Коллективная безответственность. Для чего россияне говорят, что весь мир сошел с ума

"Те, що відбувається навколо нас ..." – починає один "хороший" росіянин інтерв'ю зі своїм співвітчизником, композитором та філософом.

Гість реагує, як уміють професійні російські мислителі: здалеку, широко та алегорично. Замість того, щоб простою мовою обговорити напад РФ на Україну.

"Розумієте, тут ми бачимо двоходівку, – каже він на втіху конспірологам. – Спочатку почалася пандемія СOVID-19, коли нас загнали додому: відбулося вигнання людини з реальності. А тепер ми бачимо ще й вигнання людини з людини".

"?" – просить уточнення інтерв'юер, який багато палить і з тривогою дивиться кудись у далечінь.

"Стало неможливим нормальне спілкування. Неможлива нормальна розмова не лише з українцями, а й із європейцями", – скаржиться філософ на "кенселінг російської культури", але не на його причини.

Ці двоє "хороших" (їхні прізвища не важливі, на їхньому місці може бути будь-який мислитель Росії) довго розмірковують про загальне розлюднення. Про відсутність моральних орієнтирів у світі.

Згадують епоху Середньовіччя, Просвітництва, позачасові категорії, "питання глобального характеру", Канта, Гайдеггера, Тарковського і навіть Тарантіно.

З професорським виглядом вони приходять до нехитрого висновку: люди на всій планеті зовсім не такі, як 70 чи навіть 30 років тому. Але при цьому мислитель та інтерв'юер майже нічого не говорять про себе.

"Що ж коїться навколо нас?" – продовжують росіяни марнословити в розпал розпочатої ними божевільної війни замість того, щоб нарешті зазирнути собі в душу.

Географічні масштаби Росії та довгі роки пропаганди породили ментальну реальність, в якій "кордон РФ ніде не закінчується".

Де думка не звернена всередину, а спрямована на безкраї простори, де легко зникають безвісти логіка та самокритика. Де причину не відрізняють від наслідків. Де немає відповідальності за вчинки.

"У зв'язку з ситуацією, що склалася в світі" – так росіяни звикли пояснювати проблеми, до яких призвели їхні власні кровожерливість, боягузливість і дурість.

Інтелектуали РФ, які люблять узагальнювати й мислити глобально, мають рацію: світ і людина в ньому змінюються. Але не сама Росія, що пішла дорогою світлого майбутнього прямісінько в темне минуле.

Один сумлінний ліберал-блогер (його прізвище теж нічого не означає) погоджується: "Так, у цій війні, звичайно, винні ми, прості громадяни РФ". Але наприкінці цієї покаянної думки ставити крапку він все ж таки не хоче: а ще сильно винна Європа, яка стільки років заплющувала очі на кремлівського монстра.

Схоже, колективна відповідальність у росіян буває в одному випадку: якщо зробити відповідальними за злочини РФ усіх навколо. 

Якщо викликати почуття провини в інших, навіть у жертви, аби не визнавати свою провину. Або, у кращому разі, не вважати себе одноосібно винним.

Цей трюк дозволяє хорошим і поганим росіянам, котрі живуть серед колективної безвідповідальності, хоч якось примиритися з совістю: "Американцям можна було бомбить Белград і Багдад, а нам не можна? Вони атомну бомбу скинули на Японію, а ми чим гірші?".

Хтось скаже: "Ну скільки можна?! Навіщо знати, що думають росіяни?".

Можливо, для того, щоб самим не побудувати в Україні суспільство колективної безвідповідальності? 

А ще – щоб не піддаватися на одну з найбільш лукавих тез російських пропагандистів: "Весь світ збожеволів".

На цьому сумнівному твердженні, яке видають за аксіому, тримається сучасна Росія. Країна, що перетворилася на щось, що нагадує злочинну спільноту, де всі помазані кров'ю. Де всі винні та не винен ніхто.

Буча, Маріуполь, Ізюм, Харків, Лиман, Сєвєродонецьк – весь світ збожеволів?

Ні, з буйних тут поки що лише Росія. 

Так, збожеволів весь "рускій мір".

Євген Руденко