрази про недотримання мною суддівської етики.
Вироблена ЕР "Методологія оцінювання" передбачає врахування істотності порушень, коли за дрібні відступи від "стандартів" членів ВРП чи кандидатів не карають виключенням.
У моєму випадку, і не тільки, незначністю проступку знехтувано.
Негативний висновок детективу НАБУ Роману Яроменку виписали на підставі 2-х доган. Погашених. Понад 10-річної давності. Часів роботи в районних прокуратурах. Пояснень про цькування керівництвом прокуратури області та сваволю в застосуванні дисциплінарних стягнень ЕР не сприйняла.
З подібних мотивів "етичники" могли банити і Маселка. Як адвоката його теж карали за пост у Фейсбуці.
Боротьба пана Романа за чесні суди передбачала юридичний та медійний захист тих, хто кинув виклик усталеній "корпоративній етиці", пішов проти течії, наражаючись на помсту системи. Тож в усіх дисциплінарних і судових процесах, де я захищала свої права і чесне ім’я, ми були опліч.
Гадаю, закулісні ляльководи розуміли: "кейс судді Гольник" відомий парламенту, хоча б за списком Катерини Гандзюк. Викинути з конкурсу обох помітних кандидатів ризиковано – підірве реноме ЕР ще на старті. Спробували пропустити претендента з меншими шансами на успіх. Прорахувалися.
Куратор схвалює?
Розправа наді мною стала холодним душом для Віктора Фоміна. Воїна-"афганця". Згодом відомого новаторськими підходами голови суду.
У гучних справах НАБУ і САП він виносив невигідні їх фігурантам рішення. Санкціонував проведення слідчих дій у провадженні щодо незаконного збагачення голови ОАСК Вовка. Дозволив передати в управління державі арештоване майно Одеського аеропорту.
Участь у конкурсі припинив добровільно – пройшовши співбесіду.
Потім розповів про зневажливі репліки стосовно його участі в обороні Києва та особистого життя українських "етичників". Які, тікаючи від війни, на місяці усунулися від виконання обов’язків.
І про наради "у вузькому колі зацікавлених осіб" як "вибивати" тих конкурсантів, котрі роками виборювали зміни в судовій сфері.
20 січня ЕР оформила негативний висновок Андрію Радіонову. Він очолював групу прокурорів у справі Сергія Стерненка. Молодого патріота, який пережив три замахи і зміг знешкодити нападників.
Принциповий прокурор свідчив, що Ірина Венедіктова, її заступник Олексій Симоненко чинили тиск на слідство, воно було неповним і упередженим. Сфабриковані матеріали кримінального провадження зливали Портнову. Куратору судової системи за часів Януковича.
За відмову підписати безпідставну підозру активісту у вбивстві прокурора відсторонили.
Претензії ЕР до Радіонова (порівняйте з цим) зумовили: недекларування автомобіля – що був наданий СТО на час ремонту його власного; штучне погіршення житлових умов, бо отриману прокурором безоплатно в 2005 році квартиру після приватизації продала його матір, тож "він знову має право на одержання житлового приміщення" (чим співробітник Генпрокуратури дотепер не скористався і мешкає в орендованій квартирі); приховування нерухомого майна – реєстрації у відомчому гуртожитку (де він і дня не проживав, не отримував ордеру на вселення, не укладав договору на користування).
Найперше ж у провину кандидату поставлено неетичну поведінку під час встановлення його відповідності критеріям. "Доводить" її низка висловлювань прокурора. Зокрема, таке: "Із запитань Етичної ради прослідковується очевидна упередженість у поєднанні з маніпуляцією термінами та нормативною базою".
Програма стратегічної сесії
На залаштункові домовленості при формуванні пулу фіналістів і натякав заступник глави ОПУ Смирнов: "Етична Рада, головою якої є діючий суддя Верховного суду, обирає кандидатами до ВРП 16 людей, 7 з яких є діючими суддями того ж Верховного суду"; "на 8 вакансій … рівно по 2 кандидати на місце".
Загадку фрази посадовця "їх особиста справа, в якій країні проводити стратегічні сесії з обговорення висновків по кандидатах" розкрити легко. У соцмережах "спливла" програма спільного заходу ЕР та її секретаріату. Що відбувався цілий робочий тиждень на початку жовтня у Відні. Де якраз скупчилося чимало віп-біженців.
Було з ким радитися?
Докази на користь "конспірології"
Навчена досвідом провокацій проти мене, перед співбесідою я скористалася правом ознайомлення з зібраними ЕР документами.
А намагаючись отримати належним чином завірене рішення стосовно себе, попросила надіслати копії матеріалів мого оцінювання, що надавалися членам ЕР – українською та англійською.
Порівняння, що було до і стало потім, приголомшує.
"Випарувалися" всі схвальні відгуки про мене, подані через електронну форму. Частина письмових запитань членів ЕР і моїх відповідей. І ще низка документів.
Зникла одна зі скарг, що унаочнювала організованість вкиду проти мене. З різницею в 2 дні до ЕР направили звернення, тексти яких збігалися, Об’єднання "Самопоміч Дарницького району м. Києва" та Міжнародний антикримінальний альянс.
Невідомі ГО закидали мені пост підтримки і "фото з підозрюваним у вбивстві людини активістом Стерненком", взаємодію з Центром протидії корупції, що "фінансується із-за кордону", і невідповідність критерію політичної нейтральності, бо "раніше кандидат висувалась на посаду члена ВРП за квотою парламенту від фракції "Голос".
З істотно обкарнаної біографічної довідки щезла вся істотна інформація. Про затяжний конфлікт із мером Мамаєм. Міжнародне визнання моєї діяльності як судді та викривача корупції. Відсутність компромату.
Головне ж, досьє не містить текстів постів, що поставлені в провину "порушниці етики", та пов’язаних з ними рішень Великої Палати Верховного Суду і Дисциплінарної палати ВРП. Навіть українською, не кажучи про переклад для іноземців.
Співбесіда пройшла 23.02.22. Висновок про невідповідність на сайті ЕР виклали 25.06.22. Певно, за чотири насичені трагічними подіями місяці забулося чимало.
Отже, поважним міжнародним експертам підсунули тенденційно підібрані цитати. Про "безпричинні" нападки якоїсь нічим непримітної судді на колег і окремих громадян.
"Папери" для ЕР готує секретаріат. Виплеканий у будівлі, яку займають РСУ та Державна судова адміністрація. Остання забезпечує діяльність "етичників" організаційно й технічно.
Напередодні оприлюднення рішень ЕР самостійно знялися з конкурсу найбільш одіозні персони (12 одночасно) з основної групи претендентів від з’їзду суддів. Такі як голова РСУ Богдан Моніч. Чим уникнули неминучих "вовчих квитків". Дати їм "світло" міжнародники ніяк не могли.
Вочевидь, спрацювала не інтуїція кандидатів, а витоки інформації.
Сваволя і судовий "захист"
На заяву до ЕР як органу колективного про перегляд рішення я отримала одноосібну відповідь. Пан Кишакевич повідомив про неможливість повторного оцінювання.
Подала позов до Касаційного адміністративного суду.
Ексчлену ВРП Грищуку КАС пробачив зволікання зі зверненням до суду: спосіб оприлюднення рішень ЕР "унеможливлює відрахунок строку, з якого позивач мав дізнатися про порушення своїх прав". На мене цей висновок не поширили.
Після повернення з відпусток усіх членів суддівської колегії (включно з прихильним до харківської викривачки головою КАС Михайлом Смоковичем) справу вирішили направити до окружного адмінсуду.
Велика Палата Верховного Суду постановила, що спір конкурсантів з ЕР підсудний Касаційному адмінсуду як першій інстанції. Але, забігши далеко наперед, виснувала, буцімто лише члени ВРП вправі позиватися до ЕР. Для кандидатів її рішення самостійних правових наслідків не створюють.
Утім, постанова спричинила "парад думок". Троє суддів заявили, що позиція вищої судової інституції позбавляє претендентів у ВРП права на суд, суперечить нормам вітчизняного законодавства, міжнародним зобов’язанням держави. А фактична вказівка КАСу відмовити в прийнятті позову вийшла за межі розгляду апеляційної скарги щодо підсудності справи.
Дивно бачити підпис під постановою пана Князєва, представника адміністративної юрисдикції. Як член ВРП за посадою він має зацікавлення у формуванні комфортного для себе колективу. І про обіцянки України мусив знати.
Терміновий спільний висновок про законопроєкт щодо створення ЕР Венеційської комісії та Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи говорить: "представники української влади зазначили, що відповідно до законодавства будь-який публічний акт може бути оскаржений. Це означає, що рішення, внаслідок якого кандидат припиняє участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя, або яке встановлює невідповідність члена ВРП критеріям етики та доброчесності, може бути оскаржене в суді".
Венеційка та Директорат давали практичні поради щодо засад роботи ЕР. Наприклад, відкидали доцільність вибраковування учасників "за дрібні правопорушення". ЕП мала застосовувати принцип пропорційності.
І застерігали: "Судова реформа, яка не вирішує проблему функціонування ВРП та доброчесності її членів, приречена на провал".
Недосконалий механізм
Рішення ЕР ухвалюють більшістю, чи й рівним числом голосів, але за умови підтримки хоча б двома міжнародниками.
Бажаний результат ця модель гарантувала за переважання в ЕР доброчесних членів і від України. У протилежному разі – за жорсткої протидії іноземців репрезентантам нашої судової системи. З якнайретельнішою перевіркою пропозицій та висновків, що йдуть від нав’язаних Радою суддів "партнерів".
Міжнародники не здатні осягнути багатьох тутешніх реалій. Громадянське суспільство пропонувало допомогу. Аби не потрапити в залежність, ті відмежувалися.
Приїзди в Україну, безпосередню роботу з документами, моніторинг ЗМІ, контакти з незаангажованими місцевими експертами унеможливила війна.
Прозорливості й принциповості, аби не допустити маніпулювань із собою дозованою інформацією та хибними пріоритетами, закордонним членам ЕР забракло.
"Система" переграла опонентів, відновила статус-кво. Дискредитовані реформа, Етична рада, критерії оцінювання, участь іноземців у конкурсних комісіях.
Усесилля структур, у яких "судді, обрані суддями" мають визначальне слово, захищене Конституцією. Змінити її під час війни неможливо.
Та без реальної, комплексної, ретельно продуманої судової реформи не обійтися.
Лариса Гольник, суддя Октябрського райсуду Полтави, лауреат міжнародної відзнаки для викривачів Blueprint for Free Speech, спеціально для УП
