История одного "Литературного салона". Как рейдеры прикрываются национальными интересами
Оновлено 15. 08. 23
За рішенням судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року у справі № 761/41514/21 частково задоволено позов Позняка Сергія Станіславовича до Приватного підприємства "Українська правда", Лазуткіної Олени Сергіївни, про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
Визнано недостовірною та такою що порушує особисті немайнові права Позняка Сергія Станіславовича інформацію, яка висвітлена у колонці: "Історія одного "Літературного салону". Як рейдери прикриваються національними інтересами".
Зокрема недостовірною є така інформація: "Позняк незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "Райт Партнерз" та зареєстрував його на підставну особу Трикоз Ірину - співробітницю автоломбарду", …. "Усі ці роки я періодично отримувала погрози від різних осіб, які переказували мені вітання від Сергія Позняка", … "Я впевнена що саме він ініціював щодо мене дискредитуючи інформаційну компанію та вуличні акції про вокативного характеру"…, "А паралельно воюватиму за свою книгарню "Літературний салон".
Пролог
Подія, що докорінно змінила мій звичний уклад життя, винесла його за рамки законодавчо-обґрунтованих, перетворила мої творчі будні на добу протистояння свавіллю злочинців, сталася 20 грудня 2017 року.
Того дня відбулося незаконне захоплення приміщення моєї книгарні "Літературний салон", розташованої за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 33/2.
Ініціатором та спонсором захоплення був Позняк Сергій Станиславович – власник компанії "Фінстрім" та автоломбарду "Каштан 2000".
Позняк незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "Райт Партнерз" та зареєстрував його на підставну особу Трикоз Ірину – співробітницію автоломбарду. Саме він перший зателефонував мені, у якості нового власника, того самого 20 грудня.
Далі Ірина Трикоз, у взаємодії з її, на той момент, адвокатом Михайлом Шнейдером (за суміством директором факторингової компанії "Райт Партнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.
У серпні 2018 року (підозрюю, що з ініціативи тих самих осіб) відбувся підпал другої моєї книгарні, розміщеної в Києві за адресою: вул. Будівельників, 4.
Унаслідок підпалу постраждав співробітник книгарні, він потрапив у лікарню.
За півроку до підпалу другої книгарні "Літературний салон" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.
З того часу минуло майже 4 роки нескінченної боротьби.
Усі ці роки я періодично отримувала погрози від різних осіб, які переказували мені вітання від Сергія Позняка.
Зазвичай "атаки" активізовувалися напередодні судових засідань, під час яких розглядися справи щодо незаконного привласнення мого майна.
Більшість публічних культурно-мистецьких заходів, які я ініціювала та організовувала, зривали невідомі люди, найняті Сергієм Позняком, які прикривалися "національними ідеями".
Останній захід "Дорослі читання" в одному з київських клубів узагалі закінчився бійкою.
Бійку з гостями на події влаштували особи, котрі, за їх словами, є членами ультраправої організації "Основи майбутнього" (нова назва С14).
Учасники С14 окупували будівлю, де відбувалися читання, чіплялися до гостей, ображали їх, вигукували брутальні лайки на мою адресу, допоки не прибула поліція.
Наступного дня спалахнула чергова кампанія з дискредитації мене в медіа, фротменом якої є лідер політичної партії, яку підтримує Сергій Позняк.
У зв'язку з цим вважаю за потрібне детально розповісти історію захоплення моєї книгарні, подій, що відбулися згодом, та пояснити мою громадянську позицію.
Оборудки з моєю нерухомістю
У вересні 2017 року через електронні торги фінансова компанія "Райт Партнерз" придбала мій іпотечний кредитний борг у ПУАТ "ФІДОБАНК". Вартість лоту становила 588 600 грн. (на той момент еквівалент – 20 785 доларів США).
Зазначу, що кредит отримувався на суму 250 000 дол США, тобто сплачено було більше ніж 92% кредиту. У результаті торгів факторингова компанія "Райт Партнерз" стала моїм новим кредитором.
За тиждень директор факторингу Михайло Шнейдер знайшов покупця для мого заставного майна по кредиту, яким виявився Сергій Позняк власник автоломбарду "Каштан 2000" (перейменованого на "Кронвест") – моєї книгарні.
Дізнавшись через довірену особу про незаконну оборудку "Райт Партнерз", я ініціювала зустріч із Сергієм Позняком та Михайлом Шнейдером.
Зустріч відбулася 28 грудня 2017 року у центрі столиці за присутності мого адвоката Михайла Гончаренка та Бориса Пахоля, який виявився спільним знайомим у нас із Сергієм.
Під час зустрічі Гончаренко пояснив Позняку та Шнейдеру, чому їхня "угода" є незаконною, та запропонував Шнейдерові обговорити умови погашення іпотечного боргу і, відповідно, скасувати незаконний продаж приміщення – заставне майно.
У результаті зустрічі Позняк повідомив, що в незаконних оборудках він участі не бере, угоду скасовує та вимагає від Шнейдера повернути йому 55 тис. доларів, за які він придбав мою книгарню.
Оскільки життя навчило мене фіксувати важливі події, саме цю зустріч я зафіксувала на аудіопристрій – документи та запис ви знайдете за посиланням.
Перемовини щодо викупу мною боргу у "Райт Партнерз" зайшли в глухий кут, адже факторинг оцінив його в суму – 1,4 млн грн (утричі більше за фактичну). Але із легкістю продав мою книгарню Позняку за меншу суму.
Оборудка була зафіксована договором між ФК "Райт Парнерз" та співробітницею автоломбарду "Каштан 2000" Трикоз Іриною Василівною.
За договором, Трикоз придбала нерухомість за 662 496 грн 12 коп. (на той момент еквівалент – 24 000 доларів США).
Державну реєстрацію прав на об’єкт нерухомості зафіксувала нотаріуска Олена Набока.
Для довідки: станом на лютий 2017 року ринкова вартість приміщення книгарні складала 3 млн 200 тис. грн (у п‘ять разів більше за вказану), що підтверджується проведеною офіційною оцінкою нежитлового приміщення.
Вважаю, що компанія "Райт Партнерз" не мала законного права продавати заставне майно третій особі без узгодження питання продажу зі мною, як із власницею майна. Тим більше, що йшлося про продаж коштовного майна за демпінговою ціною.
Того самого дня наприкінці грудня 2017 року Ірина Трикоз у супроводі адвоката Михайла Шнейдера та групи людей у спортивному одязі прибула до приміщення "Літературного салону", виставила надвір працівників книгарні, замінила замки та поставила приміщення під охорону приватної компанії (усі документи в наявності, кримінальна справа порушена).
22 грудня 2017 року, за дорученням Ірини Трикоз, Михайло Шнейдер надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову – необхідність підтвердити право власності.
Усі документи, які я могла надати в якості підтвердження, знаходилися в книгарні. Доступу до них я не мала. Отже, поки я готувала копії необхідних документів, моє майно зникло у невідомому напрямку.
Позиція Віктора Трегубова: "Дядь, дай мільйон"
Заплутана історія зі зникненням мого майна
У лютому 2018 року Ірина Трикоз вивезла моє майно на загальну суму понад 1,5 млн грн з опломбованого приміщення. Факт вивезення майна Ірина Трикоз підтвердила усно під час допиту у слідчого Солом'янського УП у 2020 році.
Відповідно до пояснень Трикоз, наданих слідчому Солом'янського управління поліції м. Києва (ілюстрація 1), майно, вивезене за її дорученням з книгарні, її адвокат Шнейдер передав на зберігання ТО "Мувінг сервіс".
Хоча "Мувінг сервіс" заперечували наявність на території їхнії складських приміщень мого майна з 31 січня 2018 року.
Крім того, вже у травні 2019 року Шнейдер надіслав листа до управління Національної поліції Солом'янського району м. Києва про те, що 14 січня 2019 року за дорученням Ірини Василівни Трикоз третя особа Тараскова Іван Володимирович організував зберегіння мого майна – через 1,5 роки з моменту відкриття кримінального провадження по факту зникнення мого майна.
Отже, весь цей час Ірина Трикоз публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.
Крім того, у серпні 2018 року вона намагалася подарувати мої книжки Солом'янській районній адміністрації м. Києва.
За період з 2017-го по 2021 рік тривали слідчі дії щодо зникнення мого майна з приміщення книгарні "Літературний салон", новою власницею якої стала Трикоз Ірина Василівна.
Четверо слідчих, які вели справи, лише гальмували розслідування. Навіть маючи зізнання Трикоз про те, що саме вона відповідальна за вивезення майна з приміщення книгарні, слідчі передати справу до суду не спромоглися.
7 червня 2021 року, за моєю скаргою до Солом'янського районного суду м. Києва, була відкрита цивільна справа про відшкодування шкоди, нанесеноїТрикоз Іриною Василівною.
У листопаді відбуватиметься чергове засідання, і я сподіваюсь на правомірне рішення суду.
Моя громадянська позиція
Я абсолютно не маю сумнівів у тому, що саме наближення суду та унеможливлення впливу на його рішення вчергове промотивували Позняка активізувати тиск на мене.
Я впевнена, що саме він ініціював щодо мене дискредитуючу інформаційну кампанію та вуличні акції провокативного характеру.
У низці ЗМІ вийшли публікації, в яких автори звинувачують мене у контрабанді, службі "руському міру" та інших злочинах, до яких я не маю жодного стосунку.
Більше того, весь бруд, що виливають на мене однодумці Позняка, не має жодного підтвердження.
Єдине, що пов’язує мене із сусідньою державою – місце народження: туди моя мати поїхала народжувати під час Чорнобильскої трагедії. Уже на першому році мого життя мене повернули до Києва, де я мешкаю донині та здійснюю свою професійну діяльність.
Мені закидають, що я пророкувала спалах контрабанди книжок з Росії у разі прийняття Закону про заборону ввезення окремих книжкових видань звідти та неприйняття відповідних засобів захисту від контрабанди. Але після заборони справді настала "золота доба книжкових контрабандистів".
Мій профіль – російськомовні українці. Я ніколи в житті не займалася гуртовою дистрибуцією книжок.
Я вважаю будь-яку заборону невірним впливом на конкурентний ринок і не бачу сенсу в тому, що тепер люди замовляють книжки безпосередньо у сусіда, минаючи податки, отримують їх поштою.
За останні роки зачинено більше ніж 40% книгарень по всій країні. Усі книжкові фестивалі, що відбулися за останні роки, не демонструють позитивної динаміки розвитку галузі.
Вважаю, що замість того, аби писати якусь гидоту, краще б взяли і купили книжку українського виробництва.
Замість транслювання агресивних посилів занурюйтесь у цікавий світ художньої літератури.
Замість зривів культурних подій – написали би мені листа, я б подарувала квитки на вхід, щоб ви побачили набагато веселіший світ літератури, щирі патріоти.
На шляху до захисту своїх майнових прав, незважаючи на погрози, публічні образи, акції та бруд у ЗМІ з неправомірними звинуваченнями, я не зупинюся.
Я продовжуватиму працювати на видавничій ниві, видаватиму цікаві книги, проводитиму культурно-мистецькі заходи та створюватиму креативні продукти.
А паралельно воюватиму за свою книгарню "Літературний салон". І нехай моя боротьба з рейдерами надихає інших.
Я обожнюю Україну і вважаю нашу державу місцем можливостей.
Одного разу моя родина вже відстояла від знищення легендарну книгарню українських письменників "Сяйво". Тоді були і "камази", і незрозумілий газ, і бійки, лунали погрози не лише від бандитів, але й від депутатів різних рівнів. Зрештою, перемогла справедливість, і книгарня досі працює.
Культура не має кордонів та страху, тому і є непереможною.
Слава українській культурі!
Олена Лазуткіна, літературна продюсерка, власниця видавництва "Бренд Бук Паблішинг" та донедавна власниця мережі книгарень "Літературний салон"
