"Цифровое народовластие" в "Дії" как репетиция к электронным выборам

9 лютого світ відзначає день безпечного інтернету. На жаль, Україна входить в цю дату із достеменно нез’ясованим інцидентом про злам державних сайтів та ймовірним витоком персональних даних громадян.

Чи це причина, аби згортати діджиталізацію? Точно ні. Але ці хакерські атаки дуже добре ілюструють готовність нашої країни до електронних виборів, які так просуває команда влади.

Особисто я схильний переважно позитивно оцінювати роботу Мінцифри та міністра Федорова. 

8 лютого на Diia Summit презентували низку послуг, аналогів яких немає в світі. І загалом цифрові сервіси, які ми отримали за останні два роки, важко недооцінити. 

Та є і ті речі, з якими буде складно миритися. Ви вже зрозуміли, що мова про "цифрове народовладдя" – сервіс голосувань в застосунку "Дія", що є яскравою ілюстрацією своєрідного бета-тесту перед впровадженням електронних виборів в Україні. Але про все по порядку.

У 2019 році Михайло Федоров необережно заявив, що "роль кібербезпеки перебільшена". Нещодавні атаки на державні сервіси ставлять під великий сумнів слова міністра. 

Навіть без впровадження електронного голосування, в світі не бракує випадків цифрового втручання у виборчий процес.

Згідно заяв спецслужб США, ще у 2016 році Росія мала спроби втручання у вибори в Штатах завдяки таргетованій рекламі та запуску мережі ботів для маніпулювання суспільною думкою.

За декілька років це повторилося в Україні. Але за даними СБУ, на відміну від Штатів, тут російська "Фабрика тролів" замість використання ботоферм вдавалася до підкупу громадян і тимчасового використання профілів реальних живих людей.

Загалом Росія і в себе вдома майстерно маніпулює виборами. Саме завдяки електронному голосуванню. 

Так за даними DW, минулого року на фейкових виборах до Держдуми було вкинуто понад 13 мільйонів голосів за путінську "Єдіную Рассію".

Якщо для хакерів з-за порєбріка не проблема за ніч покласти державні сайти, то немає сумніву, що вони намагатимуться втручатися в наші цифрові вибори, аби викривити результати у вигідну для себе сторону.

Нагадаю паскудну ситуацію із виборами президента України в 2004 році. Тоді було викрито схему із так званим "транзитним сервером Ківалова". Фальсифікатори перехоплювали віртуальні протоколи виборчих комісій та на користь Януковича підкрчували дані, які надходили до ЦВК.

Як бачимо, навіть без цифрових виборів загроза втручання є. Особливо тоді, коли ключові посади контролюють "свої на 100% люди". 

До слова, навіть після розслідування за "транзитний сервер" нікого не посадили.

Наприкінці січня на базі парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування відбулася доповідь від представників Мінцифри. Представник міністерства озвучив візіонерські плани діджиталізації виборів в Україні. 

Але ключове те, що у відомстві пообіцяли жодних практичних кроків не здійснювати без ретельних консультацій та представлення профільному комітету Ради.

"Підманула-підвела". Вже зараз бачимо, що програма президента для Мінцифри стоїть вище за якийсь там парламентський контроль. І на "Diia Summit" презентували опитування громадян у мобільному застосунку "Дія".

Президент називає опитування "першим масштабним інструментом електронної демократії" та "початком цифрового народовладдя". І хоч для початку обрали два беззубі запитання (про сервіси "Дії" та як назвати програму роздачі смартфонів пенсіонерам), але в анонсі функціоналу Володимир Зеленський дуже недвозначно натякає, що це поки "не доленосні питання" а лиш "репетиція".

Читайте також:

Чому впроваджувати інтернет-голосування в Україні ще зарано?

Україні потрібна нова кіберстратегія

Електронні вибори: невідворотне майбутнє

Цілком розумію опитування для покращення сервісу. Технічні моменти для державних органів, отримання зворотного зв'язку від користувачів.

Але коли мова йде про світоглядні питання для країни, то Конституція і закони визначають, в який спосіб держава запитує своїх громадян. Все чітко – це вибори або референдуми.

Погоджуюся, що ідея опитувань в "Дії" ну дуже симпатична. Щось на кшталт "Вау, твою думку питають, цікавляться. Хочуть почути! Ти – важливий!"

Але наскільки можна зманіпулювати результатами таких опитувань?

Які згодом питання будуть задавати, якщо це не регулюється чіткими прозорими нормами?

Хто взагалі формулює питання, і чи це не вирішують 2-3 людей, які за закритими дверима домовляються про всі деталі?

Все це виглядає вкрай небезпечною затією у дуже красивому фантику.

Так само небезпечним міг би стати прецедент псевдореферендуму, який команда влади намагалася провести під час місцевих виборів. 

Але тоді під суспільним і політичним тиском "5 питань" стали скоріше посміховиськом та не призвели до реальних політичних наслідків, а команда влади старається зайвий раз не згадувати цю історію.

Читайте також: За кулісами "5 питань від президента". Розповідь "волонтера" про опитування Зеленського

Висновки досить однозначні.

Електронні вибори для України сьогодні є вкрай небезпечною затією. 

Можемо відкривати дискусію про них лише після того, як скажений ведмідь по сусідству забере свої пазурі з нашої землі та перестане загрожувати нашій державності. А в народу України буде безумовна довіра до сформованих інститутів влади, бо про втручання у вибори і "транзитні сервери" діти знатимуть хіба з підручників історії. 

Наразі до виконання обох умов нам ще дуже і дуже далеко.

Україна – одна з небагатьох країн на пострадянському просторі, яка має справді вільні вибори, ми не маємо права втратити цей здобуток незалежності і двох революцій.

Роман Лозинський