Не паниковать: как "сохраняют спокойствие" в Израиле

Торік, в середині травня на Близькому Сході відбулося сильне за останні роки загострення палестино-ізраїльського конфлікту. 

11 та 12 травня палестинські групи з сектору Газа випустили понад 1500 ракет на території Ізраїлю. 

Громадяни Ізраїлю вже звикли до подібних ситуацій, адже Ізраїль у стані війни перебуває вже багато років.

Ізраїльські фахівці досліджували стан населення у травматичних ситуаціях:

• 20% – швидко орієнтуються та починають ефективно діяти; 
• 10% – впадають у шок та паніку;
• 70% — чекають, коли їм скажуть, що робити, і шукають потрібну інформацію. 

У критичній ситуації поведінка та організованість останніх відіграють важливу роль.

Держава ж намагається надати максимальну кількість інформації та справді допомогає людям перестати панікувати, навіть тоді, коли на місто летить сотні ракет. Ділимося досвідом.

Держава щиро комунікує про поточну ситуацію

В Ізраїлі багато критичних ситуацій коментують не члени уряду чи президент, а профільний фахівець. Рівень довіри до таких людей під час кризи вищий. Це правильна практика.

Люди мають гарантії захисту

В Ізраїлі є інфраструктура допомоги та підтримки у надзвичайних ситуаціях. Є служба постійних оповіщень, інфраструктура бомбосховищ: кожна сім'я приписана до бомбосховища.

На кожну людину в Ізраїлі є протигази, що лежать у нього вдома. Таким чином людина почувається більш захищеною: навіть якщо станеться щось непередбачене і погане – є до кого звернутися, є протигаз, бомбосховища тощо.

Коли людина знає, куди бігти "в разі біди", вона не панікуватиме. 

Дітям пояснюють, що таке війна змалечку

В Ізраїлі існує багато казок та дитячих книжок, які допомагають переносити стрес та виробляють захисні механізми захисту від нього. За допомогою ігор дітей відволікають від звуків пострілів.

Я б радив батькам подивитися фільм Роберто Беніньї "Життя прекрасне". Це фільм про єврея, який потрапляє до концтабору під час Голокосту зі своїм п'ятирічним сином. 

Протягом усього фільму батько хлопчика зображає всю ситуацію з табором так, ніби це чергова пригода, гра: "Дивися, синку, як тут усе організовано: жінки в одну команду, чоловіки в іншу. Дивись, яка черга! Не бійся, я забронював нам місця! Хто перший набере тисячу очок, отримає суперприз – справжній танк!".

Щодня, приходячи з виснажливої ​​роботи назад у барак, веселий батько розповідає синові, як він сьогодні чудово пограв у класики та інші цікаві ігри, і що з нетерпінням чекає на завтрашній день.

Читайте також: Як Ізраїлю вдалося захистити себе від ракетної атаки?

Колишні військові проходять психологічну реабілітацію

Саме тому, новий виток конфлікту не пригнічує стан колишнього військовослужбовця. Як це організовано?

Після бойової операції всі проходять співбесіду з психологами, закріпленими за цим військовим підрозділом. 

Під час дослідження виявляють людей, які потребують детальнішої оцінки і допомоги, тоді їх запрошують на другий етап. 

Але більшість після першого етапу отримують висновок, що вони адекватні, адаптовані і можуть продовжувати або військову службу, або повернутися до цивільного життя. 

Що стосується тих, до кого у психологів є питання, то вони проходять спеціальні, глибші дослідження – психологічні, психодіагностичні, інколи психотехнологічні та інші. Виявляють, які у них реакції… 

Тут важливо не пропустити військовослужбовця, який становить небезпеку для оточення і, що найважливіше – виявити військового, який становить небезпеку для самого себе. 

Завдання психолога – визначити ризики.

Читайте також: Оновлення прогнозів щодо ймовірних сценаріїв воєнної агресії проти України з боку РФ – 30 січня

Підсумуємо. Який досвід Ізраїля можна перейняти, аби убезпечити українців від паніки?

1. Централізована інформація. Під час кризи, держава має комунікувати централізовано, підготовленими меседжами, які не суперечать один одному. 
   Українці мають чітко усвідомлювати усі ризики та як діяти в усіх можливих сценаріях. 
2. Комунікувати має або лідер (one voce) або профільний фахівець.
3. Забезпечення  інфраструктури допомоги та підтримки у надзвичайних ситуаціях: бункери, протигази тощо. 
   Люди будуть спокійнішими, якщо знатимуть, куди бігти в разі небезпеки.
4. Школи та батьки мають пояснити дітям, що може статися, через книжки або через гру.

Звичайно, дуже складно контролювати емоції, особливо тоді, коли кожного дня люди отримують нову інформацію. 

Заяви різних політиків та ЗМІ суперечать один одному, однак, краще бути готовими психологічно до всього. Принаймні, так можна убезпечити себе в разі небезпеки, або це дасть можливість видихнути з полегшенням та зберігати спокій.

Олег Вишняков