Власть перешла границу. И мы не будем молчать

В 2019 році Зеленський переміг на виборах під лозунгами перемоги над політикою брехні та корупції. Він видавався тим "простим хлопцем з народу", який мав побороти "дракона" старої політики. Але за 2,5 роки, схоже, сам перетворився на цього "дракона".

Наприкінці 2021 року Зеленський та його оточення перейшли межу. З кандидата надії та президента найкращих сподівань Зеленський перетворився на символ некомпетентності, узурпації влади та нової спроби побудувати в країні авторитаризм.

Але заради чого це все робиться? Зараз Зеленський вирішує єдине завдання – зберегти владу після наступних виборів. Перенести парламентські вибори. Переобрати себе на другий термін. Команда президента навіть не приховує своїх мотивів. 

Тому безглуздо чекати від цієї владної команди пріоритету інтересів держави. На всіх посадах будуть керовані персонажі.

Президент не залишить спроб взяти під контроль КСУ та максимально відтермінувати судову реформу, щоб мати кишеньковий суд на час виборів. Влада продовжить тиск на опозицію. Президент та його оточення продовжать брехати. Брехати собі, своєму народові та союзникам України. 

Але Україна все більше розуміє правду про цю владу. 

Правду про справу "вагнерівців", в якій "невідомі" в Офісі президента здали наших розвідників та їх спецоперацію маріонетці Путіна Лукашенку. 

Правду про ті кризи, які владна команда створила власною некомпетентністю:

1. Уряд Шмигаля провалив вакцинацію та підготовку до чергової хвилі коронавірусу. В результаті ми всю осінь ставили антирекорди смертності у світі. І ще, судячи з усього, будемо ставити, коли прийде четверта хвиля коронавірусу, до якої не будемо готові. 
2. Атакою на незалежний менеджмент "Нафтогазу", списанням боргів Фірташу, експериментами в "Енергоатомі" Офіс президента поставив нас на межу енергетичної катастрофи. Коли в будь-яку мить в половині українських регіонів можуть вимкнути світло, ШВЛ і люди задихнуться без кисню. Я вже не кажу про опалення. І це - результат некомпетентності влади. 
3. Безвідповідальна економічна політика, тиск на бізнес і нові податки + енергетична криза + коронавірус = галопуюча промислова інфляція та посилення економічної кризи. І вже сотні підприємств на межі закриття. І десятки тисяч людей готуються залишити країну. 

Правду про те, що влада не готова до загострення агресії з боку Росії. Зеленський і Ко провалили роботу щодо "Північного потоку-2", бо були зайняті руйнуванням незалежного управління "Нафтогазом".

Вони провалили державне оборонне замовлення і армія не отримує належного постачання під час найбільшої ескалації з 2015 року. До того ж, дуже квола реакція на події в Білорусі та агресивну політику Лукашенка по відношенню до України та Європи. 

Нам не треба боятися вторгнення Росії, бо ми всі живемо в умовах гібридної війни вже майже 8 років.

Росія окупувала Крим та частину Донбасу, продовжує інформаційну, економічну, енергетичну агресію. І ми можемо очікувати від неї нових підступних кроків щодня. Але ми маємо боятися некомпетентності. 

Тільки послідовна підтримка нашими стратегічними союзниками, в першу чергу Сполученими Штатами Америки, та наші прагнення до євроатлантичної інтеграції вберегли нас в 2021 році від катастрофічних наслідків некомпетентності зовнішньої політики Єрмака та Зеленського. Але вони роблять все, щоб зруйнувати довіру союзників до України. 

Коли президент України зустрічається з президентом Сполучених Штатів у вересні, підписує лист, який декларує перелік необхідних Україні (а не США) реформ та кроків для подолання корупції, розбудови незалежної судової системи та відновлення економіки, а потім все це провалює, він б'є по власній країні та довірі союзників.

Саме через провальну діяльність президента, прем'єра, голови Офісу та монобільшості десятки мільйонів українців зустрічатимуть новий рік з тривогою. До старих викликів та проблем (війни, економічної стагнації, корупції, пандемії) додаються нові і нові, що створюються некомпетентністю влади.

Недалекоглядність у відносинах з союзниками, енергетична криза, провалена вакцинація, ризик політичної кризи через тиск на опозицію та медіа, корупційні скандали – це все, чого "досягла" влада цього року. І нам усім разом доведеться долати старі і нові проблеми у новому році. Бо помилки уряду, президента чи більшості у Верховній Раді впливають на кожного з нас. 

Опозиція не мовчить про це і не буде мовчати. Саме тому відкривають справи на лідерів опозиції. Саме тому влада намагається взяти під контроль медіа. Саме тому Офіс президента намагається захопити і знищити ліберальну парламентську опозицію, якою є "Голос". 

Читайте також: Як у "Голосу" сів голос. Історія великих чвар і маленького рейтингу

З початку 2021 року влада не полишає спроб знищити нас.

Спроба захопити партію через підконтрольних владі депутатів та "активістів", яку ми з колегами відбили у липні 2021, провалилася. І після цього влада застосувала два методи тиску на "Голос": 

1. спроба через кишенькові суди та НАЗК позбавити "Голос" державного фінансування; 
2. рейдерське захоплення парламентської фракції за сприяння керівників парламенту Стефанчука та Корнієнка та одіозного Окружного адміністративного суду. 

Остання атака – це спроба рейдерського захоплення фракції, яку влада реалізувала через своїх тушок у суді та раді. 

Нагадаю хронологію подій 17 грудня, коли голову фракції "Голосу" Ярослава Железняка та його заступника, "кіборга" Романа Костенка Банкова та її тушки "усунули" від керівництва фракцією:

1. Зранку 17 грудня до ОАСКу (одіозного суду, який Зеленський обіцяв розпустити, того самого суду, який наші колишні колеги намагалися знищити) надійшов позов від членів так званої групи "справедливість".
2. О 11:54 було призначено суддю. 
3. О 13:30 суд виніс забезпечення за позовом.
4. О 14:00 відбулось засідання фракції, на якому були присутні виключно члени "справедливості".
5. О 14:15 Корнієнко зачитує з трибуни рішення фракції. 

Кожна людина, яка була вимушена звертатися до українських судів, чудово знає, що будь-яка справа не розглядається за неповні 2 години. І така "швидкість" можлива в єдиному випадку – коли пролунав телефонний дзвінок з Банкової. 

Так, це зробили за вказівкою офісу Зеленського. І це – помста партії "Голос" за принципову проукраїнську позицію, яку президент та його команда зрадили в обмін на владу. І на жаль, частина наших колишніх партійців пристала до такої позиції. Так само мстилися Бутусову, на якого ДБР оперативно відкрило справу після того, як він "дозволив собі" сперечатися з президентом.

Особливий цинізм ситуації в тому, що Устінова і Ко спочатку заявляли про те, що "не хочуть більше мати до партії та фракції "Голос" ніякого відношення", а коли з'явилася можливість за допомоги Офісу президента та ОАСКу захопити фракцію, вони нею скористалися. Саме тим корумпованим судом, який закликали розпустити.

Наші колеги отримали такі привілеї від українських судів та Офісу президента за:

1. Підтримку відставки Разумкова. 
2. Голосування за закон про олігархів, який дає Зеленському додаткові інструменти узурпації влади.
3. Мовчанку по справі "вагнерівців", по офшорах президента, по Гогілашвілі, по  тиску на медіа та справі Трухіна. 
4. Підтримку бюджетної декларації та бюджету.
5. Гроші на округи депутатів з цієї групи. 

Зеленський та його оточення вважають, що зможуть вічно утримувати владу у такий спосіб. Але це системна помилка. Влада може за допомоги продажних судів рейдернути фракцію чи навіть украсти назву партії; відкрити фейкові кримінальні справи; через падких на гроші "позитивних блогерів", фейкових "журналістів" та депутатів-тушок розповсюджувати чутки та брехню.

Вони руйнують країну. І опозиція не буде мовчати. Опозиція зробить все, щоб не дати побудувати в Україні авторитарну державу, Росію в мініатюрі, з культом президента та його оточення. 

А якщо влада продовжить йти шляхом репресій, цю владу треба буде змінити. І це в Україні вже було не раз. 

Кіра Рудик

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.