Путин так и не объявил войну Украине. Понесет ли Россия ответственность за преступления?

Путін на параді у москві не оголосив війну Україні. 

З юридичної точки зору, це не змінило б ситуацію. В міжнародному праві ключовим є не стільки факт визнання війни, як пряма збройна агресія та ведення бойових дій. А, отже, автоматично й правові наслідки і подальша відповідальність. 

І дійсно важливим є не питання оголосить чи не оголосить війну, дискусії та прогнози щодо цього, а справедливе покарання всіх винних у злочинах із повним відшкодуванням збитків за наслідками цієї агресії. 

На параді в москві Путін говорив про свою війну проти України, що було "вимушеним, своєчасним та єдиним правильним рішенням", але так офіційно не оголосив ані її, ані мобілізацію. Про це попереджали і західні, і українські політики.

Наративи, розбавлені штампами та фейками, були очікуваними. Врешті-решт, поки зомбована російською пропагандою маса їх споживає, виправдовуючи агресію та себе, вона тим більше матиме місце і в офіційних заявах. 

Ось цитата: "Сьогодні ополченці Донбасу разом з армією росії борються на своїй землі…За батьківщину, за її майбутнє, за те, щоб ніхто не забув уроків Другої світової, щоб у світі не було місця катам, карателям та нацистам". 

Напередодні Путін привітав і Україну з річницею перемоги, додавши, що "сьогодні спільний обов'язок – не допустити відродження нацизму, що приніс стільки страждань людям різних країн". 

Про це цинічно говорить людина, яка фактично одноосібно прийняла рішення про повномасштабне вторгнення на територію іншої суверенної держави, боягузливо називаючи цю агресію "спецоперацією з денацифікації та демілітаризації". 

Озвучує президент країни, чиї збройні сили систематично щодня завдають ракетних та авіаударів по мирних містах, знищують цивільну інфраструктуру, викрадають, вбивають, катують, ґвалтують, депортують українців, блокують гуманітарні коридори, розстрілюють евакуаційні колони, вивозять з окупованих територій зерно та продовольство. 

Від рук, зброї та злочинних дій саме російських катів, карателів та нацистів загинуло щонайменше 226 дітей. 

Ще досі не можуть оговтатися міста на Київщині, Чернігів, Суми, руйнується вщент Маріуполь та Харків, під масованими обстрілами Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Дніпропетровщина, Херсонщина, а понад 5,5 млн мирних громадян змушені були виїхати за кордон та ще 3,4 млн – зареєстровані, як внутрішньо переміщені особи.

Тому не варто наразі розмірковувати про можливість "оголосить війну чи ні". 

З юридичної точки для України нічого не зміниться. Адже для міжнародного права ключовим фактом є не визнання війни, а пряма збройна агресія та ведення бойових дій. 

Міжнародне гуманітарне право діє автоматично, як і відповідальність у разі його порушення. 

Агресія рф проти України почалася ще у 2014 році з окупації Криму та частини територій Донецької та Луганської областей, а сьогодні вже набула інших масштабів і розповсюджена по всій території.

Дійсно важливим, що матиме надзвичайне значення для припинення агресії та неповторення її у майбутньому – справедливе покарання всіх винних у злочинах із повним відшкодуванням збитків. 

Міжнародна система правосуддя має бути активізована і виконати свою роль запобіжника у той час, як ООН – міжнародна організація з підтримки миру та світової безпеки, виявилася практично безпорадною перед викликом агресії рф проти України у самому центрі Європи. 

Лише один приклад, який яскраво ілюструє абсурдність і, водночас, небезпеку: держава-агресор, яка вчиняє воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, залишається постійним членом з правом вето органу, створеного саме з метою запобігання подібним діям!

Без відповідальності, без правових наслідків і без нових сучасних запобіжників для рф історія йтиме по новому колу, а Україна та інші країни постійно опинятимуться під загрозою агресії зі всіма наслідками. 

Читайте також: За що каратимуть воєнних злочинців?

Генеральний секретар Антоніу Гутерреш особисто став свідком підступності рф та нехтування міжнародних норм. Хоча подібне зневажання правил росія демонструвала ще у березні, ігноруючи виконання попередніх рішень ЄСПЛ та Міжнародного суду ООН припинити бойові дії і відвести свої регулярні війська за межі території України.

ООН, як гарант миру, повинен або нарешті виконати свої зобов’язання за Статутом, або ми всі разом і Україна, як лідер у цьому процесі, маємо працювати над створенням нових, а не ілюзорних правил та інституцій для захисту світової безпеки.

Крім того, санкції проти рф є дієвими, але не достатньо ефективними, поки триває агресія. 

Путін, керівництво росії та прихильники війни не зупинилися. Натомість, цинічно оголосили про другий етап війни з метою захоплення східної та південної частин України. 

Єдина альтернатива цій руйнівній війні, яка вже впливає на світ, а в перспективі матиме ще більш катастрофічні наслідки, зокрема, порушення продовольчої безпеки, повна економічна ізоляції рф і повне енергетичне ембарго. 

Хоча санкції – це інструмент тиску, а не засіб правового захисту.

Тому неминучим наслідком агресії має бути повна компенсація всіх збитків, завданих українцям, українському та міжнародному бізнесу, державним установам та довкіллю. Адже рф не лише вбиває людей, вона цілеспрямовано руйнує українську економіку. 

Загальні збитки, за даними Мінекономіки, становлять понад 600 мільярдів доларів США.

Україна вже подала до Міжнародного суду ООН позов про відшкодування збитків, завданих агресією. Але ми розуміємо, що єдиним органом, здатним забезпечити виконання такого потенційного рішення, є Рада Безпеки ООН, де росія має право вето. Тому ми маємо створити дієвий міжнародний механізм відшкодування збитків з використанням найкращих правових практик. 

Паралельно мають бути активізовані процеси щодо удосконалення виявлення всіх активів юридичних та фізичних осіб країни-агресора для їх заморожування та подальшого перетворення цих санкцій у реальні конфіскації. Ці дії відповідають і резолюції ПАРЄ, прийнятій 28 квітня. 

І, звичайно, кримінальне переслідування всіх винних у злочинах. 

Кожна незаконна, аморальна та злочинна дія рано чи пізно має бути виражена у конкретних обвинуваченнях, вироках та строках, як на національному, так і на міжнародному рівнях. 

Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний суд ООН та ЄСПЛ вже займаються розслідуванням щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та порушень прав людини.  

Українські правоохоронні органи порушили понад 10,5 тисяч кримінальних проваджень, з них 97% – про порушення законів і звичаїв війни. 13 країн вже розпочали кримінальне переслідування воєнних злочинців в рамках універсальної юрисдикції. 

Нещодавна резолюція ПАРЄ щодо забезпечення відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші міжнародні злочини зобов’язала негайно створити спеціальний міжнародний трибунал для розслідування та кримінального переслідування політичного та військового керівництва рф за злочин агресії. 

Воєнний трибунал має бути створений, зокрема, групою держав-однодумців у формі багатостороннього договору, схваленого Генеральною Асамблеєю ООН.

Отже, міжнародна коаліція в дії і міжнародне правосуддя може бути ефективним. Але і від наших оперативних, злагоджених та ефективних дій залежить успіх у майбутніх судових процесах.

"Руський мир", армія рф та російське керівництво усьому світові довели, що вони – абсолютне зло. 

Україна виборює свою свободу, право на життя та європейські цінності дуже великою ціною. І наш вибір не має бути аргументом або знаряддям для диктаторського режиму, не може бути виправданням для знищення нації або захоплення територій. 

Це "ніколи знову" має бути не на словах, а в конкретних діях.

Анна Огренчук