Новая стратегия Кремля: обострение на границах и наша игра на опережение
Я не є фанатом Че Гевари. Більше того, у мене немає навіть футболки з ним. Але, здається, що саме він казав, що революції починаються з відключень електроенергії.
Не знаю, чи є праці Че Гевари настільними книгами в Кремлі, але там точно знають, що саме з цього починається суспільна дестабілізація.
Кремль почав зі створення в Євросоюзі енергетичної кризи. В якості Газпрому він робить наступне: видобуток газу цьогоріч у РФ рекордний – +12%, російські газосховища заповнені на максимум за останні 20 років.
Водночас він "засушує" Євросоюз. Ставка в цій кризі – геополітичний вплив, політичний параліч ЄС щодо Росії і бажання вигризти велику нішу на європейському газовому ринку через довгострокові контракти. Звісно, робота Північного потоку-2 теж є питанням, але апетити Кремля вже ідуть значно далі.
Декілька днів тому Газпром збільшив прокачку через нашу газотранспортну систему з 57 млн. кубів на добу до 109. Тобто до контрактного рівня.
Радіти цьому рано, але Росія почала заповнювати сховища Газпрому саме в Німеччині, а їх там чотири.
Дуже схоже, що Росія та Німеччина досягли згоди щодо основних параметрів газової взаємодії, але ключове для нас питання: де ми в цих домовленостях?
Чи не мають ці домовленості включати гарантії поновлення транзитного контракту ще на 5 років і гарантії безперебійної роботи нашої ГТС?
А момент для того, щоб виявити солідарність, існує саме зараз.
Ми маємо говорити з ЄС про спільну енергетичну безпеку, спільні закупки газу, маючи сильну позицію, спільне зберігання газу в наших сховищах і багато інших речей. Потім буде потім, тобто запізно. І тоді вже ніхто, крім фанатів Росії та Путіна, не вилізе з ідеєю прямих контрактів з Росією.
Я також виступаю за те, щоб обмежити на законодавчому рівні або на рівні РНБО імпорт інших енергоносіїв з РФ. Наприклад, вугілля, нафтопродуктів та ядерного палива.
В один момент, як ми бачимо, РФ може перекрити поставки нам енергетичного вугілля і фактично спровокувати віяльні відключення. Все, як говорив Че Гевара.
Наступним етапом буде виснаження терпіння Євросоюзу щодо мігрантів – Росія вже цинічно пропонує ЄС почати переговори з Лукашенком.
Все, що зараз відбувається у Білорусі – це цинічна спецоперація зі створення тиску на ЄС, та ще й заробляння на мігрантах грошей: на візах, посередництві, на всьому.
Читайте також: Лукашенко підіймає ставки: що дасть диктатору шантаж Брюсселя хвилею мігрантів
Звісно, Польща, Литва та Латвія не пропустять мігрантів до того, як на 100 відсотків доведуть, що вони є біженцями в сенсі міжнародного гуманітарного права.
Очевидно, що переважна частина мігрантів такого статусу не отримає. В РФ та Білорусі буде тоді нагода переспрямувати потоки емоційно налаштованих людей на наш кордон. Це буде наступна – вже міграційна криза.
Саме тому в нас наразі унікальний момент для виникнення нової якості солідарності з Євросоюзом, адже виклики: енергетичні чи міграційні по суті є спільними.
Не розумію, чому Євросоюз не мав би надати нам екстрену та всеохоплюючу допомогу для розбудови українсько-білоруського кордону. Цей кордон має бути обладнаний за всіма стандартами Євросоюзу та за його сприяння, він фактично, звісно поки що не юридично має стати зовнішнім кордоном ЄС.
Це має бути цивілізований, добре облаштований кордон, що захищає нас не від білорусів, а від Білорусі, яка зі сфери російського впливу почала рух до того, щоб бути частиною союзної держави, що є реінкарнацією російської імперії.
Кремль послідовно нарощує збройний потенціал навколо наших кордонів для більш широкомасштабної операції. За оцінками ряду військових експертів, йому потрібно від 2 до 5 місяців, щоб завершити цей процес.
Звісно, бліцкриг проти нас неможливий, але що заважає Путіну використати дестабілізацію, щоб нанести обмежений військовий удар на декількох напрямках?
Малоймовірно, що Росія першою і без жодної причини розпочне масштабне вторгнення, але створювати приводи там вміють і вже це роблять: в тому числі в енергетичній та міграційній сферах.
Маємо розуміти, що це доповнюватиметься інформаційною та кібервійною, тобто проти нас будуть задіяні всі можливі засоби гібридної війни.
Рівень та якість загроз знову нагадує 2014 рік.
Лякати нікого не потрібно, але й "заколисувати" теж без сенсу. Кремль боїться справжньої відповіді, а ми маємо йому її приготувати.
Павло Клімкін
