Украина и США: где американцы ощущают влияние войны

Есей написаний у рамках проєкту Українського ПЕН "Діалоги про війну". Проєкт реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. 

Європа істотно змінилася після початку російського вторгнення в Україну. Влітку я деякий час провела в Братиславі, Варшаві та Вільнюсі, де суспільна підтримка українців була очевидна й відчутна. 

У Вільнюсі на хмарочосі висів банер із написом "Путін, Гаага чекає на тебе", і ще одна розтяжка над дорогою попід мостом послужливо закликала російською мовою: "Русскій воєнний корабль, іді нах*й". 

У Варшаві біля центрального автовокзалу стояли намети, заснованої шеф-кухарем Хосе Андресом організації World Central Kitchen, де новоприбулим українцям роздавали гарячий суп із велетенських баняків. 

Навіть у сонній Братиславі підтримка була не менш очевидна. Одного звичайного суботнього пообіддя в червні українці зібралися в середмісті й заспівали національний гімн, а в цей час розкладна рекламна дошка бару Pink Whale на набережній Дунаю безапеляційно повідомляла, що вхід у заклад заборонений нацистам, комуністам і росіянам.

Як же змінилася Америка після цьогорічного початку повномасштабної російсько-української війни? Відповідь на це запитання не така однозначна, як у Європі, та можна виділити чотири основних пункти.

По-перше, зберігається високий рівень підтримки українців у суспільстві. 

Результати нещодавнього опитування від Чиказької ради з глобальних питань (Chicago Council on the Global Affairs), свідчать, що більшість американців підтримують антиросійські санкції (80%), виступають за те, щоб Сполучені Штати надавали притулок українським біженцям (76%), постачали більше зброї Україні (72%) і надавали фінансову допомогу українському уряду (71%).  

Мабуть, найважливіший висновок Чиказької ради з глобальних питань звучить так: американці вважають, що Сполучені Штати повинні підтримувати Україну "стільки, скільки треба", навіть якщо за газ та їжу в магазинах їм доведеться платити більше – і це попри глибокі партійні розбіжності й те, що є всі підстави перейматися рейтингами республіканців. 

Деякі нові кандидати в члени Конгресу від Республіканської партії стверджують, що підтримувати Україну фінансово – це однаково, що марнувати соціальну допомогу. 

Партія Рейгана починає вагатися в своєму ставленні до України: згідно з результатами іншого опитування, відсоток виборців республіканців, які вважають, що Вашингтон уже достатньо зробив для України, з лютого до травня зріс із 13 до 27.

Прикриваючись "реалізмом зовнішньої політики", ізоляціоністське крило Республіканської партії намагається підмінити сильну зовнішню політику Рейгана трампістським захопленням перед Владіміром Путіним і Віктором Орбаном. Поки що в нього це не вийшло: лідер меншості в Сенаті Мітч МакКоннелл, як і багато інших республіканців, був і залишається стійким прихильником України. Утім, серед так званих реалістів уже помітне бажання переорієнтувати партію в напрямку авторитаризму.

Трамп і його посіпаки визначають партійну архітектуру та редакційну політику найвпливовіших і найгучніших правих видань.

Дні Рейгана, коли республіканцям вистачало совісті розвінчувати загарбницький характер Радянського Союзу, давно минули, а дедалі сильніше прагнення пріоритезувати ремонт доріг у Монтані над допомогою українським біженцям і захистом ключових національних інтересів США – це та больова точка, з якою стикнуться і політики, і їхні виборці на проміжних виборах 2022 року.

По-друге, війна в Україні витягнула американців зі стану глобальної пандемійної зацикленості й депресії.

Багато людей повернули собі відчуття цілі та перспективи, зрозумівши, що їм особливо нема на що нарікати, коли Путін нищив Маріуполь і бомбардував драмтеатр, де перебували діти.

Щонайменше чверть американців переказували гроші Україні (хоча це ранньовесняна статистика – тож, сподіваюся, зараз цифри набагато вищі).

В американських містах досі майорять українські прапори й гасла, а успішний контрнаступ повернув Україну на перші шпальти світових новин після літа, коли інтерес до відважної боротьби українців дещо згас.

По-третє, значною мірою змінилися пріоритети Вашингтону. Коли Байден прийшов до влади, він мав намір фокусуватися на Китаї, пандемії covid-19 та зміні клімату. Він не збирався перейматися Росією, і його радники вважали, що Путін – це не більше, ніж комар, і що серйозної загрози він не становить, на відміну від Китаю.

Парадоксально, що така досвідчена команда фахівців із міжнародної політики – Байден завдячує своєю репутацією в Сенаті багаторічній праці в Комітеті з міжнародних відносин Сенату США; до того ж, він був ключовою особою, яка визначала політику Обами щодо України – продемонструвала подібну наївність. З якими країнами мати справу, диктують поточні події, а не ліниві фантазії про ліберальний світопорядок.

Є також секрет Полішинеля: соціально прогресивна повісточка для команди Байдена важить більше, ніж Східна Європа, у якій вони вбачають виключно провінційне та гомофобне болото. Іншими словами, вони воліли триматися якомога осторонь цього всього.

У Проміжних рекомендаціях щодо стратегії національної безпеки (Interim National Security Strategy Guidance) за березень 2021 року, цьому Святому Ґраалі зовнішньополітичної думки, Білий Дім згадує Китай п’ятнадцять разів, Росію – п’ять, а Україну жодного разу. Перемотуємо на сьогоднішній день: у Проміжних рекомендаціях за 2022 рік Росію згадано сімдесят один раз, Україну – тридцять два, Китай – п’ятдесят п’ять разів.

Щоб команда Байдена нарешті отямилася, знадобилася широкомасштабна наземна війна з тисячами жертв. Пріоритети Америки, на щастя, змінилися, і тепер Вашингтон зосереджує всю увагу на Україні, проте адміністрація Байдена одержала корисний урок на тему власних упереджень, через які вона вчасно не дала рішучої та адекватної відповіді на загрозу.  

По-четверте, героїзм українців і мотив боротьби Давида з Голіафом, який ми щодня спостерігаємо в Україні, показали американцям, що таке справжня жертва. У порівнянні зі щоденними обстрілами українських міст, біди, які ще донедавна потрясали американське суспільство, здаються не такими вже й великими.

Як довго триватиме підтримка України в Америці? Президент Байден чітко заявляє: "Ми триматимемося з Україною і надаватимемо Україні всю потрібну допомогу стільки, скільки треба буде, щоб українці не зазнали поразки у війні з Росією". 

Мелінда Герінґ, заступниця директора Євразійського центру Атлантичної ради