Почему мэра Чернигова не пускают за границу, а экс-мер Ирпеня Карплюк – выездной?

Мера Чернігова Владислава Атрошенка декілька разів не пустили за кордон. Наразі йдеться про конфлікт із Офісом президента, який реально шкодить мешканцям міста мого дитинства. 

Меру Чернігова, як і іншим головам, треба розвивати міжнародні партнерства, щоб відбудовувати місто. Але на кордоні його не пропускають навіть тоді, коли на нього чекають потенційні міжнародні партнери. Тому, наприклад, Атрошенко не підписав угоду з польським містом-побратимом Ряшовом.

Атрошенка я ніколи в житті не бачила й ніколи з ним не говорила. Припускаю, що до нього може бути низка питань, як і до більшості наших політиків. Але наразі він представляє громаду міста (іншого мера в громади нема, як і в країні нема іншого президента). 

Чернігів мені близький, бо це місто, де я народилася і прожила 17 років. І ця громада, де живуть мої рідні й друзі, як і інші громади, потребує ресурсів для відбудови. 

Опалювальний сезон наближається, і зволікати не можна.

Я спілкуюся з друзями, щоб зрозуміти, як вони налаштовані в місті. Вони кажуть, що їхній мер не здав Чернігів, закликав громаду готуватися до вуличних боїв наприкінці лютого, казав замішувати коктейлі. Виходив наживо в етер СNN, коли прилітало. На те, що хтось когось їм хоче поставити згори, люди реагують дуже негативно.   

Такі політичні дискусії викликають у мене ще більше обурення, коли я на заходах в іншій країні бачу ексмера (!) Ірпеня, фігуранта антикорупційних розслідувань Володимира Карплюка, який їздить за кордон разом із своїм ставлеником, чинним мером Ірпеня Олександром Маркушиним. 

Мене це хвилює, бо понад 15 років я проживаю якраз у Приірпінні. Тут добре знаю, який політик чого вартий. І точно знаю про те, хто не перший рік "прогулює тюрму" через дерибани зелених зон і спроби забудувати пойму Ірпеня. І саме ця пойма, як і ліс, самою своєю наявністю допомагала ЗСУ захистити Київ у березні 2022-го.

От і виходить, що захисники зелених зон захистили Ірпінь і пішли воювати на нульовій лінії фронту. Наприклад, Юрій Устіновський воює і зараз, тримав оборону в Ірпені та в Сєвєродонецьку. Він не може слухати те, що говорить Маркушин, зокрема, про його роль у захисті Ірпеня.

І Устіновський не єдиний, у кого мер Ірпеня та Карплюк викликають подібні емоції.

Карплюк, який нищив роками буферний щит Києва, заплаву річки Ірпінь, тепер відвідує Париж та інші країни.

Дерибанник зелених зон Ірпеня Карплюк і колишній медіаконсультант Сандея Аделаджі Щербина у воєнний час просто подорожують світом, хоч вони не мери, не зами… Нуль відповідальності, а які можливості…

Вони жили й жили непогано за будь-якої влади. Якщо, бувало, Карплюка притискали підозрами, то він перед обшуками тікав за кордон. А підозри були небезпідставні.

До війни Карплюк розбазарив зелені зони так, що вже не було де будуватися у Приірпінні. 

Зараз весь світ знає, де Ірпінь і Буча, і платники податків із різних країн охоче будуть давати кошти на відбудову міст. Звісно, недоброчесні забудовники хочуть нагріти на цьому руки.

Чим це нам загрожує? Як мінімум тим, що злодійкуваті політики-забудовники (а природа незмінна) знову вкрадуть. 

Світова увага до Бучі й Ірпеня прикута максимально, і коли вкрадуть – це буде видно.

Україна не може собі дозволити мати непоправні репутаційні втрати, особливо тоді, коли багатьом громадам потрібна допомога. 

Але те, що ці харцизяки вміють гендлювати за будь-яких умов і домовлятися за будь-якої влади, вже не дивує нікого в регіоні.

Дивує інше. Україна провела реформу децентралізації, про яку схвально відгукувалися європейські партнери, і зараз мера Чернігова – обласного центру, який теж неймовірно постраждав від рашистів, – немає на міжнародному рівні як представника громади. 

У Лугано навіть звучав запит на те, щоб мери міст, що потребують відбудови, були присутніми на заходах. Великих міст, які суттєво постраждали, не так і багато, і Чернігів – точно одне з них.

Зате на міжнародні заходи їздить Карплюк, який не має представницького мандату від громади. Він навіть сам відмовився від мандату депутата Ірпінської ради, щоб не нести відповідальності за голосування й далі використовувати громаду виключно для наживи. 

Це політична мутація, яка дає змогу уникнути уваги правоохоронців і при цьому керувати громадою.

Кум Карплюка – мер Бучі Анатолій Федорук поки працює за старою схемою: сам очолює і сам розподіляє ресурси. Як Лукашенко, "пережив" уже всіх президентів, не враховуючи нині покійного Кравчука.

Якщо раптом дуже треба зняти якогось мера і ввести пряме керівництво з адміністрації, можна звернути увагу на селище Коцюбинське у Приірпінні.

Селищем керує якраз людина Карплюка – Сергій Даніш. І для нього Карплюк навіть перед виборами отримав бренд "Слуги народу". У партії є всі механізми вирішити це питання. І це не лише право, а й обов'язок, якщо політик недоброчесний і неефективний.

Коли говоримо про дерибанника Біличанського лісу Даніша, то він разом із наближеними депутатами з команди Карплюка організовує масовий дитячий захід під сирени біля Будинку культури. І йому все одно, що діти ризикують життям, і все одно, що не підготовлені бомбосховища. Він може на свій розсуд вводити комендантські години. І я тут дуже чекаю на реакцію і Військово-цивільної адміністрації, і партії.

Коли йдеться про країну в умовах війни, рішення мають прийматися винятково на основі даних. Дані на 100% кажуть про те, що команда Карплюка не те що має бути невиїзною, а має бути ізольована в камерах.

Що стосується "слуги народу" Даніша, він точно не може відповідати за цивільну безпеку громадян, вирішувати транспортні чи комунальні проблеми селища. Можна його спокійно знімати.

Але ж кому цікаве селище з його проблемами? А громадою Чернігова, не виключено, цікавляться тому, що мер до початку повномасштабної війни був "не свій". "Слуги народу" на виборах навесні навіть не висували кандидата у нардепи на Чернігівщині. 

Але грати в політику під час війни – це шкодити інтересам держави та громад.  

Ірина Федорів