О Зеленском и нах** путина

Останні дні надто багато знайомих запитує, чому я і мої колеги раптом почали так активно підтримувати Володимира Зеленського. 

Писатиму за себе. З Володимиром Олександровичем у мене склалися досить дивні й непрості стосунки. 

З початку 2021 року ми жодного разу нормально не спілкувалися. А якщо й бачилися, то всім своїм виглядом президент намагався показувати свою неприязнь.

Ми познайомилися заочно у 2018 році. Тоді від власних джерел я дізнався, що Зеленський запускає передвиборчий штаб до президентських виборів. Ми переписувалися у WhatsApp, пару разів зідзвонювалися і говорили в основному про кінофільми – такими прийомами він уникав прямих відповідей запитання про перехід у політику. 

Пам’ятаю, що одного разу обговорювали стрічку "Людина року" з Робіном Вільямсом у головній ролі. Цей кінофільм про телеведучого сатиричного шоу, який випадково став президентом США. 

"Гра Робіна Вільямса – неперевершена", – ділився тоді враженням Зеленський, натякаючи на своє рішення таки піти на вибори. 

Вперше ми побачилися в січні 2019 року, коли записували велике інтерв’ю Зеленського для УП.  Все відбувалося у красивому будинку на Печерську, де знаходився штаб Зе!команди. Там були всі: Юрій Костюк, Руслан Стефанчук, брати Шефіри, Андрій Богдан, Кирило Тимошенко. 

Те інтерв’ю для Зеленського було справжнім стресом – він вперше розмовляв на камеру з людиною, яку по суті не знає і яка не надсилала завчасно своїх запитань. 

Цікаво, що на початку 19-го Володимир Олександрович не вмів навіть вільно висловлювати думки українською й відповідав російською. 

Після перемоги на виборах були екскурсії у його кабінеті, перекидання жартами на форумі YES, кінець кінцем перша річна прес-конференція, де Зеленський запропонував мені обрати будь-яку посаду в Офісі президента. 

Весь цей час ми разом з колегами уважно стежили за діями депутатів, міністрів, працівників Офісу, та й самого президента. Вони вчиняли багато помилок, часом п’яніли владою, нехтували законами, а подекуди і правилами дорожнього руху. 

Зеленський, який звик до народної любові, щиро не розумів, чому незалежні медіа пишуть про нього критичні тексти. Свою справу також зробила інформаційна бульбашка та його найближче оточення, яке до початку війни перманентно боролося за вплив на вуха глави держави.  

Після новорічних свят 2021 року ми з моїм співавтором й другом Романом Романюком не могли знайти підходящої теми, щоб закрити перший робочий тиждень року політичним текстом. 

Ми вирішили детально розібрати дебати Петра Порошенка з Володимиром Зеленським і спробували поставити вже чинному президенту ті самі болючі питання, які він ставив на "Олімпійському" своєму попереднику.  Так з’явилася стаття "Стадіон, так стадіон! Три питання президенту від Зеленського". 

Вона страшенно зачепила президента. Йому не подобалися порівняння з Порошенком. Зеленський писав в особисті повідомлення у месенджерах і впродовж кількох днів всіма силами намагався переконувати, що ми неправі. 

З того часу у мене не було жодної формальної чи неформальної комунікації, окрім що минулорічної прес-конференції та короткого й хамовитого коментаря в кулуарах форуму YES 2021. 

За останній рік колегам і мені неодноразово передавали, що Володимир Олександрович і голова ОПУ Андрій Єрмак не надто добре ставляться до "Української правди" та до мене зокрема.

Але це ніяк нас не зачіпає, адже впродовж всього існування УП до всіх політиків ми ставимося однаково і не зважаємо на зайві емоції. Тому що наше завдання лише одне – писати правду, байдуже на прізвища.

Останні дні весь світ спостерігає за преображенням Зеленського. Вчорашній комік дивує світ і українців своєю мужністю. І те, як він поводиться у час запеклої війні з путіним, у час реальної загрози життю – не може не викликати поваги. 

Читайте також: Кінець путіна – початок Зеленського

Часом складається враження, що Володимира Олександровича підмінили і перед нами в екрані виступає якийсь супергерой із всесвіту Marvel. Подумати лише – навіть колишня дружина репера Каньє Вест, американська селебріті Кім Кардашян захоплюється силою духу Зеленського. 

А хто я такий, щоб не погоджуватися із Кардашьян?!

Надихає також поведінка відомих українців, від яких суспільство взагалі не очікувало радикальних вчинків. 

Ще минулої середи ніхто з нас навіть уявити не міг, що боксери Олександр Усик і Василь Ломаченко підуть до територіальної оборони, що Андрій Данилко (він же Верка Сердючка) в прямому ефірі матом порівнюватиме путіна з гітлером, що співак Макс Барських, який минулого року отримав премію від російського MTV, лаятиме нецензурщиною Ніколая Баскова у Instagram за підтримку путіна… 

Хто взагалі міг передбачити, що посилання на три букви всього російського – краще за будь-що у світі об'єднає всю країну?

Дороги назад немає. Рано чи пізно путін обов’язково піде шляхом славнозвісного корабля. 

Цього хочуть всі. І Зеленський теж. Тому у цьому питанні я його підтримую.  

Роман Кравець