Почему 9 мая не является праздником
8 травня світ відзначає перемогу над нацизмом в Європі та згадує усіх людей, що загинули під час найбільшої трагедії в історії людства – у Другій Світовій війні.
Згадує про те, як в 1939-1945 світ вільних людей завдав поразки нацистській диктатурі. Третій Рейх був ворогом всього світлого та прогресивного, що створила людська цивілізація. І перемога у війні з цим режимом – дійсно велике досягнення всього людства, але тоді справу не було завершено.
Серед переможців опинилася держава, яка разом з гітлерівською Німеччиною у вересні 1939 року розпочала Другу Світову війну після пакту Молотова-Ріббентропа.
Держава, яка 1939 року атакувала Фінляндію, 1940 року окупувала Литву, Латвію та Естонію. Режим, який влаштував колективізацію та голодомор. Цією державою був Радянський Союз.
Так, народи СРСР сплатили найбільшу ціну у Другій Світовій війні.
Так, Радянський Союз врешті-решт опинився в лавах антигітлерівської коаліції та в ряду переможців нацизму.
Але те, що держава, яка була разом з Німеччиною фактичним ініціатором великої війни в Європі після найбільшого злочину в історії людства пішла без покарання та виключно з політичними та військовими бонусами (під контролем радянської диктатури опинилася значна частина південної та центральної Європи) привело світ до Холодної війни. Та врешті-решт до сьогоднішнього дня.
Режим, що правив у СРСР, вигадав свій "день перемоги"над нацизмом.
"Святкувати" почали з 1965 року. Так, 20 років після війни ніхто і не думав нічого святкувати, настільки руйнівною була війна. Щоб не відзначати завершення війни разом з Західним Світом була вигадана цілком штучна дата – 9 травня, при тому що війна фактично закінчилася 8 травня. Чому?
Бо нікому в Європі чи Америці і в голову не приходило перетворювати 8 травня в день мілітаризму та агресивної війни.
Разом з впровадженням цього "свята" було реабілітовано і сталінізм. І цим було вирішено ще одне завдання – щоб радянський режим виглядав відносним "добром" на фоні абсолютного зла нацизму. Бо насправді радянська сталінська диктатура за своєю суттю не далеко відійшла від практик фашистських та нацистських диктатур.
Той саме мілітаризм. Ті самі репресії. Депортації народів та геноцид. Диктатура та зневага до свободи.
Саме така країна в травні 1945 отримала індульгенцію. Прощення своїх величезних злочинів проти людства. І це було дуже зручно: в СРСР зберігся тоталітарний режим, усі його ключові практики – і при цьому він опинився у ряду переможців абсолютного зла. Тобто -– у лавах добра. І тоді на Заході на це закрили очі майже всі, крім Черчилля.
Коли СРСР програв Холодну війну та пішов в історію, це не могло не призвести до реваншизму. І реваншисти та мілітаристи дійсно перемогли в росії.
Володимир путін та його банда виходців з КДБ мріють відродити СРСР як тоталітарну диктатуру, що домінує у Східній Європі та Азії, мріють помститися за поразку у Холодній війні. І вони дістали в якості свого головного символу саме перемогу у Другій Світовій війні.
Перемогу у війні, яку Радянський Союз починав разом з нацистською Німеччиною. І саме тому вони обралі 9 травня головним днем в календарі і надали цьому "святу" рівень сакральності, якого ніколи не було навіть за часів СРСР. І все це почалося далекого вже 2005 року, саме тоді вигадали мілітаристський та агресивний лозунг "можем повторить". А що повторити? Все те, що споріднювало більшовиків та нацистів.
І путіну це вдалося. Вдалося повторити відсутність свободи. Знищення опозиції. Ксенофобія та ненависть до будь-якої інаковості. Мілітаризм.
Злочини проти людяності. Агресивні війни. І коли путін робив 9 травня головним символом, головним днем свого режиму, він сакралізував не перемогу у Другій Світовій війні. Не перемогу над нацизмом, фашизмом та мілітаризмом. Він сакралізував диктатуру та війну заради війни.
І саме тому ми вже майже 20 років спостерігаємо у росії те саме "побєдобєсіє" – свято крові та смерті. І це повертає мене до думки: ті, хто переміг нацизм в 1945, не завершили справу, бо нацизм та мілітаризм відродився там, де і мав – у недобитій диктатурі, у недобитому режимі братів нацизму. У Радянському Союзі, що намагається вилізти з могили.
А коли для нас цей саме День перемоги? Він – в майбутньому. Для цього Дня треба довести до кінця те, що не вдалося зробити 77 років тому.
Українці зробили величезний внесок в перемогу над нацизмом в 1939-1945. І нам треба поставити крапку в існуванні в Європі злочинних режимів – знищити путінський режим та російську імперію. День, коли в історії рашизму буде поставлено крапку і буде Днем перемоги. Нашим. Справжнім. А з датою треба трішки почекати.
Кіра Рудик
УП 100. Поза межами можливого
"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.
