Посеять неверие в Победу Украины – новая информационная кампания Московии
На війні є події, які для всіх відбуваються в максимально зрозумілій і видимій площині – ворожі наступи, обстріли, ракетні атаки тощо. Але є сфера медійно- віртуального простору, яка при цьому не менш важлива для оборони, ніж те, що відбувається безпосередньо в окопах.
Від результатів інформаційного протистояння залежить міцність нашого тилу, стан бойового духу, моральна стійкість, налаштованість на спротив, єдність суспільства, стабільність внутрішньої ситуації.
Події 2014 року, пов'язані зі спробами московії анексувати Крим – гарний приклад того, як не варто програвати на інформаційному фронті, коли чинився потужний тиск на українських військових і населення півострова.
Крім ситуації безпосередньо в Україні, надважливим для нас є зовнішньополітичний контур. Саме від того, яким чином сприймають війну в Британії, Франції, Німеччині, Сполучених Штатах та багатьох інших країнах, залежать голосування в ООН, суспільні настрої в цих державах і рівень схвалення або несхвалення рішень урядів щодо підтримки України.
В результаті на наших фронтах у руках наших хлопців і дівчат з'являються або не з'являються HIMARS, MLRS, M777, Harpoon, Excalibur, Panzerhaubitze 2000, IRIS і багато чого іншого, а росії блокують поставки снарядів, спорядження, стратегічних технологій і матеріалів.
Тільки уявімо собі, що "рашам тудеям" та іншим покидькам соловйовим вдалось би сформувати картинку, де в Україні йде громадянська війна, при владі – неонацисти, які влаштовують геноцид, і саме тому росія вимушена "провести миротворчу операцію" для захисту російськомовних. Переконувати у зворотному – справа важка і марудна, а людська свідомість дуже пластична, і негативні наслідки попередніх російських фейк-ін'єкцій ми відчуваємо до цього часу.
Виграш в інформаційному просторі – це обов'язкова умова виграшу на полі бою.
А для цього потрібно чітко усвідомлювати, що росія проводить свої спеціальні інформаційні операції в режимі нон-стоп, гнучко підлаштовуючись під нові ситуації й обставини, постійно продукуючи масу різнорідного контенту, адаптованого під окремі категорії населення та країн.
Дезінформаційна машина рф працює без зупинок і вихідних, майстерно маніпулюючи та зомбуючи свідомість:
"Постачання західної зброї – це ризик застосування ядерної зброї";
"Українська армія неефективна та має низький моральний дух";
"Ефективність ЗСУ падає, і військові демотивовані";
"Європа не можлива без росії";
"Захід втомився від України" і таке інше.
Зараз ми спостерігаємо розгортання московією однієї з найпотужніших інформаційних кампаній, починаючи з лютого 2022 року, спрямованих насамперед на ЄС та США. Її мета – посіяти на Заході зневіру в Перемогу України. В результаті ми маємо, за задумом кремля, отримати підрив воєнної допомоги, примус України до переговорів з путіним.
Для цього в усій Європі активізуються російські "консерви" й агенти впливу, чистка яких в ЄС, на жаль, тільки почалась. Залучаються корумповані бізнес-лобі, які зацікавлені у російській сировині та ринках.
Через підібраних спікерів і "окучені" західні засоби масової інформації просуваються тези про проблеми в українській армії, про конфлікти у вищому військово-політичному керівництві, про виснаження ресурсів і неможливість подальших наступальних дій.
Вихід, який малюють московіти – "переговори" і "заморожування" війни.
Для того, щоб відволікти увагу західних партнерів, спровокувати панічні настрої в європейських і американських спільнотах, москва робить спробу роздмухати конфлікт на інших чутливих для Заходу територіях, грає на ядерних фобіях, вдаючись до прямого шантажу.
У Молдові проросійські партії організовують антиурядові мітинги, провокуючи масові заворушення. Точками провокування стають території від Балкан до Суахілі. Всюди московіти роблять спробу всунути свого незваного носа.
В окремих європейських столицях через маргінальні громадські та політичні рухи спецслужби рф влаштовують антиукраїнські та проросійські акції, кількість яких різко зросла.
Вихід із Договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь також розглядається кремлем як інструмент тиску на Європу та США. А також як спосіб примусити наших партнерів до того, щоб вони знизили військову підтримку нашої держави і визнали необхідність переговорів на умовах путіна.
Робота з глобальним Півднем, коригування політики історичної пам'яті, дискредитація фінансово-економічного сектора України і багато інших напрямів реалізуються зараз підрозділами фсб, сзр та гур в умовах нагальної необхідності досягнення зупинки військових дій і підготовки до нового наступу.
Насамкінець ще раз оновимо декілька принципових позицій, які мають знати і постійно пам'ятати не тільки кожен українець, але й наші партнери:
- московія бреше в режимі 24/7, це її суть. Все, що було і буде сказано – брехня;
- Україна переможе в будь-якому форматі війни – короткому, довгому або наддовгому. Боротьба за свободу не лімітована часом, і ми будемо боротися стільки, скільки для цього знадобиться;
- розмови про конфлікти та протиріччя в українській владі – це московська форма аутотренінгу та цілеспрямовані зусилля. Влада єдина, а особливо в питанні нищення московитів – одноголосна;
- ядерна держава не може програти, а програє;
- ресурси московії, зокрема мобілізаційні, обмежені й, зрештою, скінченні;
- Україну не влаштує формула, за якої росія має зберігати котрусь із частин свого нікчемного тіла. Тільки її програш і наступна за цим фрагментація – гарантія безпеки України та світу.
Олексій Данілов, секретар РНБО України
