Пророссийский след. Как война заставляет переосмыслить изменения Конституции
Після ухвалення Конституції України у 1996 році її неодноразово намагалися змінити і змінювали. Те, що здавалося боротьбою між президентом і парламентом, які конкурували за повноваження, зараз потребує суттєвого переосмислення.
Після Помаранчевої революції, яка через "третій" тур вивела у президенти опозиціонера Віктора Ющенка, проросійські сили не могли допустити, щоб обраний народом очільник держави мав серйозні повноваження, які дозволять запустити незворотні зміни. Тоді бартер визнання "третього" туру на зміни в Конституції підтримала і Європа під виглядом компромісу.
Після такого історичного компромісу Ющенко спробував за кілька років скасувати ці зміни, але безуспішно.
Європа тривалий час намагалася балансувати – і у 2004 році, і у 2014-му. Переосмислення прийшло вже у 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна і європейська спільнота зрозуміла, що на черзі може бути і територія ЄС.
Те, що впродовж кількох років не вдавалося Ющенку, дуже швидко вдалося держзраднику Віктору Януковичу. Наприкінці лютого 2010 року він став президентом, а вже 1 жовтня 2010 року Конституційний Суд, до якого і зараз виникає чимало питань, скасував перехід до парламентсько-президентської республіки і дав Януковичу повноваження, які мав Леонід Кучма.
Голова РНБО Олексій Данілов наголошував, що колишній голова Конституційного Суду Олександр Тупицький, який втік із країни, після вторгнення росії у 2022-му мав би легітимізувати втікача Януковича. Виходить, судді Конституційного Суду, які мали б так само стояти на захисті Конституції, а отже, і суверенітету держави, працювали зі спецслужбами країни-агресора.
І до співпраці з ворогом були залучені не лише судді Конституційного Суду. Були задіяні і урядовці, і парламентарі, не кажучи вже про головного державного зрадника – президента Януковича.
Але якщо тоді, коли йшлося про парламентсько-президентську республіку, хоча б спробували якось узаконити потрібні зміни через Конституційний Суд, то під час голосування з приводу Чорноморського флоту на Конституцію, яка забороняє розташування на території України військових баз інших країн, не зважали взагалі.
Слухайте також подкасти "Української правди" про перші роки Незалежної України та буремні дев'яності роки
Коли в парламенті проводили антиконституційне голосування, в результаті якого росія отримала плацдарм для тимчасової анексії Криму, спікер Володимир Литвин сидів під парасольками, бо опозиція закидала його яйцями. Крісла опозиції були накриті синьо-жовтим прапором. На плакатах були написи: "Державна зрада".
Питання протягнули драматично, з перевагою в 11 голосів, і так перебування флоту держави-агресора всупереч Конституції легалізували до 2042 року.
Держава не працювала над тим, щоб карати колаборантів і зрадників. Так у 2019-му до парламенту пройшли 11 депутатів, які тоді голосували за антиконституційне рішення, потрібне країні-агресору.
З-поміж них нардеп Андрій Деркач, внесений до Реєстру держZрадників Рухом ЧЕСНО. Три нардепи пройшли в Раду від тепер уже забороненої проросійської партії ОПЗЖ. Наприклад, Вадим Столар, як і зрадник Деркач, на засідання Ради не ходить.
РНБО доручила перевірити нардепів, які готували "Харківські угоди", лише 2021 року – тобто аж через 11 років (!!!) після голосування за Чорноморський флот.
Те, що на захист Конституції та територіальної цілісності країни не стали спецслужби, не дивує. Вони, як і оборонна сфера, були достатньо насичені кремлівською агентурою.
Для розуміння, за пролонгування перебування в Криму Чорноморського флоту, бази держави-агресора, голосували нардепи, які були у різний час міністрами оборони – Павло Лебедєв, якого Рух ЧЕСНО вже вніс у Реєстр держZрадників, як і Дмитра Саламатіна, та Олександр Кузьмук.
Після Революції Гідності і Лебедєв, і Саламатін втекли в росію. Це двоє міністрів, яких лобіював на посаду держзрадник Віктор Янукович.
У 2021 році колишнього спікера Литвина, який так само просував питання розміщення ЧФ, у справі щодо "Харківських угод" допитали як… свідка. Він ще й подавався на посаду ректора Національного університету імені Тараса Шевченка. Добре, що програв конкурс.
Отримавши через Конституційний Суд повноту влади, у 2012 році Янукович вирішив створити своїм указом Конституційну асамблею. У ній не знайшлося місця для опозиції, зате, як повідомили ЗМІ, до неї увійшли експерти, зокрема колишній голова ЦВК Сергій Ківалов (в народі – Підрахуй).
2 грудня 2013 року після побиття студентів на Майдані з Конституційної асамблеї вийшло шестеро експертів. При цьому загальна кількість членів асамблеї сягала майже 100 осіб.
Ті, хто вийшов із асамблеї, заявили, що у них "завжди були сумніви щодо щирості намірів влади провести легітимну конституційну реформу".
"Останні суспільно-політичні події в Україні перекреслили будь-які сподівання на продовження конструктивної співпраці з владою в рамках діяльності Конституційної асамблеї", – йшлося в заяві.
А те, що Янукович відмовився від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, назвали "цинічною торгівлею стратегічним майбутнім нашої держави".
Основний закон, на який намагалися здійснити вплив спецслужби, вистояв – і, понад тим, серйозно зміцнів. Це сталося завдяки тому, що після Революції Гідності вдалося мінімізувати кількість проросійських депутатів у парламенті і прописати те, що вимагав суверен – народ України.
Під час війни Конституцію не можна змінювати. Захист суверенітету і територіальної цілісності, як і раніше, покладається на ЗСУ, яким довіряє і які підтримує народ України. Це було і є незмінним.
Але перед початком повномасштабної війни, у 2019 році, до Конституції України внесли історичні зміни. Україна зафіксувала курс на НАТО і ЄС.
23 червня ми отримали статус кандидата у члени ЄС. Від країн НАТО держава отримує озброєння й фінансову підтримку. Станом на сьогодні заборонено 12 проросійських партій, але політики, які є держзрадниками та колаборантами, все одно не покарані.
У парламенті ОПЗЖ перефарбовується і створила через заборону партії дві нові депутатські групи. Це плацдарм для участі у наступних виборах. Тож нині завдання Руху ЧЕСНО нагадувати виборцям про те, за кого голосувати не можна, а правоохоронні органи і суди мають працювати результативно і не затягувати роками справи щодо держзрадників і колаборантів.
Для того, щоб проросійські сили більше ніколи не мали впливу ані на національному, ані на місцевому рівні, правоохоронна і судова системи мають бути реформовані.
Статус кандидата у члени ЄС, який був отриманий внаслідок запеклої боротьби з рашистами в політиці й на фронті, зобов’язує нас рухатися вперед і здійснювати незворотні демократичні зміни. Це не вимога Європи – це вимога українського народу, який, згідно з Конституцією, є сувереном і єдиним джерелом влади у країні. І добре, що і НАТО, і ЄС реагують на вимоги нашого народу і лишили політику компромісів на узбіччі історії.
Маємо надію, що влада країни зможе якнайшвидше втілити всі необхідні реформи, щоб те, що виписано в Конституції, з візії перетворилося на реальність.
Основоположні права і свободи, закріплені в Конституції, – це не просто слова на папері, а фундаментальні цінності українців. Їх вони завжди відстоювали на акціях протесту, а зараз фактично воюють і гинуть за це на фронті. І саме це змусило Європу перейти від позиції "пошуку компромісу" до позиції реальної підтримки українського народу.
Віта Думанська, Рух ЧЕСНО
