"Хакнуть систему, или Солдат Джейн на минималках". Как гражданские женщины адаптируются к армии
Хакнути систему – чули про таке? Зробити неможливе можливим. Приблизно такі фрази виникають в мене в голові, коли я розмірковую про долю цивільних людей в армії. Я сама з таких. Хочу розповісти про свій досвід.
Коли зовсім не пристосований організм кидають в інше середовище, в нього є декілька варіантів: змінитися або померти. В контексті війни "померти" стало варіантом зовсім не фігуральним.
Пам'ятаєте чим закінчується фільм "Солдат Джейн"?
Пані офіцера приймають за свою та вона успішно завершує своє навчання на програмі. А тепер згадаємо, що це все ж голлівудський фільм і в житті може бути все трохи по-іншому.
Військові, які були цивільними, та кадрові військові відрізняються у своїх підходах кардинально. Якщо в перші дні повномасштабної війни до всього ставилися із розумінням, то зараз незнання якогось наказу та невміння зробити якийсь документ – не має виправдань.
Коли ти все життя будуєш кар'єру в цивільному житті, то так само легко побудувати її у війську не вийде. Тут свої закони, коли люди роками йдуть до звань та посад.
Чи можуть цивільні спеціалісти підсилювати військових? Так, у випадку мобілізації та призначення на посади. По-іншому ніяк. Тобто бути у військовій справі та бути цивільним – нонсенс.
Коли ж ти стикаєшся не тільки з новими правилами гри, але й з новою грою, де в тебе вже немає шансу натиснути "зберегти" і почати все спочатку, то варто з холодним розумом ставитися до того, що робиш.
Короткі поради для цивільних, що стають військовими
Можу дати свої декілька порад, як цивільній людині стати більш професійною військовою. Але пам'ятайте – це поради, а не панацея.
Отже, по-перше – документація. Її буде багато. Тому створіть шаблони на всі необхідні вам документи, або ж – попросіть шаблон вже досвідчених колег зі свого чи сусідніх підрозділів. Але будьте обачні, інколи правила ведення документації та хто її має вести відрізняються.
По-друге, записуйте все і перепитуйте. Тому що сказане один раз може бути забуте, а ваш командир більше не захоче повторювати (для нього) очевидні речі.
По-третє, не соромтеся сказати, що ви чогось не знаєте. Апеляція до цивільного вже не пройде, а от просте "буду вдячна за вашу допомогу/консультацію" whatever – так.
По-четверте, забудьте попередні три пункти. Інколи вам так і не вдасться отримати бажану відповідь просто тому що так.
І останнє: бережіть свої нерви. Армія – це довго, інколи нудно, інколи занудно і завжди дуже відповідально. Адже майже за кожною дією стоїть ще чиясь відповідальність, або ж навіть життя.
Жінки на війні
Щодо ролі жінок, які були цивільними і стали військовими. Це важка праця. Адже армія досить патріархальна структура і повагу та місце під сонцем тут треба доводити діями, а не просто фактом сміливості доєднатися до війська. Жорстоко, але факт. Тут вас ніхто не буде "любити" просто так. Повірте мені.
Читайте також: Військовий облік жінок: що потрібно знати
У соцмережах та медіа ми бачимо жінок в армії сильними та впливовими. Їх мало, але як то кажуть вони "на коні". Ці пані є радницями, заступницями та командувачками. Чим більше таких жінок зустрічаєш та спілкуєшся з ними — тим більше починаєш захоплюватися. Але ніхто не розповідає, який довгий і, певно, непростий шлях вони пройшли, перш ніж стати тими, ким вони є.
Бути жінкою на війні – це не про страх і ризик померти (адже ці пункти можуть статися із чоловіками також). Бути жінкою на війні – це про адаптацію фізичну та моральну до навантажень та жорсткого підпорядкування, без можливості "вільного польоту". А ще це важка праця над собою, нові навички, звички та правила життя. Навіть якщо у вашому житті правил не було і ви були самі господарями свого життя.
Маргарита Рівчаченко
