Геноцид – это неотъемлемая задача современной российской культуры

Що несе в собі російська культура? Імперіалізм. 

Російська культура була та залишається загарбницькою за своєю природою та суттю. 

Всі її представники – Грибоєдов, Пушкін, Державін, Достоєвський, Толстой чи хто інший – діяли виключно в межах імперської політики та російського імперського наративу. Також достатньо лише пригадати Лермонтова, який писав у своїх творах про героїчне російське загарбання Кавказу. 

Російська культура є агресивною, вона націлена на знищення інших, вона бачить себе домінуючою, наче має право асимілювати інші культури. Ми також можемо це побачити на прикладі того, як був зросійщений колись наш власний український правопис, переведений під стандарти російської мови.

Ті самі процеси відбулися не тільки в Україні. Вони пройшли і в Білорусі, і в Грузії, і в країнах Балтії та по всіх країнах Центральної Азії.

Ця ж "імперська культура", яка роками нав’язувалася нашій державі, стала основним підґрунтям для цієї війни, яка, на превеликий жаль, триває вже більше ніж 8 років.

Мені особисто одразу згадується Донбас та поява там власного суржику, який був викликаний  небажанням місцевих жителів вивчати українську мову. 

Якщо подивитися на мешканців, наприклад, наших східних та південних регіонів, а саме на такі міста як: Харків, Донецьк, Маріуполь, Одеса, там за 30 років місцеві етнічні українці не змогли вивчити українську мову, нібито боялися розмовляти нею, щоб не наробити помилок. Але варто їм було опинитися в Польщі, Німеччині або в будь-якій іншій країні, тобто виїхати з того агресивного російського середовища, одразу почали розмовляти польською, німецькою чи іншою місцевою мовою. 

Тобто за 30 років державну українську мову не змогли вивчити, а за якихось місяць-два вже почали доволі непогано розмовляти польською чи чеською?

Наступний елемент, на який я хочу звернути увагу – це роль києво-руської спадщини у цій війні. 

Саме тому вони так сильно хотіли захопити Київ "за три дні", бо він є центром усієї східно-слов'янської історії та культури. 

Росіяни здавна заявляли, що після татаро-монгольської навали усі слов'яни Придніпров’я втекли на північ та заснували москву, а сюди згодом прийшли поляки, через що відбулася полонізація. 

За їхньою теорією, самі ці поляки і створили українську мову. Отже захоплення київської спадщини – це одна з їхніх головних цілей, ми для них не місцеві. 

Якщо проаналізувати матеріали російської розвідки, які зараз активно публікуються у соціальних мережах, то ми побачимо, що російська розвідка готувала дані, де 80% населення України – це примусово українізовані росіяни, які страждають від "бандерівського ярма", а інші 20% – це саме ці міфічні бандерівці та нацисти, яких потрібно знищити. Вони прирівнюють свій "русскій мір" до нашої київської спадщини. 

Ідея панування над Україною в головах кремлівських царів засіла ще з кінця 16-го століття, з того часу вона фактично не змінилася. Я, можливо, десь трохи гіперболізую, але це російське маніакальне бажання з того моменту і тягнеться. 

Це основна складова російської культури – завоювання України, панування над Києвом, а отже над всією давньоруською спадщиною. 

Зверніть увагу на те, що ті нелюди, що чинили звірства в Бучі, Ірпені та інших містах та селищах Київщини, є продуктом асимільованих російською культурою людей. В них ця культура вклала зерно ненависті до нашої землі та до нас. 

Геноцид – це невід’ємне завдання сучасної російської культури. Вони, як нацисти у Другій світовій війні, знищують нас для заселення нашої території "ісконно русскім народом". Саме тому російська культура має бути викорінена з української землі. 

Владислав Берковський, фахівець з державної політики в сфері охорони культурної спадщини, автор та куратор декілька десятків фотодокументальних виставок всеукраїнського та міжнародного рівнів, кандидат історичних наук.