Как работает местное самоуправление в условиях военного положения?

Среда, 23 марта 2022, 15:00

Після введення воєнного стану президент прийняв рішення передати владу в областях та районах України військовим. Для цього утворили спеціальні органи, які не лише керують відсіччю окупантам в кожній області та районі країни, але й виконують роль держави на місцях.

Водночас, низка нардепів та експертів почали говорити про те, навіщо взагалі функціонувати місцевому самоврядуванню в умовах воєнного стану. 

Деякі експерти рекомендують розігнати місцеву владу, а депутати-"Слуги" планують максимально обмежити їхню роботу

Виправдати це намагаються необхідністю дати відсіч ворогу і воєнним часом. Мовляв, чинна система роботи місцевого самоврядування недієва і недієздатна. 

Але на практиці система влади воєнного часу працює доволі успішно вже декілька тижнів. Місцеве самоврядування не лише не заважає військовим, а й власними силами протистоїть окупантам.

Звичайно, управляти державою в умовах війни, коли окупант постійно наступає, а ситуація змінюється щогодини – значно складніше. Тому держава створила спеціальні військові органи та додатково регламентувала роботу місцевого самоврядування в країні.

Як працює наразі система? І з якими проблемами стикається місцеве самоврядування в умовах воєнного стану?

Як наразі організована державна влада на місцях

На час воєнного стану президент створив у областях та районах тимчасові спеціальні органи – військові адміністрації. Мета їх створення зрозуміла: разом з військовим командуванням вони забезпечують впровадження заходів воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку.

Держава формує військові адміністрації на основі обласних та районних державних адміністрацій. 

Працівниками цих структур стають люди, що раніше працювали в державних адміністраціях, військовослужбовці, представники правоохоронних органів та служб цивільного захисту. Очолили новостворені органи голови відповідних ОДА.

Щоб ефективно протидіяти окупантам, військові адміністрації одночасно виконують функції військових та державних органів влади. Інколи, за умов, визначених у законі, вони можуть перебирати й повноваження місцевого самоврядування. Детальніше про це розповімо трохи нижче.

Чи працює місцеве самоврядування і що з ним може статись?

Не зважаючи на обставини, місцеве самоврядування продовжує свою роботу. Органи місцевого самоврядування (ОМСи) всіх рівнів співпрацюють з військовим командуванням та військовими адміністраціями, а також за потреби погоджують окремі повноваження. Наприклад, примусове відчуження майна. Більше того, вони можуть мати додаткові завдання, пов’язані з  втіленням заходів воєнного стану, якщо це окремо визначить президент.

Водночас, закон про воєнний стан за певних умов дозволяє припиняти роботу органів місцевого самоврядування. Усього є три випадки, за яких це можливо.

Перший – окремий закон, який має ухвалити Верховна Рада. Це відносно нова підстава, якою доповнили закон у 2018 році.

Другий випадок стосується виключно районних і обласних рад. Їхні повноваження можуть припинити, якщо депутати не скликали сесію у встановлені строки. 

Сесії ОМСи повинні скликати не рідше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та дозволів господарської діяльності – не рідше одного разу на місяць. 

В умовах воєнного стану замість районних та обласних рад утворюються, відповідно, районні та обласні військові адміністрації.

Третій випадок стосується лише громад міст, селищ та сіл. Повноваження органів місцевого самоврядування у населених пунктах можуть припинити у випадках, якщо вони не здійснюють ці повноваження. Причини можуть бути різні – фактичний саморозпуск, самоусунення або просто невиконання повноважень. 

Військові адміністрації можуть створюватись як у одній, так і у кількох громадах.

Як видно, досягти підстав для припинення повноважень органів місцевого самоврядування досить складно. Якщо мер або депутати місцевої ради працюють належним чином і не порушують законів, – просто так розігнати їх неможливо.

Але це можливо у випадках, якщо місто або область окупували. Тоді депутати можуть самоусунутись, просто ігноруючи засідання ради. 

Президент в свою чергу може створити військову адміністрацію, якщо це будуть дозволяти поточна ситуація і тактична необхідність.

Чому питання роботи місцевого самоврядування стало актуальним?

Публічні пояснення доволі прості. Влада переживає за потенційних колаборантів. Ні для кого не секрет, що деякі політики працюють на окупанта. Політики місцевого рівня, на жаль, теж не виключення. 

Мер Куп’янська на Харківщині здав місто окупантам. Депутата однієї з місцевих рад на Харківщини підозрюють у держзраді, бо він закликав допомогти агресору. А у Мелітополі місцева депутатка оголосила себе мером і почала співпрацювати з росіянами.

Тому начебто логічно, що треба заздалегідь позбутися навіть гіпотетичної можливості співпрацювати з армією окупанта і будь-якій легітимації "влади" ворога.

Але в реальності все зовсім інакше. Більше того, подібні ініціативи будуть мати негативний ефект.

По-перше, російська влада ніколи не переживала за будь-які виправдання щодо  легітимації власних дій. Для них головне – створити видимість процесів, показову картинку для власних громадян та світової спільноти, нібито все гаразд і жодних проблем немає.

Так було у Криму у 2014 році. Тоді провели прсевдореферендум і за його "результатами" приєднали півострів до Росії. Не завадили цьому ні рішення Конституційного Суду,  щодо неконституційності таких дій, ні рішення Верховної Ради розпустити парламент Криму.

Майже аналогічно відбувались події у "ЛНР", "ДНР", я ще у Придністров’ї та Південній Осетії. Всі чудово розуміли, що всі зрежисовані Росією "референдуми" на цих територіях – це фейк. 

Не було дотримано жодних стандартів, а результати – цифра зі стелі, яка статистично неможлива. Тому демократичні держави не визнавали результатів. Але для влади Росії це не має жодного значення.

По-друге, місцеве самоврядування не становить жодної небезпеки для країни. Наразі мери та місцеві депутати так само протистоять окупанту і стоять на передовій. Особливо це стосується міст, які найбільше страждають від агресії Росії проти України. 

Харківська та Сумська облради звернулись до країн-членів НАТО закрити небо над Україною, Херсонська облрада відкинула ідею окупанта про "Херсонську народну республіку" і референдум з цього питання.

Так само себе поводять і мери міст. Голова Харкова, Ігор Терехов, відмовився здавати окупантам місто. 

Мера Мелітополя, Івана Федорова, викрали і безуспішно погрожували катуванням. 

Київський голова Віталій Кличко весь час у центрі подій у столиці. 

Екс-регіонал Олександр Вілкул послав у напрямку російського корабля свого колишнього колегу по партії і зрадника Олега "Волинська Різня" Царьова після пропозиції здати місто.

Наразі органи місцевого самоврядування, так само, як і Український народ, єдині як ніколи. А окремі приклади не порушують загального правила.

То що робити з місцевим самоврядуванням?

Ідея розпускати органи місцевого самоврядування зараз – це безглузде рішення, яке неможливо виправдати жодним чином. 

Ще напередодні війни рівень довіри до місцевої влади серед громадян був одним із найвищих серед інших інституцій. А за останній час, коли люди все більше взаємодіють з місцевою владою, бо вона найближче до них, це ставлення людей могло лише укріпитись.

Місцева влада є такою ж конституційною конструкцією, як і державна. Вона є найбільш наближеною до громадян і саме її результати роботи виборець бачить в першу чергу.  

Депутати та мери – не прості випадкові люди, які пробились до влади і намагаються щось навмання робити. Це політики, які виконують надважливі функції, без яких держава існувати не зможе. Центральна влада навряд чи зможе перебрати на себе їхню роль і виконувати її так само ефективно.

Тому розганяти органи місцевого самоврядування ніяк не можна. Варто налагоджувати зв’язки і спільним фронтом бити ворога.

Савичук Олег – аналітик Центру спільних дій

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования