"Как на России" – украинцев могут наказывать за устное оскорбление полицейского

Уявіть, що за вказання напрямку для російського воєнного корабля вам виписали штраф чи навіть відправили під адмін арешт? 

Звичайно, якщо ви на території росії чи білорусі таке можливо, але уявіть що все це відбувається у нас вдома, в Україні. Складно чи не так? 

Проте незабаром це може стати реальністю, адже депутати Верховної Ради вже найближчими днями можуть остаточно підтримати законопроєкт, який перенесе нас у реалії сусідніх ворожих країн.

Так, у час коли все населення країни зосереджено працює над наближенням перемоги над російськими загарбниками, деякі депутати Верховної ради, прикриваюсь воєнним станом, намагаються протягти ініціативи, які наблизять нас до поліцейської держави та країни з якою ми ведемо війну.

Мова про законопроєкт №5050-1 щодо захисту честі і гідності працівників правоохоронних органів. Він розглядається за скороченою процедурою у зв’язку з воєнним станом, хоча насправді ніяк з ним не пов’язаний і зараз я поясню чому. 

Насамперед цей законопроєкт зареєстрований за РІК до початку війни – 24.02.2021. Це коли крісло міністра МВС займав Аваков, а головою профільного комітету був чинний міністр Денис Монастирський. 

Понад рік документ припадав пилом, аж раптом, під час війни, став таким настільки актуальним, що депутати навіть вирішили підтримати його навіть за скороченою процедурою.

Загалом проєкт закону вводить покарання за (цитую):

"Публічна образа поліцейського при виконанні ним службових обов’язків або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця у зв’язку з їх участю в охороні громадського порядку"

Так, тут дійсно згадується про військово службовців, однак, давайте будемо відвертими: наразі рівень довіри до ЗСУ вищий ніж будь-коли й навіть припустивши, що випадки "словесної образи" військовослужбовця при виконанні його службових завдань – можливе, то те, що військовий буде витрачати час на фіксацію цього злочину – уявити доволі складно.

Натомість, цю можливість, напевно, залюбки використовуватимуть деякі працівники поліції в тилових містах та після нашої перемоги.

Так, у разі прийняття законопроєкту, будь-яке публічне обговорення чи критика роботи представників органів правопорядку чи державних органів у соцмережах, в ефірах чи під час акцій протесту може стати підставою для адміністративної відповідальності, зокрема затримання осіб за таку критику і навіть адміністративного арешту.

Тобто, паралельно з відправкою заявки на вступ до ЄС українська влада хоче прийняти закон, який прямо обмежує свободу слова, сприятиме самоцензурі, обмеженню для роботи незалежних журналістів та блогерів, а також відкриє додаткові можливості для переслідування активістів за критичні висловлювання. Коротко кажучи, просто наслідує найгірші російські та білоруські практики.

Хто ж просуває наше наближення до країни-ворога?

Автором законопроєкту є депутат від "Слуги народу" – В’ячеслав Медяник. 

У 2019 році Медяник опинився в центрі доволі гучного скандалу: журналісти зафіксували листування депутата,  де він обговорював як вирішити питання з прокурорами. 

Тоді САП зареєстрували кримінальне провадження щодо Медяника, також на цей випадок відреагував Зеленський, заявивши, що Медяник має пройти поліграф.

Підтримує законопроєкт і голова комітету ВР з правоохоронної діяльності – Сергій Іонушас, який також є депутатом від "Слуги народу" та доволі наближеною особою до президента.

Чи має цей законопроєкт бодай якусь цінність, щоб бути підтриманим?

Однозначно ні, адже насправді в українському законодавстві й так передбачений захист честі та гідності, ділової репутації будь-якої людини, зокрема представника органу правопорядку. То для чого надавати можливість представниками нереформованої поліції карати людей за їх публічну критику?

На жаль, наша війна з російським режимом має гібридний характер і просування ось таких законодавчих ініціатив у момент, коли увага громадськості й суспільства зосереджена на інших проблемах – є нічим іншим як частиною цієї гібридної війни проти нашої держави. 

Катерина Бутко