"ДНК города": кто будет отстраивать Украину?

З України, під шквалом ракетних бомб та артилерійських атак, виїхало майже 8 млн людей. Вони знайшли прихисток у багатьох країнах світу. Практично половина оселилась (можливо, тимчасово) у Польщі. Туди поїхали українці не лише з тих міст, куди прилітали ракети, але й з тих, де, відносно, спокійно (наскільки це може бути під час війни).

Вони поїхали від страху за своїх дітей, а також з економічних мотивів. За даними ООН, ще у травні 2022, близько 5 млн українців втратили роботу через війну.  

На Міжнародному саміті мерів 2021 року у Києві Євген Глібовицький говорив про демографічні зміни в країні. Тоді він казав, що за 10 років в Україні може залишитись усього 25-30 млн населення.

За словами Глібовицького, ми рухаємося до ситуації, коли на одну людину, що працює, буде дві непрацюючі. Соціальне навантаження буде шаленим, адже кількість людей, які зможуть оплачувати потреби населення, зменшиться. В мирних умовах держава б ще мала шанс адаптуватись до цих викликів, але за менше ніж півроку війни, Україна зіштовхнулася з втратою, "запланованою" на десятиліття. Демографічна криза стане великим викликом для відбудови країни. 

З одного боку, відкритим залишається питання, чи повернуться українці додому і коли. Життя у, вже згаданій, сусідній Польщі впливає на цей вибір українських біженців. За тими ж даними ООН, майже 2 млн біженців вже повернулися (принаймні перетнули кордон), але чим довше українці житимуть за кордоном, тим складніше буде повертатися.

З моїх розмов з мерами Любліна та Гданська вимальовується висновок про те, що українців відрізняє не просто працелюбність, але й доволі висока фаховість та ефективність. А сама Польща буде зацікавлена у тому, аби ці українці залишились.

Окрім можливостей працевлаштування, українці отримують новий досвід взаємодії з містом: комфортний громадський транспорт, багато якісних парків, дитячі майданчики з акцентом на розвиток, безкоштовна (з певними нюансами) медицина для українців, і навіть доволі схожі ціни на продукти (не такі як у Швейцарії, чи Франції). У такому оточенні людям все більше подобається перебувати. 

З іншого боку, війна забирає тих, хто щиро боровся за українські міста, і за те суспільство, якого прагнемо всі ми. Сумно усвідомлювати, що для того, аби Протасів Яр у Києві визнали заказником і цим вберегли від незаконних масових забудов, потрібно було, аби війна вбила Романа Ратушного – того, хто палко і безстрашно відстоював цю частину міста навіть попри погрози "впливових".    

То ж хто буде відбудовувати Україну? 

Ще минулого року ми з Міжнародним самітом мерів та Western NIS Enterprise Fund задумали та зняли програму про те, як звичайні мешканці можуть творити якісні зміни у своїх громадах на користь усіх мешканців. Цей програму ми назвали "ДНК міста", бо віримо, що саме небайдужі мешканці і є тим рушієм змін.

Ми хотіли показати їх як справжніх місцевих лідерів, аби вони стали прикладом для інших: хтось відстоював право на чисте повітря, хтось ревіталізовував заводи, хтось боровся на безпечну велоінфраструктуру у місті, а хто створював ОСББ чи утеплював будинки.

Ми дослідили тему, як сільський музей на Полтавщині стимулював ремонт доріг, що були розбиті роками, а фестиваль Маланок став поштовхом для розвитку туризму. Особливою темою стала боротьба за доступність міст, а це – мій особистий біль. У програмі ще багато різних історій з Києва, Івано-Франківська, Житомира, Чернівців, Новояворівська, Пархомівки, Бахмута, Дніпра. 

Коли ж російський агресор почав нещадно нищити українські міста, здавалося, що говорити про ОСББ, музеї чи велоінфраструктуру недоречно. Але ми почали спілкуватися з героями програми і всі вони довели, що були активістами до війни, і стали ще більш небайдужі та натхненні боротися за місто, громаду, країну під час війни.

Генадій Левітас – голова ОСББ з Русанівки пішов у ТрО, тепер вони з колегами захищають міста від ворога, але, як він сам каже, "подалі від міст". Досвід в ОСББ став ключовим: навички все організувати, швидко домовитися, скоординувати виявилися безцінними. 

Відновлення індустріальних об’єктів

Юрко Филюк, який з командою перетворював старий завод у центрі Івано-Франківська на центр для громади та бізнесу "Промприлад.Реновація", не просто продовжує це робити попри усі ризики, але й створив спеціальний фонд для допомоги армії "Save Ukraine Now", через який зібрали 1,7 млн доларів США для підтримки українських захисників та центр підтримки бізнесу "Save Business Now", що допомагає переміщеним бізнесам.

До речі, проєкт побудований за принципом соціального інвестування і в час, коли вся країна збирає гроші на амуніцію та зброю, просити гроші на завод, а точніше місце для розвитку громади, стає все важче. Попри це, команді, якій з 2017 року вдалося залучити на завод понад 13 млн доларів США, продовжує залучати інвестиції і зараз. У червні 2022 року в Україні зафіксовано понад 200 зруйнованих війною заводів, тому досвід ревіталізації промислових об’єктів, буде ключовим для Сходу країни зокрема.

Утеплення будинків 

За останні місяці я багато спілкувалась з українськими мерами і всі вони одноголосно говорять про те, що цей опалювальний сезон буде найскладнішим. У програмі ми детально дослідили тему термомодернізації у містах, її вартість, але не думали, що вона стане такою актуальною сьогодні. І до цього має бути готовий кожен мешканець. За словами Святослава Павлюка, виконавчого директора Асоціації "Енергоефективні міста України" необхідність утеплення будинків критично зростає, бо цієї зими, через потенційні перебої з енергопостачанням, може виникнути необхідність перекривати труби, щоб врятувати комунікації.

Збереження музеїв

Навіть якщо мистецтво здається не на часі, ворог нещадно нищить українські музеї, викрадає експонати, а культура й ідентичність – це те, що нас відрізняє від російської голоти.

За підрахунками Міністерства культури та інформаційної політики України, станом на початок липня налічується більше ніж 400 випадків пошкоджень та руйнувань об’єктів культурної спадщини.

До речі, за словами Юлії Литвинець, директорки Національного художнього музею України, для неї ще й Друга світова не закінчилась, бо вона ще досі вишукує вкрадене тоді. Вберегти українське мистецтво теж наше важливе завдання.

Вибір за кожним з нас

Кожен з нас має вибір: стати тим "ДНК міста" або ж залишатися байдужим до своєї громади.

Закликаю кожного українця не залишатись осторонь. Адже ми всі хочемо не просто жити в Україні, яку любимо, а відбудувати її кращою. Якщо нашим героям вдалося втілити багато якісних рішень для своєї громади, то у відбудові після війни їхній досвід може стане не лише натхненням, а й, по суті, інструкцією.