Откровенно о войне и мире
Після декількох сміливих заяв спершу голови РНБО Данілова, міністра закордонних справ Кулеби, а потім і самого Зеленського про те, що Україна вважатиме за перемогу звільнення всіх територій, включно з Кримом і Донбасом, несподівано знову отримуємо від президента заяву протилежного змісту – "вихід до кордонів до 24 лютого – це вже перемога".
Якщо хтось досі не розуміє природи цієї війни – доведеться пояснити ще раз – для "чайників". Ну і так, для президента зокрема. Пояснюю відверто і правдиво.
Мир для українців можливий тільки після нашої перемоги над Росією. Перемоги на полі бою, тобто знищення усієї боєздатної армії. І роззброєння небоєздатної.
Не зменшення її кількісного складу, не витіснення з території України для поповнення і доукомплектації, не знищення окремих угруповань, не фізична ліквідація її головнокомандувача.
Все це можливе лише як проміжні етапи, тактичні успіхи, але не перемога. Тільки повне знищення. Тільки безумовна капітуляція Росії буде перемогою.
- Що буде, якщо цього не зробити? Якщо обмежитись тактичним успіхом (наприклад – наші війська витіснять окупантів на фактичні кордони станом на 24 лютого), і в подальшому закріпити його якоюсь мирною угодою?
Буде війна. Керівництво Росії зробить висновки, залиже рани, підготується і вдарить з новою силою. Війна буде ще кривавішою.
- Що буде, якщо просто здатись і не чинити опору? Ну, крім того, що частину українців фізично знищать, а решту зґвалтують, пограбують і депортують...
Буде війна. Так, українці все одно воюватимуть, але не проти росіян, а проти, наприклад, поляків, чи литовців, чи англійців, чи грузин... але все одно воюватимуть. Їх мобілізують, як зараз мобілізували українців на окупованих територіях, і зроблять гарматним м'ясом.
- Що буде, якщо ми звільнимо всю територію України включно з Кримом і Донбасом, і зупинимось?
Буде війна. Через 5, 10, 20 років, але все одно буде. Тому так, тільки повне знищення, тільки повна капітуляція Росії, з подальшим поділом її території на зони окупації та контрольований розпад на невеликі національні держави.
- Але ж тоді скільки наших хлопців загине! Це ж які втрати!
На жаль, так, багато українців загинуть. Ніхто не застрахований, ні я, ні ви. Але якщо цього не зробити - загине ще більше. У нас немає іншого вибору.
- Як тільки українське військо перейде кордон Росії, США та Британія відмовляться допомагати зброєю. І населення їхнє масово побіжить у воєнкомати. А нас разів у 5 менше за кількістю.
- А якщо вони застосують ядерну зброю?!?
Так, це не виключено. В такому разі ще одне, два, три чудових українських міста перетворяться на те, чим зараз є Маріуполь чи Волноваха. Це жахливо. Але якщо здатись – буде ще гірше.
- А що, якщо просто втекти з України? Це ж не наша війна! Це війна політиків!!!
Якщо всі втечуть з України, її не буде кому захищати. Якщо її ніхто не захищатиме – вона буде завойована. А війна знайде вас все одно, але вже в Польщі, Німеччині, Франції, чи куди ви там надумали втікати.
Буде війна, бо так має бути. Бо ми мусимо пройти це випробування. Щоразу, коли ми не вирішуємо проблему ми її лише поглиблюємо. Раніше вирішимо – раніше настане мир.
Не вірите? До 24 лютого ви теж мені не вірили. Ні мені, ні тим небагатьом, хто відверто про це попереджав. І я зовсім не радий, що мав рацію.
Тож набираємось сил, і вперед – до перемоги!
Дмитро Сінченко, 1-й окремий батальйон Української Добровольчої Армії
