Украинское гражданство и "рейтинг" иностранцев, что его получили

Тема, яка донедавна цікавила доволі вузьке коло фахівців, в умовах повномасштабної війни набула широкого розголосу. Українці занепокоїлися, кого і на яких умовах наша країна приймає до громадянства. Питання вже потрапило до Верховної Ради.

Посилити фільтри

Петиція про необхідність запровадження іспиту для набуття громадянства, подана у травні, набрала на сайті глави держави понад 25 тис. голосів. Тож Президент був змушений реагувати.

Автор пропозиції відзначає, що з 2014 року, коли РФ розпочала війну на нашій території, понад 19 тисяч росіян отримали українське громадянство. І після 24 лютого цього року потік росіян, охочих встановити правовий зв’язок із Україною, не зменшився. 

"Наразі для отримання українського громадянства кандидатам не обов’язково знати мову, історію та навіть закони України. Достатньо лише невеликого переліку документів та заяви на отримання громадянства", – пише ініціатор петиції і робить висновок, що "така система, де відсутні навіть базові фільтри, дозволяє всім кандидатам отримати громадянство і надалі не докладати жодних зусиль щодо інтеграції в українське суспільство".

Суть пропозиції петиції полягала у введенні обов’язкового іспиту для отримання громадянства України, що має включати тести з української мови, історії України, знання Конституції. 

Також з метою патріотичного виховання кандидатів, останні мають вивчити державний гімн. Такий підхід – поширена практика в усьому світі. Іспити є, наприклад, в Естонії, Литві, Латвії, Польщі, Німеччині, США та інших країнах.

У відповідь Президент зазначив, що за законом кандидати на набуття громадянства і так мають володіти державною мовою або розуміти її в обсязі, достатньому для спілкування. При цьому за розвиток і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, проведення державної правової політики та регулювання міграційних процесів відповідає Кабмін. 

Уряд підготував і подав до Верховної Ради проект Закону № 7606 "Про внесення змін до законів України "Про громадянство України" та "Про забезпечення функціонування української мови як державної" щодо умов прийняття до громадянства України". 

Документ передбачає, що для отримання українського громадянства необхідно буде складати комплексний іспит зі знання основ Конституції України, історії України та української мови.

Історичні корені

Тож спробуємо і ми розібратися, як іноземці стають українцями. З усіх підстав набуття громадянства, визначених ст. 6 Закону "Про громадянство України", нас цікавлять лише дві: за територіальним походженням (ст. 8) та внаслідок прийняття до громадянства (ст. 9). 

Решту можна вважати "природними" (як от за народженням чи внаслідок усиновлення, або ж виключними (поновлення у громадянстві, за міжнародним договором).

Територіальне походження відповідно до закону фактично означає наявність в особи родичів, що народилися або проживали в Україні, враховуючи тих, які жили тут до набуття незалежності 24 серпня 1991 року. 

При цьому коло родичів відповідно до статті 8 Закону досить широке:  батьки, дід чи баба, прадід чи прабаба, брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука. Звісно, якщо іноземець чи особа без громадянства сам проживав на території України, він також має можливість стати громадянином з цієї підстави.

За загальним правилом, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням подається заява (клопотання), а також зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців) або декларація про відсутність іноземного громадянства (для апатридів – осіб без громадянства).

Свідоме бажання чи державний інтерес

Прийняття до громадянства є більш складним, втім, не для всіх. Іноземець або особа без громадянства відповідно до ст. 9 можуть бути прийняті до громадянства України за таких умов:

1. визнання і дотримання Конституції та законів України, що засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про прийняття до громадянства України;
2. подання декларації про відсутність іноземного громадянства або зобов’язання припинити іноземне громадянство;
3. безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років;
4. отримання дозволу на імміграцію;
5. володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування;
6. наявність законних джерел існування.

Цікаво, що для чотирьох категорій осіб, а саме:

• що мають визначні заслуги перед Україною;
• проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою;
• прийняття яких до громадянства становить державний інтерес для України;
• які надавали інструкторську (стрілецьку, тактичну, медичну, радіотехнічну, вибухотехнічну) допомогу підрозділам Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ і отримали посвідку на тимчасове проживання на цій підставі, 

–  умови прийняття спрощені. 

Адже з шести умов достатньо виконати лише дві: задекларувати свою повагу до законів України та пообіцяти вийти з іноземного громадянства. Ні знання мови, ні проживання у країні, ні наявність легальної роботи тут вже не вимагається. 

Очевидно, саме ці випадки і викликають невдоволення громадян України, коли за заслуги або в інтересах держави чиновники дають громадянство іноземцям (іноді приховано) із сумнівною репутацією. Звісно, про жодний контроль в ухваленні таких політичних рішень тут не йдеться.

В будь-якому разі заяви про прийняття до громадянства розглядає комісія при Президентові (ст. 23 закону), а остаточне рішення у формі указів приймає гарант Конституції. Він же, між іншим, визначає і порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень (ст. 22 закону).

Країни-лідери

Аби розуміти акутаульний стан справ, ми вирішили запитати у Державної міграційної служби статистичну інформацію щодо того, скільки осіб і громадян якої країни, починаючи з 2014 року (період відкритого конфлікту з РФ), було прийнято до громадянства України у розрізі кожного року та підстав прийняття відповідних рішень.

Не можна сказати, що відповідь сильно здивувала, але претензії, що висувалися авторами петиції про запровадження обов’язкового іспиту для набуття громадянства України, дійсно мають під собою підґрунтя. 

Тут можна виділити такі ключові риси.

По-перше, від 2014 року і до сьогодні беззаперечним лідером серед країн, чиї громадяни стають українцями (як за територіальним походженням, так і в рамках процедури прийняття до громадянства Президентом) є Російська Федерація. Усього за 8 років і 5 місяців (статистика 2022 року охоплює січень – травень) громадянами України стали 13343 росіян за територіальним походженням. Ще 760 набули громадянство рішеннями президентів України.

У 2022 році суттєво (десь удвічі) скоротилася кількість рішень прийняття до громадянства за територіальним походженням. Але співвідношення між країнами залишилося незмінним.

 Водночас випадків надання громадянства відповідно до статті 9 Закону збільшилося. Так, якщо у 2020 році за волею нашого Президента українцями стали 59 росіян, а в 2021 – лише 16 осіб, то за 5 місяців 2022 року таких набралося аж 51 особа (з них 47 дорослих і 4 дитини). Якщо так триватиме, то до кінця року ця цифра може подвоїтися.

По-друге, країни-лідери, яким "зраджують" громадяни різняться за підставами набуття громадянства України. 

За територіальним походженням українцями традиційно стають представники Росії, Азербайджану, Молдови, Вірменії, Узбекистану. А от палітра набуття громадянства більш широка – в лідери доволі часто виходили також Сирія і Афганістан. Навряд всі громадяни цих країн добре володіли мовою, знали історію або ж настільки поділяли наші цінності для інтеграції у суспільство. Скоріше тут йшлося про державні інтереси та особливі заслуги за спрощеною процедурою.

Читайте також: Б'ють і по паспорту. Як Коломойський, Корбан і Рабінович втратили українське громадянство

Враховуючи практику працевлаштування іноземців та "новоспечених" українців на державну службу, варто ретельно вивчати ризики таких вчинків. 

Що ж до "роздачі" паспортів особам, які прибули з територій військових конфліктів, то це питання мало б бути предметом ретельного вивчення спеціальних служб з метою запобігання проникненню радикальних груп.

Детальніше зі статистичними даними за роками, країнами, підставами та іншими показниками можна ознайомитися через зведені таблиці, надані Державною міграційною службою у відповідь на публічний запит за посиланням.

Володимир Богатир