Что происходит в украинском хоккее?

Оновлено о 10:05

Нещодавно в українському хокеї відбулися значні зміни, які мали започаткувати його процвітання, – 9 липня 2021 року Федерація хокею України (ФХУ) уклала додаткову угоду про співпрацю з Українською хокейною лігою (УХЛ), увійшовши таким чином до складу учасників цієї організації. 

Для Федерації хокею рішення стати частиною УХЛ не було простим, швидше вимушеним. 

Хто стежив за ситуацією, той знає про кризу в хокеї, яку спровокував власник хокейного клубу "Донбас" Борис Колесніков через невиконання попередньої угоди між спортивною лігою та ФХУ. 

Але для того, щоб якось упорядкувати відносини між УХЛ та ФХУ було прийнято рішення піти на цей крок – тепер їй належить 50% від загального статутного капіталу спортивної ліги з урахуванням раніше задекларованого. 

Частку ФХУ було профінансовано спонсорами та меценатами. Але виявилося, що з боку Колеснікова це була довга гра на руйнування основ хокею в Україні за принципом "або я, або ніхто".

УХЛ існує з 2016 року, а її співзасновниками були ХК "Білий Барс", ХК "Донбас", ХК "Кременчук" і МХК "Динамо Харків". Остання команда не грає вже два роки, але номінально має право голосу у спортивній лізі.

Для багатьох учасників спортивного процесу не секрет, що Колесніков створював Лігу під себе і повністю керував усіма процесами, що в ній відбуваються. Тим більше незалежної позиції жоден із клубів-засновників не має. 

Так, 11 листопада 2021 року під час зборів УХЛ за участю ФХУ Колесніков через підконтрольних йому посадових осіб Ліги намагався нав’язати своє бачення процесу розвитку організації. 

Коли його спроби зазнали невдачі, він підвівся і наказав підконтрольним йому клубам та співпробітникам Ліги залишити засідання. І, не промовивши жодного слова, всі до одного встали і пішли. Тобто Колесніков єдиний, хто керує процесами в УХЛ, і це не перебільшення.

Тим часом нова угода між УХЛ і ФХУ передбачала значне розширення прав клубів. Так, хокейні команди, які грають два роки у чемпіонаті України, ставали членами Ліги автоматично. 

Тобто ХК "Маріуполь", ХК "Сокіл", ХК "Краматорськ" і ХК "Дніпро" змогли б впливати на політику спортивної ліги, в якій вони грають. Відповідно команди, що не грають два роки, – вибувають. 

Варто зазначити, що для європейського хокею такий демократичний устрій досить звичний. Багато команд Європи мають право впливати на спортивну лігу, в якій грають. І є лише дві хокейні ліги, де учасники дуже обмежені у праві голосу, – в Росії та Україні. 

Дуже показово, до речі, що український спорт став заручником такої ж відсталої системи, як і в країні-агресорі.

ФХУ сплатила внесок 2 млн грн і тому вимагала провести аудит УХЛ. 

Те, що ми побачили, шокувало. Всі документи Ліги знаходяться в абсолютно невідповідному стані. Наприклад, немає важливих та основних документів: договорів з командами, спонсорами, з телевізійним партнером. 

Незрозуміло, як отримують гроші працівники Ліги. Виявлено безліч платежів, логіку яких важко пояснити. Скажімо, Ліга платила гроші своєму інформаційному партнерові каналу XSPORT (що належить Колеснікову) замість того, щоб транслятор перераховував кошти за право показувати матчі.

Я досі не можу зрозуміти, як існувала УХЛ, – це хаос. Щоб якось упорядкувати роботу організації, було змінено виконавчого директора Ліги – замість Сергія Варламова призначено Євгена Количева.

Цікаво, що коли стався расистський скандал із гравцем "Кременчука" Андрієм Денискіним, який у матчі проти "Донбасу" продемонстрував недвозначний жест на адресу темношкірого гравця суперника Джалена Смерека, Количев відразу розіслав інформацію про це в Міжнародну федерацію хокею, іноземні клуби, ЗМІ. 

Читайте також: Расизм в українському хокеї. Що спричиноло міжнародний скандал?

Вважаю расизм пережитком минулого, печерним стереотипом, який обов’язково має викорінюватися у спорті, але і тут виходить лицемірство. 

Замість боротьби з расистськими забобонами голова УХЛ боровся з одним із конкурентів клубу "Донбас" – ХК "Кременчук", наголошуючи саме на іміджевій складовій суперників. Це дуже показовий момент усієї політики УХЛ з подачі Колеснікова – максимально нечесна боротьба будь-якими способами, навіть відверто підлими.

Ще одна історія розставляє все по своїх місцях. Річ у тім, що клуби платять близько 300 тис. грн за участь у змаганнях Ліги. Для українського хокею це значні суми. Тому необхідно було якось зрівняти не лише права команд, а й фінансові внески. 

Цікавість до українського хокею виявила компанія VBET, запропонувавши хороші умови – наприклад, командам не потрібно було сплачувати щорічний внесок, але за кожне очко в турнірній таблиці клуб отримував би приблизно по 100 тис. грн. За вихід у плей-оф та інші стадії групового турніру команда теж отримувала би значні суми. 

Зрозуміло, точну суму запропонованого контракту від VBET я назвати не можу з міркувань конфіденційності, але це мільйони, мільйони гривень. З урахуванням того, що фінансування хокейного клубу обходиться в суму від 500 тис. до 1 млн доларів, це величезний грошовий приплив у цей вид спорту.

Прихід такого великого спонсора в український хокей був би дуже відчутний. Дав би командам рівні умови, а не привілеї лише тим, кого фінансує доларовий мультимільйонер. 

Впевнений, що чесна конкуренція в спорті сприяла б величезному припливу сил, енергії, глядацькому інтересу.

Натомість ситуація розвивалася такими етапами. ХК "Донбас" уже мав спонсора – Parimatch. І Колесніков навідріз відмовився його міняти. 

Тоді VBET пішла на поступки і погодилася підписати контракт із командами УХЛ за виключенням "Донбасу". Але знову ж таки втрутився Колесніков, і вже чотири вищезгадані клуби – "Донбас", "Білий Барс", "Краматорськ" і "Динамо Харків" – виступили проти підписання договору з VBET, хоча жодна з останніх трьох команд не має відповідних контрактів.

Зрозуміло, що домовленість із VBET зірвалася і через одну людину решта українських хокейних команд втратили унікальну можливість. І у цьому весь Колесніков. Його бажання бути першим, завжди перемагати, але не на рівних спортивних умовах, буквально тримає в полоні український хокей.

Але далі сталося зовсім неймовірне. Вище я згадував про збори УХЛ 11 листопада. Так от, після них Колесніков у наказовому порядку та напередодні гри на турнірі в Будапешті відкликав своїх гравців зі збірної України. 

Важливо – не хокеїсти так вирішили, а їм саме наказали!

Сім гравців підкорилися (шість із ХК "Донбас" і ще один із ХК "Краматорськ"), і лише один – найкращий бомбардир плей-оф УХЛ 2020/21 Віталій Лялька – не погодився зі зрадницьким диктатом власника клубу. І помста Колеснікова не затрималася  – "Донбас" розірвав угоду з Лялькою, незважаючи на його дуже високі професійні якості. Причому гравець дізнався про це із повідомлень ЗМІ. 

Цю картину доповнює важлива деталь – Колесніков також заборонив грати за збірну хокеїстам із U18 та U20, серед яких багато талановитих хлопців, які таким чином позбавлені можливості набратися досвіду в міжнародних змаганнях.

Тільки уявіть, що щось схоже сталося в іншому виді спорту, наприклад у футболі! Щоб якійсь провідний футбольний клуб в ультимативній формі наказав своїм гравцям залишити склад збірної країни, а того, хто не підкорився, викинув з команди. Який був би резонанс у суспільстві?!

На жаль, в українському хокеї це виявилось можливим. 

Коли наші міжнародні партнери почули, що відбувається в Україні, вони були шоковані, і сказати так це делікатно промовчати. Щоб так відверто зраджувати інтереси збірної, а отже і власної країни, – такого не було у жодному виді спорту у світі. 

Уточню, в договірних документах виписано пріоритет саме щодо збірної України. І зрозуміло, що ФХУ застосувала дисциплінарні санкції щодо гравців, які покинули збірну, – їм заборонено виступати. Як і щодо клубів, які випускають на лід таких гравців, – таким присуджується технічна поразка.

Також треба сказати кілька слів про звинувачення з боку Колеснікова на адресу Федерації. Наприклад, з його подачі УХЛ знову звернулася до суду, заперечуючи процедуру мого обрання на посаду голови ФХУ. Процедура пройшла прозоро, з чим погодився і сам власник ХК "Донбас", коли відкликав усі позови після укладення додаткової угоди між Федерацією та УХЛ. І ось він знову передумав. Це виглядає як дитяча гра – тут вірю, тут не вірю.

Мені важко коментувати такі нелогічні звинувачення, як, зрештою, й інші теж. Так, з боку опонентів звучить звинувачення у відсутності розвитку спортивної інфраструктури. Це, м’яко кажучи, не відповідає реальності. Тому що завдяки синергії влади та безлічі ініціатив Федерації величезна кількість спортивних об’єктів буде зведена в межах "Великого будівництва". 

Наприклад, з останніх новин – бюджетний комітет Верховної Ради схвалив додаткове виділення коштів на будівництво спортивних споруд на суму 458 млн грн, серед яких будівництво в Мелітополі оздоровчого центру з льодовою ареною. 

Загалом у найближчі роки в Україні буде зведено 19 нових льодових комплексів відповідно до міжнародних стандартів.

Крім цього, федерація займається розробкою єдиного методу підготовки хокеїстів зі Швецією та Канадою, залучає спонсорів, ініціює різноманітні змагання – Кубок країни, МХЛ, Першу лігу. І багато іншого.

Висновок з цієї історії давно відомий. Колеснікову справедливий хокей не потрібен, йому більше потрібен той формат, де він кінцева інстанція і вирішує все і за всіх, найчастіше нечесним шляхом. 

Я, як людина, яка все життя віддала хокею, не можу без глибоких переживань дивитися на таке свавілля. 

Всіма силами прагну лише одного – єдиних правил для всіх спортивних учасників, рівного виконання норм усіма командами та їхніми власниками, посилення національного чемпіонату та розвитку збірної України. Саме тому гравці та клуби, що поставили свій підпис під цими правилами (у тому числі й "Донбас!), але не бажають підкорятися всім прийнятим настановам, мусять зробити вибір. 

Я звертаюся до громадськості, спортсменів та тих людей, для яких спорт – не порожній звук. Ми стоїмо на порозі цивілізованих змін, і навіть ваша моральна підтримка може допомогти зберегти хокей в Україні.