Культурные коды "новой реальности": от устойчивости к росту ценности лидерского диалога
"Світ змінився" – за останні півтора роки я чула цю фразу від абсолютно різних людей безліч разів.
"Нова реальність" – це не щось абстрактне та далеке. З її проявами ми стикаємося щодня. Але я не згодна, що у цьому контексті мова йде виключно про кризи та потрясіння. Така асоціація виникає лише тому, що ми, як правило, не готові до нового.
За рахунок зростання напруги, у тому числі інтелектуальної, ця "нова реальність" стає поштовхом і до позитивних зрушень.
Крім інших змін, зараз відбувається трансформація культурних кодів.
У загальноприйнятому визначені культурний код – це сукупність сенсів та символів, які визначають приналежність до національної культури.
На мою думку, і актуальним, і перспективним є поширення цього визначення на феномен культури спільнот.
Культурний код спільнот є своєрідною системою розпізнавання "свій – чужий". Його зміна безпосередньо впливає на членів спільноти, взаємодію між ними та їх ставлення до світу.
Аспен Інститут Київ є платформою для лідерського діалогу в Україні.
Ми активно взаємодіємо з лідерською спільнотою, тому маю можливість аналізувати трансформацію культурних кодів у всіх вимірах, згаданих вище. Своїми думками поділилися на Київському Міжнародному Економічному Форумі – 2021. У цій колонці ще раз їх систематизую.
"Нова реальність" змінює наше ставлення до світу
- Пандемія змінила ставлення до ієрархічних національних урядів.
Чітко вибудована владна вертикаль далеко не завжди є синонімом ефективності.
В умовах викликів, з якими ніхто не стикався до цього, уряди показали себе неповороткими та часто не встигали за перебігом подій. Це призвело до зменшення довіри до них.
Натомість спільноти лідерів, корпорації та їх об’єднання виявилися гнучкішими: вони швидше приймали рішення та мали більше простору для втілення нетривіальних ідей та рішень.
- Змінилось ставлення до системи охорони здоров'я: значущість медиків зросла.
На рівні з військовими та волонтерами медики користуються найбільшим рівнем довіри серед українців. Крім того, можна говорити, що вони стали новими інфлюенсерами. Лікарі були драйвером кампанії щодо необхідності залишатися вдома під час карантину. Зараз вони активно просувають тему вакцинації. - Світ стає пласкішим.
Раніше світ складався з тисяч менших світів, відокремлених одне від одного. Зараз ми прямуємо до спільної економічної, історичної, культурної парадигми. Закриття фізичних кордонів, як один з проявів "нової реальності", не лише не завадило цьому, а тільки сприяло.
Все більше людей мають змогу діяти, конкурувати, формувати спільноти на глобальному рівні.
Інша сторона медалі: для України, як і для інших країн, актуальнішим стає міжнародний порядок денний. Партнери формують своє ставлення до нашої держави через призму взаємовідносин з іншими глобальними гравцями. А великі міжнародні проєкти мають прямий вплив і на інтереси України.
Лідери у "новій реальності": що змінилося?
- Зростання цінності діалогових практик.
На початку пандемії правильних відповідей щодо плану дій не було ні в кого. Замість того, щоб доводити хто правий, а хто ні, лідери показали готовність слухати одне одного та спільно шукати істину.
Я багато аналізую діяльність Аспен Інституту Київ та спілкуюся з колегами з нашої міжнародної мережі партнерів. Наразі можу з упевненістю сказати, що такого прагнення до діалогу не було за весь час роботи нашої організації в Україні. Це стосується і представників державного сектору та політиків, і бізнесу, і громадянського суспільства. - Зростає сила спільнот.
Здавалося б, "нова реальність" має сприяти відособленню, зацікавленості виключно у своїх проблемах, звуженню звичного кола спілкування. Але на моє стійке переконання час, у якому ми живемо — це набагато більше про спільноти, ніж про одинаків.
Ми вчимося формувати горизонтальні зв‘язки, ділитися досвідом та знаннями, діяти заради спільного блага.
Спільноти мають ширший інструментарій та більший сукупний досвід, щоб ефективно реагувати на виклики. Та і успіху герої досягають самотужки тільки в книгах та фільмах. - Відповідальність лідерів стала більшою.
В умовах потрясінь суспільство насамперед орієнтується на лідерів. Від них чекають рішень, саме на них лягає відповідальність за результат.
Крім того, лідери і є тими рольовими моделями, яких потребує будь-яке суспільство, і на які рівняються співгромадяни.
Вміння шукати істину разом, повага до думки іншого та його переконань – якщо ми побачимо це на ток-шоу, у владних кабінетах, у відносинах держави та бізнесу – ті ж цінності відображатимуться і у повсякденному житті.
Зміни не оминули жодного з нас
- Змінилося ставлення до своїх домівок.
Ми стали проводити вдома значно більше часу, ніж раніше. Навіть після закінчення першого, жорсткого, локдауну багато компаній залишили змішаний формат роботи: частково в офісі, частково віддалено.
Наша домівка – не лише простір ночівлі, а й роботи та життя. Відповідно, той комфорт, який ми створюємо, напряму впливає на нашу поведінку та продуктивність.
- Стійкість почала відігравати особливу роль.
У фізиці резильєнтність – це здатність твердих та пружніх тіл відновлювати форму після механічної деформації. В житті людей все інакше – після потрясінь ми ніколи не залишаємося такими, як були.
Труднощі можуть як зробити людину безпомічною, так і зростити з неї героя.
Стійкість – вміння інтегрувати набутий досвід, іноді болючий, у своє життя і перетворити його на силу, щоб рухатися далі. Першим кроком на шляху до вироблення стійкості є здатність взяти на себе відповідальність за себе і за те, що відбувається в твоєму житті. - Переоцінка цінностей.
Це довгий процес, який потребує активних дій. В умовах пандемії ми частіше стали задавати собі питання: що таке well-being? що таке щастя? який сенс у тому, що я роблю? чи має сьогодні значення те, за що я боровся ще вчора?
Зараз – найкращий час, щоб усвідомити свої цінності, цінності бізнесу та створити умови для їх підсилення.
Що робити далі?
Пандемія COVID-19 – це тільки початок. Потрясіння та зміни в умовах "нової реальності" будуть постійними. Цей факт треба прийняти, як дійсність, від якої нікуди подітися. Відповідно, треба бути готовими до подальшої трансформації наших культурних кодів, а подекуди – займати проактивну позицію та самим ініціювати ці зміни.
Натомість, важливою складовою лідерства є здатність людини або групи людей оновити культурний код своєї спільноти, зрозуміти і сприйняти коди інших спільнот, запропонувати об‘єднуючі сенси і символи.
Тому діалог лідерів, обмін досвідом, ідеями, позиціями, спільний пошук істини зараз є важливими, як ніколи.
Юлія Тичківська
