#16DaysofActivism: Остановим гендерное насилие

Усі люди, незалежно від гендерної належності, заслуговують жити в мирі, бути вільними від страху та фізичних страждань, впевненими, що їхньому життю нічого не загрожує і мати можливості й шляхи для повноцінного розвитку свого потенціалу. 

Консультативна місія Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС) вирішила знову долучитись до кампанії "16 днів активності проти гендерно зумовленого насильства" з 25 листопада по 10 грудня 2021 року. 

Я щиро підтримую рух #OrangetheWorld кожного року. І ось чому.

На жаль, гендерно зумовлене насильство не перестає існувати в усьому світі, і ні країни-члени Європейського Союзу, ні Україна не є винятком. 

Зі свого досвіду знаю, що гендерне насильство може спіткати тебе будь-де: вдома чи на вулиці, у суспільному чи приватному житті, незалежно від культури, релігії, соціально-економічного статусу чи рівня освіти. 

Насильство може бути різним – фізичним, сексуальним, економічним чи психологічним, але в його основі завжди лежить гендерна нерівність. 

Постраждалі від насильства потребують величезної підтримки з боку громади і, не в останню чергу, з боку правоохоронних органів та органів юстиції.

До того, як я почала працювати в міжнародних місіях, таких як КМЄС, я пропрацювала 16 років в Поліції Ірландії, у тому числі 8 років — у поліцейському відділенні. Розслідування справ про домашнє насильство справило на мене неабиякий вплив та відкрило мені очі на сувору реальність за зачиненими дверима. Це й викликало в мені потребу діяти. 

Одну справу я запам'ятала назавжди. До нашого відділення звернулась добре одягнена, інтелігентна жінка за 50. У неї були діти та успішна кар'єра. 

Жінка виглядала дуже впевненою в собі, але її впевненість зникла, щойно вона почала розповідати мені про свій досвід. Вона роками потерпала від домашнього насильства: жінку бив її чоловік. Хоча вона й зверталась до правоохоронців раніше, поліція не реагувала належним чином, а просто радила спробувати вирішити ситуацію самостійно, наприклад, за допомогою сімейних консультацій.

Однак, коли я вступила до лав поліції нам, на відміну від попередніх поколінь поліцейських, проводили тренінги щодо боротьби з домашнім насильством. Відтоді реагування поліції на домашнє насильство значно покращилось завдяки спеціалізованим підрозділам та навчанню. 

Коли я почала працювати над цією справою, то вже мала певні ресурси та контакти установ та організацій, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства. 

Я відкрила справу, направила її в інші органи, які могли б краще їй допомогти, та навіть дала їй кілька практичних порад. Тепер я знаю, що для неї той момент був переломним.

Було вкрай важливо, щоб хтось її вислухав. І надзвичайно важливо, щоб хтось почав діяти на її захист. Це додало їй сил та впевненості, щоб довести справу до кінця, отримати належну підтримку та вижити. 

Під час тієї та подібних справ я зрозуміла: для того, щоб бути в змозі діяти, необхідно, щоб функціонували відповідні системи органів і установ, підвищувати поінформованість населення та забезпечувати належне навчання та розвиток працівників поліції та прокуратури.

Читайте також: "Залюблені" до смерті чи вбивства: реальні історії жертв насилля

В Україні домашнє насильство є найпоширенішою формою гендерно зумовленого насильства. 

Нещодавнє дослідження Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) показало, що 67% жінок в Україні віком від 15 років зазнали психологічного, фізичного чи сексуального насильства. У більшості випадків кривдником є інтимний партнер постраждалої особи. 

Лише за травень 2020 року Національна поліція України зареєструвала 84 237 заяв про домашнє насильство, з яких 76% подано жінками. Жахлива цифра, враховуючи, що зареєстровані випадки є лише верхівкою айсберга, а фактична кількість випадків домашнього насильства набагато більша.

КМЄС прагне покласти край насильству стосовно жінок в Україні. За допомогою стратегічних консультацій, навчання й підвищення обізнаності, КМЄС спрямовує свої зусилля на сприяння гендерній рівності в державних органах та громадянському суспільстві. 

Цього року Місія підтримала розробку та прийняття Національної стратегії у сфері прав людини, що стало вирішальним кроком на шляху вдосконалення законодавства щодо запобігання гендерно зумовленого насильства, підвищення ефективності розслідувань і налагодження роботи установ та організацій, що допомагають постраждалим. 

Крім того, КМЄС продовжує закликати уряд ратифікувати Стамбульську конвенцію, найбільш всеосяжну міжнародну угоду про гендерно зумовлене та домашнє насильство, яка встановлює мінімальні стандарти запобігання та захисту від насильства, а також кримінальне переслідування кривдників.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, такі органи як поліція та прокуратура часто не сприймають всерйоз насильство стосовно жінок і дівчат як, наприклад, вбивство чи відкриті прояви агресії. Проте жінки щороку гинуть від "прихованої пандемії" гендерно зумовленого насильства.

Я вважаю, що змінити ситуацію може лише реформування сектору цивільної безпеки, що й є основним завданням Місії з 2014 року. Саме тому я хотіла б особисто привітати Заступницю Міністра внутрішніх справ пані Катерину Павліченко із запуском нової платформи для постраждалих від домашнього насильства на сайті Міністерства. 

Місія пишається тим, що співпрацює з професійними жіночими організаціями, такими як Українська асоціація представниць правоохоронних органів (УАППО) та Асоціація жінок-юристок України "ЮрФем". 

Я вірю, що ефективно запобігати та боротися з гендерно зумовленим насильством ми зможемо лише тоді, коли жінки почнуть відкрито виступати проти нього та залучатимуть до цього чоловіків і хлопців. Настав час покласти край цьому явищу, стати на захисті постраждалих і розширити права та можливості жінок!

Мора О'Салліван