Спасти рядового Львова: почему президент не реагирует на российский паспорт экс-судьи
Пройшло вже більше двох тижнів з того часу, як петиція про припинення українського громадянства голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) Богдана Львова набрала необхідних 25 тисяч голосів.
До слова, голоси було зібрано за 5 (!!!) днів після публічного анонсу петиції. На моїй пам’яті це своєрідний рекорд, з 24 лютого так точно.
Нагадаю також, що 5 жовтня (саме в той день, коли петиція зібрала 25 тисяч голосів), з’явилося повідомлення, що голова Верховного Суду Всеволод Князєв відрахував Львова зі штату суду. Тож принаймні тут ми можемо бути спокійні, що у нього немає прямих важелів на здійснення правосуддя в Україні. Проте залишається величезний інструментарій непрямого корупційного впливу.
Посада, яку обіймав Львов, входить до трійки ключових у країні. Через це його вплив на судову систему був (і дуже ймовірно досі залишається) колосальним.
За два тижні після того, як петиція набрала достатню кількість голосів, ми не почули ані від президента, ані від очільників інших органів виконавчої влади жодних натяків на те, що питання припинення українського громадянства Львова буде хоч якось вирішуватись.
Це – програшна тактика. Адже однією рукою підписувати укази про фізичне знищення загарбників України, а іншою – затуляти очі на цілком очевидну р*сню на ключових суддівських посадах щонайменше дивно.
Президент має відреагувати на наявність російського громадянства у колишнього голови КГС ВС і, відповідно до встановленої законом процедури, припинити його українське громадянство.
Найгірше, до чого призведе мовчання глави держави, – це до відчуття безкарності серед інших громадян держави-агресора в українській судовій владі та владі загалом.
Інші українські судді та посадовці включно з народними депутатами будуть вважати, що наявність російського громадянства це для них не проблема.
Недоброчесні судді, такі як Богдан Львов, і без того продовжують відчувати безкарність за свої злочини та зраду інтересам України.
ОАСК, який у своїх рішеннях очевидно грає під дудку кремля, досі неліквідований, а судді, яких спіймали за кермування напідпитку та загрожували життю інших людей, — продовжують ухвалювати рішення іменем України.
Але під час повномасштабної війни червоні лінії оголені як електричні дроти. Й однією з них безперечно є наявність громадянства окупанта у судді.
Справа судді Львова має стати знаком для всіх, що осіб з російським паспортом у владі не будуть толерувати і що будь-яка співпраця з ними є токсичною.
Немає жодного сумніву, що Львов зробить усе можливе, залучить усі свої зв’язки, зокрема в ОАСК, щоби повернути собі мантію та вплив.
Фундація DEJURE звернулася до голови Верховного суду з проханням провести перевірку, чи інші судді є громадянами іншої країни. Ми отримали відповідь, що ВС скерував відповідне звернення до СБУ. Ми дуже чекаємо на результати перевірки і вже досить скоро почнемо запитувати у правоохоронців про результати.
Іноді здається, що окремі прихильники "руского міра" перестали боятися відповідальності, бо нібито, всі активні громадяни України воюють, а тому не здатні стежити за подібними історіями. Хочу запевнити, що небайдужі громадяни – на фронті та в тилу – уважно стежать за зрадниками і доведуть справу до кінця у той чи інший спосіб. Особливо якщо влада лишиться глухою до нагального запиту суспільства.
Марина Хромих
