Войны выигрывают страны, а не кланы

Те, що росія обрала головним амбасадором своєї останньої війни саме кадирова, багато про що свідчить. 

Чому останньої? Тому що ця війна продемонструє насамперед самій росії, а вже потім світу, що ця країна просто давно не дивилась на себе у дзеркало і жила чорно-білими фотографіями себе самої. Сприймаючи стереотип про власну могутність, який і тоді, в радянські часи, був створений, м'яко кажучи, не з об'єктивної реальності, а із занедбаних хащів номенклатурної свідомості. 

Чому амбасадором? Ну, тому що ніхто, крім путіна і цього усиновленого путіним плюшевого володаря ордену "за заслуги перед ТікТоком", який проміняв майбутнє Чечні на сріблясті цяцьки за мільйони доларів, цю війну не адвокатує. 

І чим далі Україна чинить спротив, і чим очевиднішим стає той факт, що злу для того, щоб перемогти добро, недостатньо просто бути злом, тим менше залишається охочих ставати на сторону того, хто програє. 

У росії здичавіла від своєї безкарності особа під пильним наглядом онкологів вирішила, що, якщо вона змогла зламати хребта стосорокамільйонній країні, то, значить, сорокамільйонній країні й поготів зламає, причому за декілька днів. 

Але особа не зламала хребта росії, у росії його просто не було. І це був перший раз, коли путіна неправильно поінформували. 

путінський клан наче по книжці підігнав суспільну думку велетенської країни з малою гідністю під необхідність не просто нападу, а знищення України. 

Але те, що вони не проти, не означає що вони встануть і підуть вмирати за те, що нявчить соловйов, скабєєва чи симоньян. Усі ці химерні спроби мобілізувати хоча б когось закінчуються літаком з кількома сотнями платних сирійців замість черг біля воєнкоматів патріотично налаштованих громадян саме тому. 

Авжеж вони прогрАють цю війну. Ми всі вже чули телефонні розмови російських військових. Вони йдуть помирати на територію іншої країни для того, щоб вкрасти футболку, айфон, вітаміни, килими чи міксер на 600 Вт. 

У них в країні стоять палаци путіна і всього цього посткомуністичного лисуватого пташника в золоті та мармурі, придбані та оздоблені за вкрадені у них же гроші. 

А вони за наказом путіна і ко йдуть помирати для того, щоб вкрасти футболки та міксер, а не на штурм набагато менш захищених палаців путіна і ко у себе в країні, де лежать їхні законні гроші і де один абажур від лампи коштує, як зарплата військового із сизрані за 107 років.

Замість того, щоб повернути своє, помирають, крадучи чуже. 

путінський клан воює проти всієї нашої країни і тому програЄ і прогрАє. 

Михайло Ткач