Как Черниговщина готовится к вероятному следующему вторжению России

П'ять громад Чернігівщини (Корюківська, Сновська, Новгород-Сіверська, Городнянська) визначені місцями проведення бойових дій. В області ані дня без обстрілів: мінометних і артилерійських по прикордонних населених пунктах або ж подалі, як-от до Десни чи Прилук, ракетами. 

Чернігівщині дуже "пощастило" мати двох ворожих сусідів, які не гаять нагоди пограти на нервах, аби військові не зосереджували всю силу на сході країни.

Загрози зростають, але зараз область значно краще готова до зустрічі з супротивником, ніж в лютому. Та й, за даними нашої розвідки, у росіян наразі недостатньо сил, щоб наважитися на більш активні дії та рушити вглиб української території. 

Втім, це не означає, що плани ворога вже завтра не зміняться. Кремль у своїй агонії – непередбачуваний.

Від самого початку вторгнення рф не дотримувалася жодних військових правил, жодних морально-етичних законів, а отримавши гідну відсіч, готова будь-яким чином демонструвати здатність відгризати від України шматки території.

Тож варто не забувати про ризик повторного наступу на Чернігівщину й надалі укріплювати північні рубежі. Зі зрозумілих причин я не буду розповідати, про розбудову мережі опорних пунктів.

Але поговоримо про цивільний захист.

Евакуація

Перше, що спадає на думку при згадці словосполучення "активні бойові дії", це – як від них втекти, евакуюватися.

У перші ж дні вторгнення чернігівці самотужки покидали обласний центр, майже відразу до організації евакуації долучилися волонтери та обласна адміністрація.

Так, у нас не було "зеленого коридору". Причина: висока ймовірність прицільного обстрілу. І це не припущення, а висновки після прослуховування розмов російських військових та наочного прикладу в інших регіонах ще з 2014-го року.

Втім, вивозити людей організовано таки вдавалося. Щиро дякую Київській області за надані автобуси.

Із мешканцями сіл була дещо інша ситуація. Багато хто, особливо люди похилого віку, відмовлялися покидати домівки. Та після жахіть окупації прийшло чітке розуміння: майно від мародерів, БТР та ракет не вбережеш своєю присутністю, а життя та здоров'я – дорожче за все зароблене.

Нещодавно після ракетного обстрілу Прилук нам довелось евакуювати з кількох сіл приблизно тисячу мешканців. Людей вже не треба було вмовляти – вони були морально готові.

І це дуже важливо. Адже іноді евакуаційні заходи гальмує саме психологічний стан людей, які вважають, що вдома вони в будь-якому разі більш захищені, що вдома нічого не може статись. 

А ще цей випадок дав можливість переконатися в надійності виписаного теоретичного плану евакуації. Усі служби спрацювали.

Читайте також: Владислав Атрошенко: Хибне уявлення, що Путін може не зайти у Львівську, Тернопільську чи Івано-Франківську області

Згідно з розрахунками Ради нацбезпеки і оборони, у разі поновлення активних бойових дій ми мусимо евакуювати з території області щонайменше 300 тисяч громадян. Серед них: майже 100 тисяч дітей до 12 років, 37 тисяч осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення. 

Евакуація може відбуватися залізничним та автомобільним транспортом. Уже працюємо над тим, щоб збільшити кількість автобусів, створити необхідний запас палива на випадок початку масового вивозу людей із зони бойових дій. 

Після окупації та оточення і сам Чернігів, і деякі райони були фактично відрізані від "великої землі" – зруйновані мости заблокували основні транспортні маршрути. Але за два місяці більшість переправ через річки були знову відкриті, для руху транспорту влаштовані тимчасові об'їзди. Ремонтуються пошкоджені ділянки автошляхів, приводяться до ладу альтернативні логістичні маршрути.

У нас немає ресурсів для значних інвестицій (програму "Великої відбудови" почнемо після перемоги). Наразі основна вимога до дорожників – дороги між усіма населеними пунктами повинні бути проїзними та безпечними.

Пригадуєте колапс на автошляхах у перші дні війни? Цього не можна допустити. План евакуації у разі повторного вторгнення містить чітку послідовність і схему руху евакуаційного транспорту з різних районів. 

У контексті підготовки плану евакуації не можу не звернутися до колег із наших "тилових", західних регіонів. Якщо ми розраховуємо вивезти 300 тисяч людей, потрібно бути готовими до їх тимчасового розміщення, харчування, медичного обслуговування, забезпечення необхідними речами. Давайте спільно над цим працювати. 

Бомбосховища та укриття

Другий важливий напрям підготовки – бомбосховища. Під час активної фази бойових дій у Чернігові використовувались практично всі наявні підвальні приміщення житлових і адміністративних будівель, тобто майже 900 укриттів. Ще тисяча, за інформацією районних військових адміністрацій, знаходяться на території області. 

І хоча ще з січня (а краще – постійно) місцеве самоврядування та балансоутримувачі повинні були займатися підготовкою сховищ, маємо те, що маємо: значний відсоток таких приміщень у жахливому стані, а про ті, які і були підготовлені, люди не знали. Відтак, навіть маючи воду та продукти, важко було визначити, куди їх везти.

Наразі треба чітко ідентифікувати усі стихійні укриття, бо у разі небезпеки саме туди повернуться люди.

Треба провести "роботу над помилками":

• визначити де ще, окрім визначених місць були люди;
• перевірити, чи кожне укриття забезпечене запасом води;
• чи проведене світло з можливістю підключення автономного генератора;
• чи є необхідність удосконалення системи вентиляції, обладнання запасних виходів, укріплення несучих конструкцій. 

Департамент цивільного захисту та оборонної роботи ОДА відпрацьовує питання приведення до ладу сховищ та укриттів із громадами. У кількох містах вже направлено кошти на їх ремонт, працюють над відповідною програмою і в Чернігові (з міського бюджету планують на ці цілі майже 43 мільйони гривень).

Під особливим контролем має бути модернізація укриттів у навчальних закладах. З 1 вересня повертаємо дітей в школу, і наявність бомбосховища, яке відповідає найжорсткішим вимогам, є обов'язковою.

Окрема проблема – як завести людей до бомбосховищ. Чернігівці настільки звикли до повідомлень про обстріли, що часто на потенційну небезпеку не звертають уваги. 

Я не прихильник примусу та штрафів. Однак нехтувати правилами безпеки не можна, особливо, коли це стосується навчальних закладів. Тож варто шукати золоту середину. Проте в питанні збереження життя та здоров'я компромісів не має бути.

Системи сповіщення

Третій напрям – вдосконалення системи оповіщення. 

Під час активної фази бойових дій лінії керування та електроживлення сирен були пошкодженні. Поки систему ремонтували, містяни остаточно відвикли, що потрібно реагувати на неї.

Наразі розглядається варіант встановлення гучномовців із автономним живленням на сонячних батареях.

Крім сигналу тривоги можлива трансляція іншої інформації. Одна з компаній із США зацікавлена створити цю систему в населених пунктах області, не лише в Чернігові. Тривають перемовини.

І на завершення. Кожен підрозділ виконавчої влади отримає інструкцію, як діяти у випадку спроби наступу росіян. І там точно не буде пункту "виїхати на захід країни чи за кордон".

Стояли і будемо стояти!

В'ячеслав Чаус