Шесть причин, почему российско-украинский конфликт не завершится без возвращения Крыма

Нещодавно декілька іноземних політиків та експертів заявили, що Україна має піти на суттєві поступки росії заради припинення війни. Однією з цих поступок вони називали необхідність визнати анексію Криму. Вони обгрунтовують це тим, що ці поступки нібито необхідні для уникнення подальших руйнувань в Україні чи "збереження обличчя" путіну.

КримSOS пояснює, чому вирішення конфлікту між росією та Україною неможливо без деокупації Криму, а територіальні поступки, яких вимагають від України, погіршать і так підірвану міжнародну безпеку.

• Категоричне несприйняття українського суспільства

За даними проведеного у травні соціологічного опитування, лише 2% українців згодні визнати Крим частиною росії в обмін на припинення війни. 

Крім того, лише 2% українців готові визнати незалежність "ДНР" та "ЛНР" в обмін на мир. 

Водночас 78% українців відкидають будь-які поступки росії. Ці дані свідчать про консолідовану позицію українського суспільства, яке в жодному разі не погодиться віддати Крим або Донбас на погоду інтересам окремих політичних груп.

• Зміна державних кордонів за допомогою сили

Незаконна анексія Криму – це перше в Європі після Другої світової війни насильницьке приєднання однією державою території іншої держави. 

Незаконна анексія Криму порушує основні принципи міжнародного права, зокрема принцип непорушності кордонів.  Цей принцип був зафіксований у Гельсінському заключному акті 1975 році та численних двосторонніх договорах між державами-сусідами на континенті, зокрема у чинному договорі між Україною та рф. 

Визнанню непорушності кордонів передували багато кривавих конфліктів в Європі, включно з двома світовими війнами. 

У свою чергу, визнання анексії Криму відкриє "скриньку Пандори", оскільки у світі багато територій, на які може зазіхнути потенційна держава-агресор , виправдовуючись етнічними або історичними чинниками. Тому безкарність росії за безпрецедентне порушення міжнародного права підштовхне інші держави до перегляду кордонів, в тому числі за допомогою військової сили.

• Військова загроза для півдня України 

За 8 років окупації росія створила величезні військові бази в Криму. Незаконно збудований міст через Керченську протоку суттєво полегшив росії перекидання військ та техніки в Крим, який став плацдармом для подальшої окупації Херсонської, Запорізької та частини Донецької областей. 

Крім того, росія розмістила пускові установки в Криму та прилеглих акваторіях, з яких запускає ракети по всій території України. Все це означає, що весь південь України перебуватиме під постійною військовою загрозою, поки російські війська присутні в окупованому Криму.

• Масові звірства в Криму

Після Революції Гідності 2014 року материкова Україна повернулася на демократичний шлях розвитку, в той час як Крим опинився під окупацією авторитарної держави. 

Відсутність незалежних ЗМІ, свавільні обшуки та арешти, викрадення і катування незгодних стали невід’ємною частиною повсякденного життя в окупованому Криму. 

Журналісти, громадські активісти та релігійні діячі отримують багаторічні терміни ув’язнення на основі підкинутої вибухівки або "забороненої" літератури. 

За даними КримSOS, кількість кримських політв’язнів сягнула щонайменше 126 осіб. Щороку правозахисні організації фіксують нові витки політичних репресій в Криму. 

Наприклад, цього року кримчани, які демонструють антивоєнну позицію, отримують штрафи за "дискредитацію російської армії", а адвокати, які захищають жертв політичних репресій, самі опиняються під адміністративним арештом. Тому в умовах багаторічного ігнорування росією прав людини та міжнародного гуманітарного права, єдиним способом запобігти новим звірствам в Криму є деокупація півострова.

• Колонізація півострова

З 2014 року росія проводить фактичну колонізацію Криму. З 2014 по 2021 роки в Крим переселилися від 500 тисяч до мільйона громадян рф. При цьому, десятки тисяч громадян України змушені були виїхати з Криму через політичні репресії, від яких найбільше потерпають кримські татари та проукраїнські групи. 

Крім того, російські окупанти фактично викорінили українську мову, культуру та традиції з усіх сфер публічного життя.

Наприклад, в Автономній Республіці Крим кількість школярів, які навчаються українською мовою, з 2014 по 2021 роки скоротилася у 60 разів – з 7,2% до 0,1%. 

Нині рф продовжує колоніальну політику Російської імперії та СРСР, спрямовану на заміщення населення Криму. 

Варто зазначити, що на момент анексії Кримського ханства Російською  імперією у 1783 р. кримські татари складали близько 90% населення півострова, а частка росіян у населенні Криму перевищила 50% лише після сталінської депортації кримських татар, болгар, греків та вірмен. 

Продовження окупації Криму загрожує подальшій зміні демографічного складу населення за рахунок "видавлювання" кримських татар та українців.

• Блокада судноплавства у Чорному та Азовському морях

Завдяки незаконній анексії Криму росія встановила фактичний контроль над північною частиною Чорноморського басейну, через який проходять важливі для України торговельні шляхи. 

У 2018 році росія регулярно затримувала судна, які йшли через Керченську протоку до Маріуполя і Бердянська та у зворотньому напрямку. Це завдало помітних збитків українським портам на Азовському морі, експортерам металу і зерна та власникам суден. 

У середині лютого 2022 року, за декілька днів до повномасштабного вторгнення, росія перекрила обширні райони Чорного та Азовського морів у зв’язку із проведенням військових навчань. 

Вже 4 місяці, як Чорноморський флот рф блокує все морське узбережжя та експорт України, зокрема поставки зерна на зовнішні ринки. Як наслідок, зовнішня торгівля України, свобода судноплавства у Чорному та Азовському морях і глобальна продовольча безпека не можуть бути гарантовані, поки російський флот плаває у морських акваторіях, прилеглих до окупованого Криму. 

Євгеній Ярошенко