"Мы давно готовы взять ответственность за храм". Что происходит с ремонтными работами в костеле св. Николая?

25 січня цього року мене призначили новим настоятелем київської парафії св. Миколая, яка постраждала від пожежі у вересні 2021 року. Розпочинаючи новий етап свого служіння, хочу також розповісти, як парафія пережила останні півроку.     

У новинах ми чули, що протиаварійні роботи після пожежі у костелі св. Миколая мали завершитися у половині січня. Згодом виявилося, що підрядник не встигає з їх завершенням, тому їх відтерміновано до кінця січня. 

Останніми днями у храмі було чутно, що ТОВ "Укрспецреставрація", якому довірено протиаварійні роботи, дуже інтенсивно працювали. Парафіяни кажуть, що стукоти зверху було чутно також і в неділю. 

Для парафіян це обурливо, адже застерігалося, що неділя – Божий день і день для Богослужінь у храмі, отже не можна фізично працювати, а потрібно прославляти Бога. 

Держава готується передати храм парафії 1 червня 2022 року, так зазначено у меморандумі, який підписаний між міністерством культури та інформаційної політики України та римсько-католицькою парафією святого Миколая в Києві. Про це, зокрема, повідомляв у ЗМІ міністр культури Олександр Ткаченко.

Парафія готується до цієї події вже останні 30 років. 

В архіві ми маємо гору паперів переписки з державою щодо повернення храму вірянам, документи з судових процесів, історичні документи власності тощо. 

За плечима цих 30-ти років у парафіяльної спільноти також історичні факти молитви з транспарантами біля КМДА, Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента, а також біля ями під будову бізнес-центру "Капітал", побудованого пліч-о-пліч з костелом без дотримання жодних архітектурних норм тільки тому, що він належав "родині" тодішнього прем'єр-міністра Д. Табачника. 

Будова бізнес-центру значно пошкодила фундаменти самої будівлі костелу, тоді з'явилися вздовж великі тріщини у зовнішньому фундаменті. 

Меморандум і листи підтримки в справі повернення костелу в Києві ми передали Папі Римському Франциску, який постійно закликає світ до допомоги Україні задля припинення війни на Сході, також підтримку меморандуму висловили чимало послів Європейського парламенту в Брюсселі, а також у відомствах щодо релігійної свободи у Вашингтоні і в Нью-Йорку. 

Тому справа повернення костелу парафії це не лише справа честі держави, але і авторитет у всьому світі.

Читайте також: Про відновлення костелу Св. Миколая. Від бізнесфандингу до експертизи поточного стану

Ми вітаємо постійні заяви влади і звершені дотеперішні кроки у цьому напрямку, але якщо наміри влади є щирі, то вона повинна долучити парафію до всіх протиаварійно-реставраційних процесів, які відбуваються у будівлі костелу св. Миколая. 

Ми як господарі Божого дому з болем спостерігали за тим, що пожежа сталася на початку вересня, а протиаварійні роботи розпочалися майже через 4 місяці: коли вітер, дощ і мокрий сніг потрапляли через вибиті під час пожежі вікна у середину храму. 

Для прикладу, якби не було інтервенції з нашої сторони, то "тимчасово заклеєні" вікна можливо й досі б мали щілини. 

А труби під опалення, які облаштували в пресвітерії (місце, де знаходиться священик під час богослужіння, можна назвати його найважливішим —  ред.) – де Святе святих, де священик звершує Євхаристію і зберігаються Пресвяті Дари. Ці труби дуже перешкоджають під час Богослужінь, адже через них постійно потрібно переступати, і священику, і тим, що йому прислуговують. 

Вже не говорю про неодноразове заливання нас внизу в катехетичному залі. Бо вода, якою омивали стіни, проникала вниз. 

Не зважаючи на запевнення міністра у тому, що під час протиаварійних робіт використовується "німецька технологія", бачимо що іноді виконання цього є "прорадянське".

Тож вже зараз, ми як господарі, маємо бути залученими у процес, щоб потім знову не використовувати додаткові кошти прихожан на те, щоб переробляти вже зроблену роботу. 

Цього вимагає не лише повага до нас як господарів, але повага до нашої історії – до усіх тих, хто будував цей храм, а тепер до усіх  жервтодавців, адже протиаварійні роботи тепер виконуються за їх кошти.

Ці кошти потрібні на головний центральний вівтар, який був знищений у радянські часи, на бокові вівтарі, на лавки для людей, на відновлення вибитих центральних вітражів та ще е чимало витрат парафії. 

Тому одним із перших моїх завдань, як настоятеля, буде те, щоб спільно провести інструментальне обстеження стін і фундаментів костелу, які міцно потріскані.

Також обстеження фахівцями метрополітену, для напрацювання пропозиції по облаштуванню противібраційних заходів тощо. 

Важливо, щоб громадськість знала у якому "справжньому" стані передається нам святиня.

Ще ми хочемо сформувати наглядову (опікунську) раду за використанням зібраних коштів з числа авторитетних і доброчесних  осіб.

Приємно, що влада планує подальші реставраційні роботи, але думаю, що такі роботи будуть відповідно і добросовісно зроблені лише у випадку повної співпраці з парафію. Тобто це як з переговорами щодо миру на Сході нашої країни, "нічого про нас без нас" щоб уникнути подарованого "кота в мішку".

На щодень живемо надією, що настане завтрашній день, в якому ми без перешкод зможемо молитися вже не в підвалі, але у своєму храмі.

Павло Вишковський

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.