Что будет значить, если США признают Россию государством-спонсором терроризма
Одинадцятий та дванадцятий місяці війни, яку розв'язала Росія, ознаменувалися безжальними атаками на українські об'єкти критичної інфраструктури та безневинних мирних людей.
Методи, які РФ використовує у війні з Україною, мають спільну рису – вони покликані породити страх.
Свідчення жертв та свідків про тортури, зґвалтування та страти мирного населення, цинічне та демонстративне використання заборонених видів озброєння, у тому числі касетних та фосфорних боєприпасів, зухвале порушення правил та звичаїв війни (навмисні обстріли військово-медичного персоналу, інсценування здачі в полон) – все це входить в поняття "тероризм".
Після того, як парламенти окремих країн ЄС визнали Росію державою-спонсором тероризму (ДСТ), а також після ухвалення резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, 23 жовтня 2022 року Європарламент визнав РФ державою-спонсором тероризму.
Правовий базис Європейського Союзу не містив чіткого механізму визнання держави спонсором тероризму і наслідків такого рішення. Тому визнання Росії ДСТ мало наслідком лише розширення проекту 9-го пакету санкцій Європейського Союзу проти РФ персональними санкціями проти цивільних, військовослужбовців та членів незаконних збройних формувань. Як відомо, цей пакет санкцій було запроваджено 6 січня 2023 року.
Разом з тим, значущим досягненням стало те, що цим же документом Європарламент закріпив необхідність створення правового каркасу для визнання країни спонсором терору, заморозки та конфіскації як публічних, так і приватних активів.
Більше того, визнання РФ державою-спонсором тероризму спричинило практично миттєвий старт розробки десятого пакету санкцій, перші повідомлення про яке з'явилися в пресі буквально через тиждень після ухвалення дев'ятого пакету, з посиланням на неназвані дипломатичні джерела.
Таким чином, ми спостерігаємо досить послідовний підхід Європи до санкційної політики: обставини диктують необхідність регулювання нових відносин, і це безперервна робота.
Сполучені Штати Америки, з середини 60-х років ХХ століття розробляли теорію так званого державного тероризму і методи боротьби з ним.
Відмінною рисою цієї теорії стала розробка концепту "держави-спонсора тероризму".
Як наслідок, було виділено ознаки, які є необхідними та достатніми для визнання держави спонсором тероризму, правового механізму визнання держави ДСТ, а також конкретного набору санкцій, що підлягають застосуванню щодо такої країни.
Природно, що через особливості правової системи спектр нормативних актів, якими регулюється ця сфера зовнішньої політики США, надзвичайно широкий.
Ще однією причиною такого розмаїття нормативної бази є економічні, політичні та культурно-історичні особливості кожної з цільових держав.
Спрощено, процедура визнання держави спонсором тероризму зводиться до резолюції Держсекретаря про те, що якась держава неодноразово надавала підтримку актам міжнародного тероризму в розумінні Закону про національну оборону на 2019 фінансовий рік, Закону про контроль за експортом зброї та Закону про іноземне сприяння 1961 року.
Визначення такого статусу за державою супроводжується низкою односторонніх санкцій, які включають:
- заборони на експорт та продаж зброї;
- контроль за експортом товарів подвійного призначення;
- заборони на економічну допомогу;
- вимога, щоб Сполучені Штати заперечували проти надання кредитів Світовим банком та іншими міжнародними фінансовими установами на користь ДСТ;
- позбавлення суверенного та дипломатичного імунітету, що надається Законом про суверенний імунітет іноземних держав (FSIA), що дозволяє жертвам тероризму та їхнім сім'ям подавати позови до ДСТ у Сполучених Штатах;
- відмова у вирахуванні прибуткового податку для фізичних та юридичних осіб за дохід, отриманий у ДСТ;
- відмова у безмитному ввезенні товарів, що експортуються до США;
- повноваження (яке потім має бути активно використане та не набирає чинності автоматично) для заборони будь-якому громадянину США брати участь у фінансових операціях з ДСТ без ліцензії Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC);
- заборона Міністерства оборони США укладати контракти на суму понад 100 000 доларів США з компаніями, які контролюються ДСТ.
Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує позбавлення судового імунітету на території США.
Слід одразу зауважити, що одним із загальних принципів міжнародного права є судовий імунітет держави. Якщо розглядати цей принцип в контексті питання, яке ми наразі розглядаємо, це означає, що неможливо подати позов проти РФ до американського суду.
Однак, визнання держави спонсором тероризму скасовує цей імунітет для ряду вимог, в тому числі пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень чи спричиненням смерті, смертю, заподіяною внаслідок тортур, смертю внаслідок захоплення повітряного чи морського судна.
Таким чином, у разі визнання Росії ДСТ вона потрапить під юрисдикцію Сполучених Штатів щодо будь-яких претензій, пред'явлених особами у зв'язку з терористичними актами, яким Росія прямо чи опосередковано сприяла.
До речі, завдяки цьому механізму тисячі жертв кубинського, північнокорейського, сирійського та іранського тероризму успішно подали позови до ДСТ та отримали судові рішення на десятки мільярдів доларів.
Ці судові рішення можуть враховуватись у дипломатичних переговорах та умовах можливого виключення країни з цього списку, чим скористався Судан у 2020 році.
Також, визнання Росії ДСТ дозволить жертвам тероризму, які отримали рішення проти Росії, отримувати компенсацію за рахунок російських активів, які перебувають у Сполучених Штатах, навіть тих, що заблоковані або заморожені Офісом по контролю за іноземними активами (OFAC).
Саме тому, на наш погляд, Сполучені Штати тривалий час уникали прямої відповіді на запити України визнати РФ державою-спонсором тероризму.
Ще у квітні 2022 року Президент Зеленський звертався до Конгресу США та Білого Дому з відповідним проханням, проте держсекретар Блінкен зробив ухильну заяву про те, що це можливо, і юристи розробляють механізм.
У травні того ж року сенатори Річард Блюменталь (демократ від штату Коннектикут) та Ліндсі Грем (республіканець від штату Південна Кароліна) оголосили про внесення на розгляд Конгресу резолюції, що закликає адміністрацію Байдена оголосити Росію державою-спонсором тероризму, за війну в Україні.
Результати розгляду Конгресом цієї ініціативи тривалий час були приховані від громадськості, і лише у вересні 2022 року Президент Байден зробив заяву про те, що Росія не повинна бути визнана державою, яка спонсорує тероризм.
Як бачимо, ця тема чутлива для США через те, що, визнавши Росію державою-спонсором тероризму, країна буде змушена застосовувати ті механізми, які її Уряд зараз застосовувати не готовий.
Згладити ефект від відмови були покликані нещодавні публікації демократичних джерел про те, що Конгрес твердо переконаний у необхідності визнати Росію "державою-агресором", більше того, протягом останніх семи місяців це питання опрацьовується.
У праві США немає дефініції "держава-агресор", не кажучи вже про наслідки можливого визнання Конгресом держави такою.
Підсумовуючи, зусилля юридичної та дипломатичної еліт України мають бути спрямовані на підготовку переконливої аргументації та, можливо, конкретних та прийнятних механізмів, визнання Сполученими Штатами Росії державою, яка спонсорує тероризм.
Адже саме США, як один із світових економічних гегемонів, здатний зруйнувати РФ, при цьому, у короткостроковій перспективі, змістивши акцент із поля бою, якою нині є Україна, і де щодня гинуть мирні її громадяни та найкращі воїни, на територію самої РФ.
Зараз є всі передумови успіху, а виважена позиція Європи може слугувати і відправною точкою та напрямним механізмом для зсуву в політичній свідомості США.
Перед Україною стоїть архіскладне завдання – варто чуйно, і, у разі потреби, рішуче реагувати на позицію інколи дуже різних систем.
Водночас Український народ уже показав, що має всі якості для того, щоб бути рівноправним членом демократичної та вільної міжнародної спільноти, а тому успіх – питання часу, який, на жаль, проти нас.
