Общественное мнение в Иране и война в Украине
Росія продовжує терор проти України з використанням озброєння, наданого Іраном. Попри те, що Тегеран офіційно спростовує передачу РФ безпілотників, цей факт вже не викликає майже ні в кого сумнівів.
Питання використання Росією іранських безпілотників у війні в Україні обговорюється у політичних, дипломатичних і медійних колах ще з вересня. Проте це не єдина проблема, яку може додати Україні ірансько-російська військова співпраця.
За даними "The Washington Post" із посиланням на представників США та союзників, Іран не лише планує поставки нової партії дронів Росії, але й готовий постачати інші види озброєння.
Зокрема йдеться про безпілотники "Arash-2" і балістичні ракети малої дальності класу "земля-земля" Fateh-110 (перс. فاتح ۱۱۰ "завойовник") і Zolfaghar (перс. ذوالفقار, "Зульфікар", назва меча пророка Мухаммеда), які здатні вражати цілі на відстані 300 і 700 кілометрів відповідно.
В такій ситуації посилення санкційних режимів проти Ірану є неминучим. І це виглядає як логічний сигнал іншим країнам, які спробують надати будь-яку підтримку агресору.
Вважається, що рішення підтримати РФ було прийнято вищим керівництвом Ірану. А от як ставляться до війни пересічні іранці? І чи здатні вони вплинути на роль своєї країни в цій війні?
Проросійська пропаганда, але з нюансами
Треба розуміти, що, згідно з Конституцією Ірану, держава має повну монополію на телебачення та радіомовлення. А генеральний директор іранського телемовлення призначається напряму верховним лідером.
В умовах, коли ЗМІ контролюються та цензуруються, журналісти та блогери мають дуже високий ризик арештів, допитів та ув'язнення за свою діяльність.
Попри те, що політичні дебати в пресі та інтернет-ЗМІ можуть бути напрочуд жвавими та з елементами критики публічних діячів, зокрема членів уряду та парламенту, водночас заборонено виступати з позицій опозиції політичній системі Ісламської Республіки, верховному лідеру чи ісламу.
Це важливо, адже хоча формально іранські посадовці різко засуджували війну й активно закликали Україну та Росію до мирного врегулювання "конфлікту", навіть пропонували свої посередницькі послуги, однак всю відповідальність вони покладали на "колективний Захід", США та НАТО.
Більше того, офіційна позиція Тегерану дуже часто напряму наслідувала наративи Москви.
Контрольована державою телевізійна мережа Ірану, чия англомовна служба Press TV називає себе "голосом безголосих", в перші тижні війни ретранслювала російські тези, використовуючи термін "спецоперація". Інший погляд подають лише іранські ЗМІ опозиційного толку, які транслюють з-за кордону.
Іран активно запроваджував так званий "національний інтернет": сегмент, який може бути від'єднаний від решти світу за рішенням влади, що тепер активно використовується з початком масових протестів.
Попри обмеження, що існують, іранці намагалися стежити за програмами іноземних мовників, незаконно, з точки зору іранської юридичної системи, використовуючи телевізійні тарілки.
Багато вебсайтів і соціальних медіа, включно з Telegram, Instagram, Twitter і Youtube, заблоковані (і це при тому, що аятола Алі Хаменеї, як і інші представники іранського керівництва, мають профілі в Instagram і Twitter). Однак соцмережами однаково користуються через VPN, оминаючи урядові фільтри.
За таких умов іранці все ж доволі поінформовані про перебіг війни в Україні навіть попри суттєвий контроль інформаційного простору з боку державних органів. А по мірі того, як затягується російське вторгнення й відбувається поступова деокупація українських територій, а разом із цим відкриття фактів воєнних злочинів росіян, поступово змінюються й проросійські погляди в Ірані.
Провладні ЗМІ наразі працюють у парадигмі замовчування новин з України, якщо вони не відповідають цілям державної пропаганди.
ЗМІ, пов'язані з фракціями так званої жорсткої лінії, включаючи медіа, близькі до Революційної гвардії, досі продовжують підтримувати відверто проросійський вектор. Тоді як умовно опозиційні медіа прагнуть до більш збалансованого висвітлення подій.
Читайте також: Літаючі смертоносні мопеди. Звідки взялися іранські безпілотники "Шахеди" та "Мохаджери", як вони працюють та чим з ними боротися
Образа на РФ, нерозуміння України
Вже у квітні сайт Iran Diplomacy, близький до МЗС Ірану, опублікував аналітичний матеріал, де звертає увагу на діаметрально протилежні погляди в іранському суспільстві щодо війни в Україні.
Одна група іранців підтримує ідею про те, що Росія є надійним партнером для Ірану, тоді як інша – має глибоку недовіру до Росії, маючи історично сформовані підстави. Багато іранців вважають, що союз із Росією перешкодив розвитку Ірану, унеможлививши конструктивні відносини із західними країнами.
Як зазначають автори дослідження, більшість опитаних відкинула аргумент Росії про те, що вона розпочала військову інтервенцію, щоб "захистити російськомовних від масового переслідування".
Переконлива більшість опитаних (55%) обрала твердження, що Росія порушує принцип невтручання. При цьому 28% опитаних віддали перевагу позиції, що "Росія діяла в рамках законної самооборони".
Проте російський аргумент щодо намірів України приєднатися до військового альянсу НАТО, який Росія позиціонує як екзистенційну загрозу для її інтересів, а також чутки про те, що Сполучені Штати Америки нібито розробляють заборонену хімічну зброю в українських лабораторіях, мають суттєвий рівень довіри серед іранців.
Як наслідок, хоча меншість іранців звинувачувала у війні саму Україну, а приблизно 3 з 10 звинувачували РФ, така ж кількість звинувачує США чи колективний Захід. Решта звинувачує обидві сторони.
На розуміння загальної картини війни в Україні істотно впливають джерела отримання інформації.
Іранці, які отримували новини із супутникових телеканалів, вказували, що вторгнення було неправильним у принципі, порівняно з тими, хто отримував новини від іранських вітчизняних мовників. Ті, хто покладався на державні ЗМІ, частіше говорили, що війна стала "виправданою самообороною".
Тоді як твердження про хімічну та біологічну зброю є на 100% фейком, але в нього вірить значна більшість, воно сформульоване досить неоднозначно, щоб залишати певний простір для тлумачення.
Ставлення до Росії змінилося після того, як вона вторглася в Україну. Позитивні рейтинги Росії впали на 16 пунктів, з 56% до 40%; несприятливі погляди зросли з 42% до 57%, а 32% наразі дотримуються дуже несприятливої точки зору – таких показників не було з травня 2015 року.
Відповідаючи на питання про сприйняття Росії – прихильно чи ні, – наразі більшість сприймає Росію негативно.
Водночас погляди щодо України розділилися. Вперше в цій серії опитувань респондентів запитали про враження від України: 45% схвальних і 48% несхвальних. Значно більше було дуже негативно (23%), ніж дуже схвально (10%).
Подібне ставлення можна пояснити насамперед слабкою представленістю України в інформаційному просторі Ірану. При цьому Україна не продукує позитивного контенту на фарсі. Водночас російська пропаганда продовжує активно працювати на дискредитацію України, її державності, партнерів та союзників серед 80-мільйонного населення Ірану.
Всупереч заявам
Враховуючи чітку політичну та релігійну ієрархію, яка існує в Ірані, схвалення продажу будь-якого озброєння походить від найвищого керівництва країни. І мова йде не про президента чи уряд, а про верховного лідера імама Алі Хаменеї.
Зважаючи на те, що Іран не визнав продаж своєї зброї РФ, заяви західних посадових осіб іранські оглядачі схильні маркувати як "продовження проєкту "іранофобія"", посилаючись на те, що, мовляв, протягом багатьох років США намагалися пов'язати розвиток іранської програми БпЛА, балістичної програми з ядерною проблематикою та об'єднати їх у єдиний пакет загроз для регіональної та глобальної безпеки.
Одночасно державна пропаганда намагається протиставити звинувачення на адресу Тегерану із ситуацією в Ізраїлі, який там вважають окупантом Палестини. Це дозволяє звинувачувати Захід у подвійних стандартах, адже продаж західної зброї Ізраїлю є абсолютно легальним.
Читайте також: Як іранські дрони-камікадзе змінили риторику Ізраїлю щодо війни в Україні?
При цьому заяви іранських експертів не залишають сумнівів – у країні чудово розуміють нюанси співпраці з РФ. З позиції іранців, їхня країна має право отримувати дохід від експорту озброєння, тому виправданим є створення цеху з виробництва безпілотних літальних апаратів у Таджикистані, Сирії чи Венесуелі. Разом із тим серед іранських експертів активно циркулюють меседжі про війну в Україні "як полігон для випробування озброєння".
На цьому тлі замовчується питання, які наслідки співпраця з РФ може мати для самого Ірану.
Справа в тому, що безпілотники, дрони також підпадають під Режим контролю за ракетними технологіями (MTCR). І хоча Іран не брав на себе жодних зобов'язань за цією політичною домовленістю, проте постачання дронів чи ракетних технологій є порушенням резолюції Ради Безпеки ООН 2231, якою була схвалена так звана ядерна угода 2015 року.
В цьому контексті прив'язка до Резолюції 2231 зачіпає іранські сподівання на відновлення ядерної угоди з США та ЄС.
Наразі лише окремі іранські експерти обережно визнають, що хибна оцінка Іраном цієї війни призвела до того, що країна "опинилася в програшній ситуації, оскільки політичні та дипломатичні витрати ця війна має і для самих іранців".
Проте з посиленням санкцій проти Ірану баланс думок може змінитися не на користь подальших контактів із РФ.
Очевидно, що подальше погіршення економічної ситуації буде трактуватися офіційною пропагандою як наслідок дій "колективного Заходу". Але чи повірять в це іранці – поки велике питання.
Саме тому просування чимшвидшого прийняття санкційних режимів є одним із ключових завдань для української дипломатії. Водночас розірвання дипломатичних відносин з країною, яка надала агресору засоби ведення "колоніальної війни", виглядає виправданим кроком.
Віра Константинова
