Человеческий потенциал – основа процесса модернизации страны

Україна вже сьогодні готується до масштабної відбудови. І це правильний підхід. Велика Українська Перемога – це не тільки синьо жовтий прапор над Донецьком, Луганськом та Сімферополем. Це ще нова якість країни, її кардинальна модернізація та повноцінна інтеграція до ЄС. 

Інтеграція не "у прийми", а як розвиненого та рівноправного партнера. А це можливо лише тоді, коли ми здобудемо Перемогу на фронті та відновлення.

Слава Богу, сьогодні відчувається консолідація влади, бізнесу, інститутів громадянського суспільства та експертної спільноти довкола думки про те, що потрібно створювати план відбудови вже сьогодні, не чекаючи перемоги на полі бою. Саме тому була конференція в Лугано, де українська влада продемонструвала перший прототип плану відбудови. 

У мене немає компетенцій давати повну професійну оцінку документу як цілісної стратегії. Але висловлю спільну думку, що захід в Швейцарії – це лише перша декларація про наміри. 

Після цього були різні заяви та різна активність як представників влади, так і окремих інститутів громадянського суспільства. Називають різні цифри, згадуються різні пріоритети та різні принципи співпраці з міжнародними партнерами. Але у всіх цих документах є одна спільна риса, я би навіть сказала – спільна проблема. Всі вони про відновлення… інфраструктури. Дороги, мости, житлові будинки, водоочисні споруди, іноді навіть сміттєпереробні потужності. 

От тільки про людей майже ні слова. У той же час людський потенціал є основною цінністю держави.

Читайте також: Про який світ мріяли в Лугано і як це перетворити на дію

А тепер давайте рахувати.

За різними оцінками, з України станом на зараз виїхало більше 9,5 мільйонів громадян. Частина з них повернулась, але значна частина залишилась. 

В деяких європейських країнах частка українських біженців складає близько 4% – Чехія, Польща, Молдова, Естонія. 1 вересня 2022 року до шкіл за кордоном пішло 2,2 мільйони українських дітей. Тоді як у 2021 до українських шкіл в цілому пішло 5,4 мільйони. Тобто близько 40% дітей шкільного віку пішли до навчальних закладів за кордоном. 

За даними польського уряду, близько 55% українських біженців, що стали на облік, знайшли собі офіційну роботу. За цей час працевлаштовані українці тільки Польщі заплатили $2,4 мільярди доларів податків. Завдяки українцям ВВП окремих країн Європи збільшилося на 1,5-2,2% в окремих випадках. 

А що в Україні? 

Вже виїхало 25% усього населення. 40% дітей. Українська економіка втратила у купівельній спроможності до 30%. Темпи падіння економіки складають від 30 до 40% (в залежності від експертної оцінки).

Але і це не все. На думку демографів, якщо війна завершиться у 2023 році, Україна не дорахується щонайменше 2 мільйонів громадян. Якщо війна продовжиться, то ця частка буде суттєво збільшуватися. 

На момент проголошення Незалежності України у 1991 році нараховувалося 52 мільйони громадян. За прогнозами демографів (Ела Лібанова) до 2030 року в Україні може залишитися не більше 35 мільйонів громадян. 

Вже сьогодні, співвідношення працюючих громадян до споживачів соціального пенсійного фонду складає коефіцієнт 1,2. Тобто платники ЄСВ складають сьогодні 12 мільйонів, пенсіонери – 11 мільйонів. 

Що буде "завтра", коли за кордоном залишиться значна частка учнівської молоді, що сьогодні пішла до іноземних шкіл? Скільки з тих 2,25 мільйонів молодих громадян України повернуться на Батьківщину, будуть займатися її відбудовою, виплачуючи податки та наповнюючи державний бюджет?

І от в контексті всього цього, давайте подивимося на ветеранську політику. Сьогодні загальна чисельність сил оборони складає близько 1 мільйона. До завершення війни ця цифра прогнозовано збільшиться (від 30 до 50%). Це означає, що через війну пройде близько 1,5 мілйонів активних громадян України. Треба розуміти, що ці люди – це справжні патріоти, які чітко усвідомлюють свою відповідальність перед державою та родиною та одностайно ідентифікують себе як відповідальні громадяни України. 

На жаль, частина ветеранів вийдуть з війни з відчутним обмеженням функціональності. Більше того, всі без винятку учасники бойових дій зазнають відчутного впливу війни на ментальному рівні. Боронь Боже, це не означає, що всі вони матимуть  посттравматичний стресовий розлад, але вони точно потребують сторонньої допомоги при реінтеграції та соціалізації. І тут ключовим питанням постає ефективність ветеранських політик. 

Тільки від держави та місцевих громад залежить – чи стануть ветерани перевагою українського суспільства, чи його проблемою. 

Читайте також: Україна буде державою ветеранів

Сьогодні українські підприємства через мобілізацію відправили від 12 до 30% своїх працівників (в залежності від виду діяльності). І для цих підприємств принципово важливим є повернення своїх працівників. Але треба розуміти, що для цього потрібно запуск ефективних програм підготовки робочого місця до повернення ветеранів. А це вже завдання як для влади, так і для самого бізнесу. 

Ми переконані, що якість трудового потенціалу ветеранів  є унікальною конкурентною перевагою України, особливо в контексті майбутньої модернізації. Вони дисципліновані, відповідальні, здатні працювати у команді, винахідливі та мультиуніверсальні, готові швидко приймати рішення та нести відповідальність за нього. Але треба розуміти, що ветерани матимуть певні потреби, які роботодавець має забезпечити. 

Отже, давайте визначимо, про що іде мова.

Робота з родинами. Родини насамперед мають бути готовими до повернення своїх близьких з фронту. Тільки тут треба чітко розуміти, що люди повертаються з фронту, але не повертаються з війни. 

Родина має найкраще розуміти, що таке наслідки бойової травми; які питання можна ставити ветерану, а які не можна; як стимулювати ветерана до реінтеграції, які мають бути перші кроки тощо.

Підготовка робочого місця на підприємстві. Мають працювати програми реінтеграції. Це означає, що повинні бути оптимізовані стандарти роботи психологів та НR-ів на виробництві. 

Потреби у медичній та психологічної реабілітації. Суспільство в цілому та роботодавці зокрема мають усвідомлювати потреби ветеранів у періодичному медичному обстеженні та реабілітаційному забезпеченні, зокрема психологічному. 

Ментальне здоров’я взагалі має стати одним із ключових напрямків роботи в масштабах всієї країни. Тому що наслідки бойової травми сьогодні простежуються не тільки у військовослужбовців та ветеранів, але і у цивільного населення. 

Кар’єрне зростання ветерана. Цей напрямок має бути ключовим не тільки для держави, але і для роботодавців. І не тільки як елемент вшанування та героїзації. Це банально має бути вигідно українському бізнесу. 

Головне – зберегти трудові ресурси для економіки та власного виробництва, дати можливість ветеранам кар’єрного зростання, що супроводжуватиметься розвитком підприємства. 

Інтеграція ветеранів у систему вироблення та прийняття політичних і управлінських рішень. Коли ми активно говоримо про модернізацію країни, то це безпосередньо буде пов’язано з оновленням політичної еліти. Основним джерелом такого оновлення є ветеранське та волонтерське середовища. 

Повертаючись до теми модернізації України після Перемоги, варто розуміти, що головний фокус держави сьогодні має бути зосереджений на поверненні людського потенціалу та його оновленні. Перед всіма економістами та футурологами має постати одне просте питання – хто буде реалізовувати всі ці десятки мільярдів доларів щорічних інвестицій на повоєнне відновлення України?  

Найбільші темпи залучення прямих іноземних інвестицій спостерігалися у 2008 році і складали $11 млрд. Ідеологи відновлення говорять про щорічні інвестиції у відбудову на рівні $50-60 мільярдів щорічно протягом 2-3 років. І ось тут просте питання – хто всі ті люди які працюватимуть на цих будівництвах? 

Хто всі ті люди, для кого створюватимуть комфортні та сучасні міста? Хто буде споживачем модернізованих публічних послуг? 

Оксана Коляда