Война. Земля. Крым

Яке майбутнє очікує на Крим після деокупації: адміністративної чи національної автономії? Адміністративна вже була. ЇЇ сповна було використано для окупації. Національна так і не відбулася. Хоча проєкт змін до Конституції України був розроблений у 2017 році. 

Крим не може бути російським. А от по-справжньому українським – може. Якщо Україна визнає права кримських татар на національну автономію й на землю.

Лякатися не потрібно. Це не означає великий перерозподіл власності. Кримські татари довели свою відданість Україні та повагу до права власності. 

Але конаюча російська імперія й тут простягає свої пазурі, через змислені невідомо ким наративи: не можна давати кримським татарам більше прав на землю, ніж іншим народам; не можна давати право на національну автономію. Ми нібито не за це воюємо! Чомусь ці наративи поширюються саме зараз. 

Юристи й екологи знають, якої біди накоїло право на безкоштовну приватизацію землі, належне кожному громадянину України. Найбрудніші земельні схеми беруть початок з цього права. Цим правом зловживали для порушення охоронних зон ландшафтного музею в Пирогові, які планують забудувати, для захоплення острова Жуків – список нескінченний. 

Є тисячі судових справ, в яких "патріотичні" громадяни України намагаються відстояти своє "право" мати у власності прибережжя річки, лиману, моря, що прямо заборонено законом. Усі ці зазіхання ґрунтуються на праві "безоплатно набути землю кожним громадянином".

Кримські татари, на початку "самосели", не звернулися з жодним позовом до України про реституцію, на яку вони мали гарантовані права. І були вдячні Україні за право на приватизацію. Не для "схем", а для того, щоб жити на землі своїх предків, своїй землі.

Нині ця земля окупована. Знову ж таки жодного позову до України від киримли про майнове чи моральне відшкодування. Хоча за шкоду, завдану на тимчасово окупованих територіях сходу України, таких позовів у судах не бракує.  

Що мені болить? Можливо, генетична пам'ять про прапрадіда Ульяна, заможного хлібороба, церковного старосту, який втік з "куркульського" етапу, щоб вмерти на своїй землі. Я ще пам'ятаю той величезний дерев'яний хрест і білий рушник на Великдень, до якого мене, крихітку, водила бабуся.

Мільйони українців і сотні тисяч киримли не мають таких спогадів. Бо не було могил. Навіть їх відібрала росія. 

Пам'ятаймо, що, крім спільного ворога, нас об'єднує. Українців і киримли. Ми є! Ми є на нашій Богом даній землі. Ми вижили після геноциду, який чинила і чинить проти нас Росія. 

Киримли повернулися в Крим, який поки що окупований. Українців не змогли зрушити з нашої землі всі імперії. І навіть ця, кривава, спіткнулася й уже конає, падає. Так, страшною ціною найкращих українців і киримли.  Нас мільйони, їх – сотні тисяч. А могли б також бути мільйони.  

Читайте також: Україна з Кримом і кримцями, або Дискусія про кримських татар

Ми всі український народ.  Це преамбула Конституції України.  

Ми об'єднані як спадкоємці всіх великих, вільних народів, які жили на цій землі. Скіфів, греків, сарматів, євреїв... Ми стали українцями та киримли. На материку і на півострові. 

Українці – державотворча нація. Киримли, кримські татари – корінний народ, бо не мають іншої батьківщини, крім України й Криму. 

Права на землю, і не лише індивідуальні, а й колективні, належать кримським татарам, навіть згідно з Декларацією ООН про права корінних народів (статті 26, 27, 28). 

Всіх наших замучених предків, українців і кримських татар не можна вбити ще раз, відбудовуючи державу, в якій не буде верховенства права, забуваючи про права кримських татар як корінного народу. Так, як "забула" про це росія, відбираючи землю й природні ресурси, нафту й газ у корінних народів, а зараз, за гроші від їх продажу, воює проти України.

Якщо забути про все це, завтра з'явиться спокуса забути й про право на землю, що належить українському народові (стаття 13) та й про Конституцію загалом.  

Тоді за що ми воюємо?

Людмила Козловська