Страна стертых колен. Героями в РФ становятся те, кто готов умолять Путина о пощаде
На четвертому місяці повномасштабного вторгнення в Україну з-за порєбріка пролунав рідкісний сумлінний голос. Колишній капітан збірної РФ з футболу Ігор Денисов розповів про те, як наприкінці лютого записав відеозвернення до Путіна.
Заклик припинити злочинну війну Денисов розіслав у ЗМІ та на YouTube-канали. Але щось пішло не так – його не опублікували. Сам Денисов зробити це у соцмережах теж не наважився.
Минула весна, прийшло літо. Загинули десятки тисяч українців. Маріуполь зруйнували, в окупованому Мелітополі дозріла черешня. І ось Денисов спромігся нарешті поділитися деталями свого протесту, що не дійшов до очей та вух громадськості.
"Я – гордий хлопець. Але я сказав Путіну, що готовий стати перед ним на коліна, щоби все припинилося", – пояснив він суть неопублікованого відео.
Картина Олексія Ківшенка 1880 року "Читання маніфесту 1861 р. Олександром II" про скасування кріпосного права
Антивоєнний та екстремістський за мірками РФ камінг-аут футболіста багато його фанатів сприйняли з натхненням. Подякували Ігорю за мужність, поставили лайки, обдарували "уважухами" та респектами.
Революційний оксюморон від Денисова російську публіку не бентежить. В РФ все, як в Орвелла: війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила. А мужність – готовність стати перед диктатором на коліна.
Молити про помилування маніяка та вбивцю – справа марна. У цьому переконався Володимир Зеленський. 2014 року, коли на Майдані гинули люди, він закликав Януковича піти і звернувся до Путіна: "Я готовий стати на коліна, тільки не ставте на коліна Україну".
Під час дебатів на НСК "Олімпійський" у 2019 році Петро Порошенко згадав про цей прокол суперника президентських перегонів, а Зеленський підтвердив, що не відмовляється від своїх слів. Що готовий до особистого приниження заради загальної доброї мети.
Минуло декілька років, країна здригнулася від вибухів рано-вранці 24 лютого – і Володимир Зеленський, схоже, назавжди розпрощався з наївним сприйняттям Росії.
Тепер, поки президенту України аплодує весь цивілізований світ, він наполегливо просить Європу не прогинатися під Кремль.
Ставати на коліна – стара російська традиція, якої Україна позбувається страшною ціною руйнувань і десятків тисяч життів. Ця традиція була вирощена на шаленому православ'ї, царизмі та кріпацтві. Укріплена радянськими п'ятирічками та путінським правлінням.
Найзапеклішими фашистами стають антифашисти. Найзатятішими рабами – ті, хто нескінченно говорить про вставання з колін.
Згадка колін у політичних мантрах закінчується плачевно не тільки для публіки, а й для оратора. Віктор Янукович та ідеологи "Партії регіонів" любили козиряти гаслом "Донбас ніхто не ставив на коліна" – словами з вірша радянського поета Павла Безпощадного.
"Вставання з колін" обернулося нещадною катастрофою і для Донбасу, і для самого Януковича, який боягузливо втік, погодившись на роль кремлівського заручника та раба.
Про те, що Росія піднімається з колін, світу в 1991 повідомив Борис Єльцин, вступаючи на посаду президента РРФСР. Цю фразу, реальним автором якої називають публіциста та громадського діяча Марка Любомудрова, охоче підхопив Путін. Травмований розпадом імперії недолюдок, правитель нової російської недоімперії.
Десятирічні розмови про вставання з колін призводять до закономірного підсумку: гордий екскапітан збірної РФ готовий стати у принизливу позу перед убивцею. Але гірка іронія в тому, що він, як і 140 мільйонів його співгромадян, із цих колін ніколи не піднімався.
Росіяни так і не зрозуміли, що українці наочно пояснили всім на Майдані. Якщо ви стали навколішки перед виродком, шанси врятуватися близькі до нуля.
Поки в житті та фільмах про маніяків благання про помилування закінчуються нестямним останнім криком жертви, українці стають на коліна лише у двох випадках: коли звертаються до Бога, коли зустрічають загиблих героїв з фронту та проводжають їх у останню путь.
Євген Руденко
