Народным депутатам пора определяться с ОПЗЖ
Незабаром депутати Верховної Ради складатимуть дуже важливий іспит на патріотизм і проукраїнську позицію. Я завершую збір підписів із вимогою народних обранців до спікера Руслана Стефанчука винести на розгляд парламенту депутатські та урядові законопроєкти про позбавлення мандатів депутатів усіх рівнів із заборонених партій, насамперед від ОПЗЖ.
Це не лише ультиматум від українського суспільства, а й питання державної безпеки.
Наразі під зверненням підписалися близько 150 народних депутатів із усіх фракцій та груп, представлених у парламенті.
Президент Володимир Зеленський цей іспит успішно склав. І, фактично, сам-один веде боротьбу з ОПЗЖ, використовуючи інструмент припинення українського громадянства нардепів-зрадників із паспортами інших держав у кишені.
На жаль, цей алгоритм не працює у більшості випадків, але інших у Зеленського наразі немає. На відміну від Верховної Ради, яку Президент своїми рішеннями і народ України своїми петиціями, незважаючи на опір, невблаганно підштовхують до остаточного вирішення питання із проросійськими партіями.
Але керівництво парламенту досі ухиляється від необхідності ухвалення політичного рішення, перекладаючи відповідальність на Президента. Прикриваючи вперте небажання позбутися колаборантів у держорганах управління пошуком міфічного юридичного шляху.
Панове, хочу ще раз нагадати, що парламент – це найвищий законодавчий і політичний орган держави, а не брокерська контора "Арахамія і партнери".
Під час збору підписів під зверненням із ОПЗЖ багато колег розчарували, але багато хто й приємно здивував. Багато народних депутатів у процесі збору підписів змінили свою позицію. За що їм велике спасибі.
В очах відмовників були тільки дві речі: відсутність політичної позиції та страх перед "начальством". Деякі підписанти потім прибігали, нажахані, й просили викреслити їхнє прізвище. Були й такі, хто хотів би спостерігати з єхидством, залишаючись осторонь, і, можливо, наприкінці процесу приєднатися до "переможців". Не вийде.
Усіх, хто відмовився поставити свій підпис, я вважаю латентними колаборантами. Які під тиском зовнішніх обставин зігнуться і будуть готові служити окупанту. Хтось зі страху, хтось за гроші – не має значення. Вони нічим не кращі за ексдепутатів ОПЗЖ. На них лежить така сама відповідальність за заклик "русского міра" на нашу землю і за жертви Бучі, Маріуполя, Бахмута та Ізюма.
Перебуваючи в одній сесійній залі зі зрадниками і прикриваючи їх, вони так само становлять загрозу національній безпеці і є основою для маріонеткового уряду, який російський фюрер путін все ще хоче побачити у Києві.
"Парламентарії", які не наважилися чи побоялися підписати звернення, все одно проголосують за позбавлення мандатів депутатів заборонених партій. Суспільство та Президент не залишили їм вибору. А перш ніж поринути у політичне забуття, вони, щоб спокутувати свою поведінку, дисципліновано підтримуватимуть важливі законодавчі ініціативи народу України та Президента нашої держави до кінця каденції цього парламенту.
Настав час визначитися. Війна не залишила місця для напівтонів. Не вдасться спочатку з трибуни пафосно закликати до "розстрілів" зрадників, а потім боязко відмовчуватися, не помічаючи їхньої присутності у сесійній залі.
Не вдасться розповідати, як ексдепутати ОПЗЖ "конструктивно працюють у парламенті" і протягувати за їх допомогою сумнівні законопроєкти. А потім хвалитися, що вигнали кількох "опозажистів", які й так відсутні у залі. І то після відповідного указу Президента.
Не вдасться заміняти собою Конституційний Суд. Завдання парламентаріїв – виконувати волю народу, який їх висунув, а не займатися юридичною казуїстикою. Так і до повернення Віктора "Легітимного" Януковича можна доголосуватися. А народ своє слово сказав.
Згідно з опитуванням фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова на замовлення руху "Чесно", лише 3% українців виступають за збереження мандатів депутатів заборонених проросійських партій.
Верховна Рада зобов'язана взяти на себе політичну відповідальність і прибрати прибічників "русского міра" з рад усіх рівнів, включно із парламентом. Тим самим висловивши єдність із народом України, Президентом та ЗСУ.
Ворога треба бити на всіх фронтах: і в окопах під Соледаром, і в сесійній залі. Щоб потім було не соромно дивитись в очі тим, хто зі зброєю в руках захищає Україну.
Для парламентарів настав час визначитися – вони з українським суспільством, армією і Президентом чи з колаборантами та зрадниками. Якого народу ви слуги: народу України, що відстоює нашу Незалежність, чи держави-агресорки, яка хоче її знищити?
Олег Дунда, народний депутат