История о коррупции, которая убивает, и ответственности каждого
Ця історія може бути аргументом, чому президент має накласти вето на скандальну реформу містобудування.
А також підґрунтям для якісної критики мера Києва (чи іншого мера великого українського міста) за лобіювання інтересів великих забудовників.
Вона ж може бути відповіддю для тих, хто вважає, що антикорупційні зусилля останніх тижнів шкодять країні ледь не більше, ніж корупціонери.
Вона ж стане хорошим аргументом у дискусії, що до всіх "цих болючих питань" треба повернутися, коли ми виграємо війну.
Впевнена, що кожен знайде в ній щось своє…
Я залишу тут лише літери.
Останні кілька днів я уважно спостерігаю за тим, що відбувається в Туреччині після землетрусу, який вже забрав життя понад 40 тисяч людей.
Безумовно, ця подія дуже сильно вплине на політичну ситуацію в країні. Особливо на тлі майбутніх виборів.
А тепер історія. Історія про корупцію, яка вбиває, та відповідальність кожного.
На південному сході Туреччині – регіоні, який сильно постраждав через землетрус, на відстані приблизно 80 кілометрів розташовані два міста.
В Ерзіні внаслідок землетрусу не була зруйнована жодна будівля.
Сусіднє Нурдаги було повністю знищене, воно відбудовуватиметься фактично наново. Під завалами одного з будинків там дістали більше, ніж 100 тіл…
Як таке можливо?
Зараз багато хто з експертів називає однією з причин таких масштабних наслідків землетрусу в Туреччині низьку якість будинків та інших будівель, зведених у країні за часів правління партії Реджепа Таїпа Ердогана.
Будівельний бум припав якраз на час, коли до влади прийшла Партія справедливості та розвитку. Понад 51% будівель у постраждалих регіонах були зведені саме після 2001 року.
І так – цей будівельний бум, треба визнати, забезпечував економічне зростання, яке Ердоган зробив частиною своєї політики.
Один із прикладів. Наймасштабніша за всю історію будівельна амністія, як ви могли здогадатися, була оголошена в травні 2018 року, напередодні парламентських і президентських виборів…
Але чимало експертів уже тоді били на сполох. Попереджали, що через таку бездумну політику, яка принесла бюджету країни кілька мільярдів доларів, турецькі міста можуть перетворитися на попіл та братські могили. Бо були люди, які пам'ятали про наслідки попередніх землетрусів.
І трагедія сталася...
Що врятувало в такому разі Ерзін?
Мер міста з населенням у 40 тисяч осіб у перший же день повідомив, що лише окремі будинки в місті "частково постраждали".
Він пояснив відсутність руйнувань і жертв тим, що, перебуваючи на посаді очільника міста, жодного разу не дозволив звести в місті незаконну споруду і вимагав від забудовників дотримання всіх необхідних норм.
Оккеш Ельмасоглу розповів, що навіть опечатував будинки своїх родичів, чув багато насмішок та критики, але тепер може спати спокійно і з чистим сумлінням.
"Адже поки ми не станемо суспільством, яке дотримується правил, ми будемо стикатися з подібними стражданнями. Обов'язки несуть не тільки органи місцевого самоврядування, а й громадяни", – цитують його слова турецькі медіа.
Читайте також: Корупція вбиває. Як забудовники і влада помножили кількість жертв землетрусу в Туреччині
І тут нема чого додати.
Бо вирішувати ми маємо лише самі.
Можна не чути західних партнерів, які вже відкрито нам говорять: "Зробіть щось з цими зловживаннями, ми підтримуємо ваші антикорупційні зусилля, пане президенте".
Можна навіть нейтралізувати кілька десятків буйних антикорупціонерів і журналістів, зробивши з них міських навіжених.
Але чи зможете ви заглушити голос сумління?
Чи хоч іноді українські мери або чиновники, міністри або депутати ставлять собі запитання про те, які наслідки можуть мати ними ухвалені рішення роки й десятиліття по тому, та до яких колосальних жертв і руйнувань вони можуть призводити?
Один відомий "класик української клептократіі" якось давно сказав: "Життя – супермаркет. Бери все, що схочеш, але каса попереду".
Він, щоправда, нічого не сказав про те, що на касі дуже часто за "бери все, що схочеш" інших, маємо платити ми.
Або ні. Якщо в нас є вибір. А він є завжди.
Севгіль Мусаєва
