Почему нужно сделать отдельный интернациональный трибунал?

Вся безпека Європи й світу, весь світовий правопорядок під загрозою знищення. Міжнародні інструменти публічного права безумовно мають суттєвий вплив, але наразі не можуть зупинити дії путіна та його спільників на знищення цивільного населення та цивільних об’єктів.

Чи не єдиний дієвий та швидкий інструмент притягнення до персональної відповідальності путіна, керівництва рф та спонсорів війни – створення спеціального міжнародного воєнного трибуналу за практикою Нюрнберзького процесу. І судити їх мають саме за акти агресії проти України.

Міжнародне право засуджує будь-яку агресію, міжнародне гуманітарне право захищає мирних громадян та цивільні об’єкти, але наразі лише на папері.

За даними Верховного комісара ООН з прав людини, лише за 9 днів війни зафіксовано 1058 втрат серед цивільного населення в Україні: 351 людина загинула, серед них 12 дітей і щодня кількість жертв збільшується.

З 2014 року РФ не раз доводила, що міжнародне право для неї не має абсолютно ніякого значення. Належної правової оцінки агресивним діям та висновків зроблено не було, а, отже безкарність призвела до повномасштабного вторгнення на територію України за надуманими приводами "захисту російськомовного населення від геноциду" та "денацифікації" України.

В одну мить світ змінився не лише для України. Весь світовий правопорядок опинився на межі знищення.

Міжнародні інструменти публічного права сьогодні не можуть зупинити дії путіна, його оточення та прихильників війни, які і фінансово підтримують збройну агресію. Тому право та правосуддя сьогодні має значення лише у дії, а не у словах.

Дотримання принципів невідворотності покарання та персональна відповідальність вищого політичного та військового керівництва рф та спонсорів війни реальні через механізм спеціального міжнародного воєнного трибуналу на кшталт Нюрнберзького процесу.

Ми потребуємо суду над режимом путіна в якнайшвидший термін та з результатом. Тому паралельно з іншими судовими процесами, запущеними Україною в ЄСПЛ, Міжнародному суді ООН та Міжнародному кримінальному суді, ми повинні домогтися засудження саме за акти агресії.

Жодна з вищеперерахованих міжнародних судових інстанцій не може розглядати злочин агресії. Акти агресії є злочинами загального характеру, а його наслідками – вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, розслідувати які має юрисдикцію Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду.

Читайте також:

Курс на Гаагу: як притягнути керівництво РФ до відповідальності в міжнародних юрисдикціях

Хто буде судити за тяжкі злочини, скоєні на території України?

Нагадаю, що МКС вже почав повномаштабне розслідування після звернення 39 країн-членів Римського статуту, який Україна підписала, але не ратифікувала.

В ситуації з Україною ми є свідками не просто воєнних злочинів чи злочинів проти людяності, а й бачимо заздалегідь заплановані військові дії диктаторським режимом путіна проти України, що за своєю серйозністю та масштабами є окремими порушенням Статуту ООН.

Світ спостерігає, а Україна та українці просто зараз є постраждалою стороною від вторгнення, нападу зс рф, бомбардування міст, блокади портів, стратегічних об’єктів, як Чорнобильська та Запорізька атомні електростанції.

Ці дії, згідно Статуту ООН, ніщо інше, ніж приклади та факти агресії і відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) ГА ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 р., на яку посилається стаття 8 bis Римського статуту, мають кваліфікуватися, саме як акт агресії.

Воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид – вимагають доведення кожного окремого конкретного злочину і взаємозв’язку з певною посадовою особою, що робить сам процес набагато складнішим.

Акти агресії приймалися путіним на підставі формального погодження з керівництвом держави-окупанта. А отже, процес доведення вини саме вищого керівництва є менш складним та довготривалим. МКС має юрисдикцію розпочати розслідування щодо агресії, але, як зазначалося вище, Україна не є учасником Римського статуту. Таку заяву до Міжнародного кримінального суду може зробити Рада безпеки ООН. Але ми всі розуміємо, що цього не відбудеться, поки рф має право вето, як член Радбезу.

Саме тому міжнародні організації,  Асоціація правників України приєдналася до ініціативи створення міжнародного трибуналу і закликає уряди країн звернутися до ООН.

Уряди цивілізованих країн повинні погодитися надати юрисдикцію спецтрибуналу, згідно з їх національними кримінальними кодексами та міжнародним правом, проводити розслідування як щодо осіб, які вчинили злочин агресії, так і тих, хто сприяв фінансово або вплинув на вчинення цього злочину. Це має бути паралельний процес.

Ще один важливий аргумент. Якщо Римський статут не передбачає відповідальності у вигляді смертної кари, то у випадку створення окремого спецтрибуналу така можливість є. Вона була передбачена та застосована статутом Нюрнберзького процесу.

І наостанок. Для світової спільноти та відновлення правопорядку, що зухвало був порушений рф, нинішня повномасштабна війна в центрі Європи є справжнім викликом.

Всі без виключення мають зробити висновки та роботу над помилками для відновлення безпеки і запобігання повторенню у майбутньому. Норми міжнародного права, що приймалися після II Світової війни застарілі та мають бути переглянуті: від Статуту ООН до вдосконалення та оновлення міжнародно-правових інструментів для миттєвого реагування на загрози без зволікань, занепокоєнь та закликів про стурбованість.

Анна Огренчук