Почему или зачем "уволили" Баканова
Ввечері 17 липня президент Володимир Зеленський своїм указом усунув голову СБУ Івана Баканова від виконання обов'язків. Попри дружбу, перебування на посаді протягом майже 3-х років та відсутність останні пів року скандалів, які б особисто і виключно зачіпали голову СБУ.
Та й позиція Баканова щодо інших не віщувала біди: сидіти на своїх місцях і працювати від початку фази повномасштабної війни. Протягом перших тижнів було здійснено чимало операцій із затримання диверсантів та осіб, які розхитували ситуацію зокрема в столиці, без зайвої бюрократії.
Хіба що керівник управління внутрішньої безпеки СБУ Наумов від гріха подалі для себе і не лише залишив країну. Але це окрема історія, яка наче й не повинна була передбачати його затримання на кордоні з Сербією з великою сумою готівки.
Ба більше, війна, зобов'язуючи у більшій мірі й рішучіше боротися з ворогом, не залишила СБУ варіанту, окрім як збільшити свій коефіцієнт корисної дії. Що дозволяє позитивніше висвітлювати зусилля керманичів СБУ. Навіть попри неефективність військової контррозвідки на початку вторгнення та випадки дотичності до викрадення та реалізації полишених переселенцями транспортних засобів.
Паралельно з цим здійснювалося планове та систематичне підкидання дров у полум'я: розповіді про модернізацію діяльності СБУ як її неформальну реформу. Пріоритезація ризикоорієнтованого підходу, зміни у підготовці кадрів, залучення молоді до роботи відомства, виявлення у своїх лавах зрадників та корупціонерів і поступ у війні.
Водночас наганявся певний туман для широких мас навколо питання доцільності реформи СБУ. Це, звісно, не спростовувало потреби реформи, але м'яко тримало знижений запит на фоні нагальної справи – битви з ворогом.
Навіть давноочікуваний у короткій перспективі Мадридський саміт НАТО, результат якого теоретично міг бути іншим для нас (зокрема за рахунок початку реформи СБУ), не змусив президента та "слуг" здійснити такий крок. Як і прискіплива увага партнерів та робочої групи до нероботи над законопроєктом та паралельні контрабандні скандали.
Для такого кроку знадобився більший привід із масштабом, який обумовила саме війна.
Служба безпеки та повномасштабне вторгнення
Швидкий наступ ворога з трьох флангів змусив наші Збройні сили широко оборонятися й застосовувати мало не всі наявні ресурси.
Попри кількісну перевагу ворога ми продемонстрували спроможність ефективно оборонятися. Зокрема на Київщині, півночі та Харківському напрямку. Однак воднчоас ми втратили контроль над значною частиною півдня – Миколаївською та Херсонською областями. А за таких обставин стала реальною кругова блокада Маріуполя, неможливість виходу багатьох мирних жителів та потрапляння в полон наших захисників.
Виникало питання: як так сталося? Адже військове і вище політичне керівництво мало бути готове до широкомасштабного вторгнення з підтримкою з Криму та переслідуванням стратегічної цілі ворогом – сполучити півострів із материком і окупованими територіями.
Лунали думки, зокрема з Офісу президента, що це реальна недбалість, а не сила ворога.
Паралельно з'явилася інформація про передачу ворогу даних щодо сітки мінних полів та координації дій ворожої авіації на півдні з Херсонського управління СБУ. Однак це виглядало недостатнім, щоб виправдати втрати контролю над значними територіями на півдні.
Проте говорити нині про провал політичного керівництва та наших Збройних сил – навіть за наявності підстав – є дуже ризиковано й, можливо, неправильно з огляду на потребу підтримувати моральний дух населення та бойовий дух військових. Всьому свій час.
Нині потрібно звільняти від ворога територію. А відтак позбуватися шлейфу невдачі для команди президента комунікаційно було вигідніше за рахунок слабкого гравця в команді.
Порівнювати ЗСУ за значенням зараз для країни не те що з СБУ, а взагалі з будь-якою інституцією – безперспективно. СБУ ж походить більше на ветерана команди з частими травмами та скандалами.
Тим більше, що ЗСУ в набагато більшій мірі асоціюють із президентом, у якого не так далеко вибори, як і в його політичної сили. І не лише тому що він верховний головнокомандувач, але й тому що левова частка роботи голови держави зосереджена саме на оборонці, яка слугує платформою його міжнародної комунікації. А це також посилює імідж в очах громадян-виборців.
Схоже, певні матеріали на керівництво Херсонського управління у слідчих є. Затримання керівника кримського управління СБУ лише доповнює цю лінію. Питання в тому, наскільки цього достатньо, щоб покладати всю відповідальність за південь.
Однак навіть це не дає повноцінної відповіді на запитання, чому відсторонили саме Баканова. Адже в межах нашої країни команда президента могла організувати показову "страту" декількох керівників СБУ.
Ба більше, хіба зараз людям важливіше, хто здав південь, замість того, коли вони повернуться додому? Відповідь можна було б знайти у тому, яку величезну увагу приділяє цивілізований світ нашій війні й нашим невдачам, а з ними й готовності керівництва реагувати та виправлятися.
Втім, така потреба й раніше не виникала, коли світом розходилися жахливі кадри з Маріуполя. Попри те, що ми потребували сильної підтримки партнерів у дипломатії, санкціях та зброї.
Ситуацію змінили жорсткі звинувачення конгресвумен Спартц із США. Вона однозначно та рішуче розкритикувала команду президента. Хоч і не цілком обґрунтовано по деяких позиціях. Згадала також і про "саботаж у Херсоні".
Хвиля утворилася велика, потенційні наслідки для нашої країни могли й можуть мати негативний характер насамперед у відносинах зі США, на які озирається західний світ, в чиї вуха й без того працює російська іноземна пропаганда й агентура.
Тому команді президента потрібно було реагувати, знайшовши відповідальних передусім на ключовий, болючий закид, який стосується людських життів – "саботаж Херсона". І проявити ознаки буцімто зваженого кадрового менеджменту, який складно таким назвати.
Адже цілком обґрунтованими є закиди щодо затягування призначень в антикорупційні органи. Цю проблему можна було вже давно вирішити, але не склалося. Звісно, є час, але запропонована послідовність вказує на інше: бажання відмахатися меншими для команди, на їхню думку, втратами за наявності вже відомих замін.
Відтак і дійшло до сумної долі для близького до президента голови СБУ Івана Баканова, який, можна було припускати до цього, міг би досидіти до закінчення каденції Зеленського. Але президент вирішив усунути голову в зв'язку з дисциплінарним проступком, що передбачатиме відповідне розслідування.
Яка подальша доля Івана Баканова
Тобто формально Баканов залишатиметься на посаді, поки ВРУ не звільнить його, як визначено Конституцією. Однак справи швидко перейдуть першому заступнику.
А от його повернення видається досить складним питанням. Адже навіть сам факт, що голову Служби безпеки формально пов'язали з діями керівництва херсонського та кримського управлінь СБУ, кидає тінь на Івана Баканова та потребуватиме подальшого розвитку за заданим вектором.
Інакше це виглядатиме як очевидна помилка або слабкість перед міжнародним тиском. А нинішньому Зеленському це дуже не личитиме.
До слова, можливо, ми стаємо свідками ще однієї лінії розвитку особистості Володимира Зеленського. Адже президент, навіть попри близькі стосунки з Бакановим (що, схоже, мало для нього значення на початку), надав перевагу недоброчесним, негативним репутаційно й готовим до брудних кроків партнерам на Банковій.
Далі може бути гірше.
Звісно, Іван Баканов має бути звільнений з огляду на те, що доцільнішим є призначення фахового голови, а з ним і більшості керівництва СБУ, що частково обумовлює потреба реформи органу.
Однак це рішення свідчить про вплив міжнародних відносин і бажання нашого керівництва зберегти репутацію. Тому й назвати його позитивним можна було б хіба що в разі, якщо є намір призначити гідну для цієї посади людину, а не передати кермо першому заступнику Василю Малюку. Останні заперечує потребу реформи та символізує чимало негативних речей у практиках відомства. Хоча і це ніяк не підміняє реформи, а лише підтверджує її необхідність.
Тому насправді на фоні дій керівництва південних управлінь СБУ Зеленський міг раніше гідно вийти з цієї ситуаціі.
Президент міг визнати, що даремно затягнув, тому має намір за першої ж нагоди реформувати відомство, зокрема шляхом повноцінного очищення. А не обирати шлях, за якого здіймається нова хвиля втрат для репутації, яка і без того зможе погіршитися.
Віталій Цокур
