Опрос в "Дії": 4 риска
8 лютого 2022 року у державному додатку "Дія" з’явилася функція опитувань.
Президент Володимир Зеленський назвав це "першим масштабним інструментом електронної демократії" та "початком цифрового народовладдя".
"Для мільйонів українців – це можливість висловлювати свою позицію та впливати на рішення, для держави – швидко дізнатися думку громадян з будь-яких питань в режимі реального часу та реальних цифр", – заявив він.
Попри те, що нововведення справді створює новий спосіб спілкування органів влади з людьми, його застосування може нести низку ризиків, пов’язаних як з намірами і доброчесністю адміністраторів процесу, так і з його технічними обмеженнями.
1. Бар’єри
Усі громадянки та громадяни повинні мати право і можливість висловлювати свою думку. Це ключовий принцип громадського залучення при прийнятті державних рішень.
Право голосу на референдумах мають усі. Так, не всі 100% реально беруть участь, але всі 100% мають таку можливість.
За схожим принципом працюють і соціологічні опитування: вони з певною похибкою забезпечують представленість думки кожної людини.
Вибірку формують за спеціальною процедурою – дослідни_ці докладають зусиль, щоби всі думки всіх людей мали однакову ймовірність бути представленими у результатах опитування незалежно від віку, комп’ютерної грамотності, місця проживання, доступу до інтернету чи смартфона, чи інших знащучих факторів, які можуть вплинути на результати.
На превеликий жаль, опитування в "Дії" принципово не можуть забезпечити такої репрезентативності чи рівного доступу всіх людей до можливості висловити свою думку.
Виключно тоді, коли "Дію" матимуть всі 100% громадянок і громадян, її можна буде використовувати з такою метою.
Наразі є ціла низка обмежень: частина людей не має смартфонів, частина людей не має інтернету, ще хтось не має достатніх навичок, щоби вміло користуватися такими додатками.
Частина людей не мають довіри до держави і її спроможності захистити персональні дані.
Важливо також, що обережне ставлення до "Дії" частіше може бути властиве людям, які не підтримують президента Зеленського і його партію – тож, крім всього іншого, результати таких опитувань можуть мати перекоси на користь прихильників_ць "Слуги народу".
Нещодавно впроваджена програма "єПідтримка" продемонструвала наявність суттєвих нерівностей і бар’єрів.
Для більшості молодих людей, які мають сучасні смартфони і високий рівень комп’ютерної грамотності, можливість використати отриману 1000 гривень не була великою проблемою.
Водночас, багато людей, зокрема, літнього віку, які не мають смартфонів, технології NFC, вміння відкривати банківські картки онлайн чи робити покупки в інтернеті, зіштовхнулися з великими труднощами.
Тоді, коли уряд проголошує безбар’єрність важливою національною програмою, відмова від створення нових бар’єрів має бути наскрізним принципом у всіх сферах його діяльності.
2. Маніпуляції
Від того, які питання виносять на обговорення, як вони сформульовані, і які запропоновано варіанти відповідей, великою мірою залежить, які результати зрештою будуть отримані.
На превеликий жаль, усі референдуми й опитування мають цю вразливість до маніпуляцій, тому потребують запобіжників, які б не дозволяли використати громадську думку з недоброчесною метою.
У випадку з референдумами певним запобіжником від маніпуляцій є спеціальна процедура ініціювання та оголошення референдуму.
У випадку з соціологічними дослідженнями запобіжником є репутація компанії, яка проводить опитування.
У випадку з опитуваннями через "Дію" про можливі запобіжники наразі невідомо. Вони потрібні не тому, що міністр Федоров, прем’єр Шмигаль чи президент Зеленський мають бажання зманіпулювати, ні.
Важливі державні процедури мають працювати коректно і бути захищеними від маніпуляцій незалежно від прізвищ політиків.
Якщо завтра відповідальним за "Дію" міністром стане якась людина з поганими намірами, система має бути вибудувана таким чином, щоб бути максимально захищеною від можливих маніпуляцій.
Читайте також: Дії 2 роки! А Дія – це…?
Уявімо питання: "В умовах обмежених ресурсів бюджетні гроші варто спрямувати на будівництво моста в Запоріжжі чи моста в Кременчуці?".
Маючи лише два варіанти відповідей на це питання, можна отримати якийсь результат і використати його для легітимації відповідного рішення. Проблема в тому, що насправді питання може бути складнішим.
Можливо, більшість людей насправді думає, що в умовах обмежених ресурсів, пандемії і військової загрози гроші треба використовувати не на дороги чи мости, а на охорону здоров’я або оборону. В такому разі легітимація вибору одного з мостів може викривлено показувати громадську думку.
Більше того, люди можуть не знати всіх обставин вибору: один міст майже добудовали, а інший лише почали. В такому разі більшість цілком може вважати, що ліпше спочатку добудувати один, а вже потім починати другий.
Проблема в тому, що відповідь часто може бути складнішою, ніж кілька запропонованих опцій.
Спрощення всієї складності світу до одного чи кількох запитань з обмеженою кількістю відповідей завжди дає можливість врахувати одні варіанти та відхилити інші, поставити одні питання й не запитувати про інше – таким чином впливаючи на кінцевий результат.
Відповідальністю Уряду сьогодні є створення механізмів, які б убезпечили опитування в "Дії" від таких можливостей маніпуляцій. Існують різні варіанти запобіжників, які потрібно обговорювати.
Перш за все, необхідна юридична рамка, яка визначатиме процедури і зони відповідальності стосовно проведення таких опитувань.
Наразі участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики регулюється Постановою Уряду №996 від 3 листопада 2010 року. Вона хоч і передбачає можливість проведення опитувань, детальної процедури для опитувань через "Дію" не містить.
Можливо, цю перевірку можна здійснювати і в інший спосіб. Але, у будь-якому разі, суспільство має розуміти, хто формулює питання і як це відбувається.
Коректність процедури формулювання і постановки питань є не менш важливою за коректність процедури збору і підрахунку відповідей.
Наразі ця процедура не є ні прозорою, ні публічною. Це не дає підстав їй довіряти і бути впевненими, що вона не є вразливою до маніпуляцій чи недоброчесного впливу.
На тлі загрози інтенсифікації військового конфлікту в Україні почастішали повідомлення про кібератаки та можливі витоки персональних даних. Критичні зауваження з приводу вразливості "Дії" звучали і раніше.
З огляду на впроваджену функцію використання додатку для опитувань, це питання набуває нової актуальності.
Зважаючи на гіпотетичну можливість винесення на обговорення питань про міжнародні домовленості чи статус певних територій, загроза зовнішнього впливу і втручання має бути абсолютно виключеною, а системи безпеки – викликати довіру професійної спільноти.
3. Ангажованість
Важливий ще один аспект. Хто має право і можливість ставити питання і виносити певні теми на громадське обговорення, а хто такої можливості позбавлений?
У випадку з референдумами право ініціювання не обмежується органами влади чи партіями, які мають більшість у парламенті. Те ж саме стосується опитувань громадської думки – дослідження може замовити будь-хто, маючи необхідні кошти. У випадку з опитуваннями через "Дію" питання залишається відкритим.
Чи матиме опозиція або громадські ініціативи право ініціювати опитування?
Ці питання є важливими, бо саме від них залежить, наскільки доброчесно використають цей інструмент, чи стане він шляхом комунікації держави з громадян_ками, чи перетвориться на спосіб політичної агітації.
Вже із перших двох питань, які президент Зеленський назвав "розминкою" можна зробити висновки про небезпідставність роздумів про такі ризики.
Одне з питань стосується того, яка нова цифрова послуга є найкориснішою. Інше пропонує обрати назву "нового президентського проєкту".
У випадку із цифровими послугами людина може не вважати жодну з них корисною, однак такого варіанту відповіді немає, а формулювання питання наштовхує на думку, що цифрові послуги є однозначно корисними.
У випадку з "новим президентським проєктом" проблемою є прив’язка цієї ідеї до посади президента.
Читайте також: "Цифрове народовладдя" в "Дії" як репетиція до електронних виборів
Відеоролики, на яких президент ставить питання опитування, також можна трактувати як проблемні. Відповідно до Конституції, ні соціальна політика, ні цифровізація не належать до його повноважень.
Єдиним зв’язком, який може виправдати таку прив’язку, є партія, що висунула президента і утворила уряд. Використання цього зв’язку свідчить про наявність партійних і політичних інтересів.
Використовувати державні інструменти, одним із яких є "Дія", для задоволення цих інтересів неприйнятно.
Щоби запроваджені опитування справді бути інструментом електронної демократії і народовладдя, необхідно відмовитися від їхнього використання у політичних цілях, створити запобіжники і забезпечити доступ до цього інструменту не лише партії чи президенту, які перебувають при владі.
Через майже півтора роки після опитування жодного рішення зі згаданих тоді питань не прийняли (якщо, звісно, не вважати таким рішенням відмову парламенту від легалізації медичного канабісу).
Існує ризик, що такі опитування використають для мобілізації людей, а не справжнього врахування громадської думки.
Перш ніж брати участь у чому-небудь, громадян_ки мають розуміти, якими будуть наслідки їхньої участі і ухваленого таким чином рішення, що буде далі і у якому вигляді вони отримають відповідь.
Читайте також: За кулісами "5 питань від президента". Розповідь "волонтера" про опитування Зеленського
4. Обмеження
Голосування як спосіб прийняття рішень чи збору думок має свої обмеження. Важливі суспільні питання дуже складно звести до обмеженої кількості питань з обмеженою кількістю відповідей.
Все різноманіття варіантів, застережнь і досвідів, які існують в суспільстві, можна лише з великим спрощенням звести до закритих питань. Інколи це справді має сенс, але здебільшого потребує доповнень за допомогою інших інструментів.
У випадку з референдумами таким доповленням є підготовчі кампанії, які дають можливість різним сторонам проводити агітацію, переконувати людей, наводити аргументи за і проти, вести дискусію.
У випадку з соціологічними дослідженнями поєднують кількісні методи з якісними: наприклад, проводять глибинні інтерв’ю чи фокус-групові дискусії. Їхня мета – не лише отримати просту відповідь (так або ні) але й пояснити причини, мотивацію, ставлення різних людей до різних питань і ситуацій.
Іншим важливим аспектом є різниця в досвіді та мотивації різних людей під час відповідей. Хтось безпосередньо стикається з проблемою у своєму житті, а хтось знає про неї лише з соцмереж або телевізора. Це впливає на поінформованість. Чиясь думка є сформованою і впевненою, а інші люди мають великі сумніви і можуть змінювати позицію залежно від обставин.
Способи врахувати ці фактори існують. Можна ставити додаткові питання, формувати додаткові вибірки чи спеціальні обговорення, влаштовувати особисті зустрічі і глибинні розмови.
Голосування завжди фіксує певний поділ суспільства: більшість і меншість, виграш і програш. Воно має ризик розділяти, а не об’єднувати. Попри те, що інколи наявність одного переможця є виправданою чи навіть необхідною, у ситуаціях, де це не є критичним, можна пріоритизувати методи, орієнтовані на діалог і пошук консенсусу, спільний виграш без переможців і переможених.
Фасилітація суспільної дискусії, говоріння і слухання, пошук точок дотику, уважність до інших думок, обмін аргументами є конче важливими для пошуку системних рішень суспільних проблем.
Широкі обговорення, результатом яких є порозуміння, можуть бути довшими і складнішими, ніж опитування через мобільний додаток. Але саме вони можуть вибудувати консенсус, довіру та допомогти українському суспільству сьогодні.
Іван Вербицький
