Коллапс справедливости. Сценарии процессуальных диверсий и как с ними бороться
Багато кого збурило нещодавнє рішення суду про звільнення від відповідальності за викрадення людини антимайданівця "Топаза".
Відверто кажучи, зачепило і мене, хоча конкретно в цьому випадку формально "зради" і судової тяганини немає. Причина – закінчення строків притягнення до відповідальності і підстав для апеляційного оскарження дійсно немає.
Втім, тригер всього суспільства щодо повільного правосуддя спонукав мене написати цю колонку про наші процедури, які часом вбивають надію на справедливість.
Знаєте скільки років у цій країні можна чекати вироку суду? 20!
Цього літа завершився процес, який розпочався, коли нині 38-річний підсудний був ще неповнолітнім.
У 2001 році під час відпочинку в нічному закладі він наніс тілесні ушкодження потерпілому, від яких той знепритомнів. Хлопець подумав, що скоїв вбивство і приховав сліди злочину, скинувши тіло в річку. Смерть жертви настала внаслідок утоплення.
Чоловік був звільнений від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності. Однак навіть за ст. 115 за цей час строки сплили.
За свій вчинок особа не понесла фактично жодного покарання, потерпілі марно чекали сатисфакції, витрачено масу державного ресурсу – роботу слідчих, прокурорів, експертів, суддів, а в результаті ризикуємо ще й отримати рішення ЄСПЛ.
Кожна річниця Майдану – це також зворотній відлік для часової бомби спливу строків.
Ми це прекрасно усвідомлюємо і прокурори та слідчі майже в цілодобовому режимі роблять все можливе, щоб встановити всіх причетних до злочинів і притягнути їх до відповідальності.
Втім, розуміє й користується цим і інша сторона, яка зазвичай зацікавлена в зволіканнях. Прекрасний їм союзник у цьому – наш Кримінальний процесуальний кодекс (КПК).
Топ-питання до правоохоронців: де посадки? До прикладу, за результатами судового розгляду понад 130 справ Майдану стосовно 240 осіб, які направили до суду лише прокурори Офісу Генерального прокурора, постановлено обвинувальні вироки лише відносно 27 осіб.
Читайте також: Права людини у вирі Революції Гідності. Не загубились
Що ж відбувається з іншими справами? В багатьох випадках у тривалості судового розгляду є абсолютно об’єктивні причини – значний обсяг справ, велика кількість епізодів злочинів та учасників провадження, перевантаженість суддів тощо.
Але є справи, які роками лежать в судах фактично без руху. Причин чимало: їх не призначають до розгляду, не проводять засідання, ухиляються від розгляду у спосіб безпідставного заявлення самовідводів та повернення обвинувальних актів, порушують правила безперервності судового розгляду – призначаючи засідання із значними інтервалами, що часом можуть сягати до півроку.
З іншого боку – зловживання процесуальними правами захисників: процесуальні диверсії та адвокатські каруселі, які фактично заохочує нинішній КПК.
Серед найпоширеніших способів затягування в цій справі – безпідставні відводи та неявки захисників у судові засідання без поважних причин. Плутаються дати, прикриваються можливим зараженням коронавірусною хворобою, а в цей час ходять на ефіри або беруть участь в інших процесах.
Одного з обвинувачених у цій справі було звільнено з під варти без рішення суду через сплив терміну запобіжного заходу. Своєчасний розгляд питання про його продовження зірвано адвокатами шляхом використання прогалин у КПК.
Як результат, відповідне клопотання прокурора, яке, згідно закону, має бути розглянуто судом невідкладно, але не пізніше 72 годин, не знаходило свого вирішення упродовж 2,5 років, а обвинувачений у тяжких злочинах перебував без жодного, навіть найм’якшого, запобіжного заходу.
Більше 3 років на стадії підготовчого судового засідання перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням 9 колишніх співробітників полку "Беркут" ГУМВС України у м. Києві.
Захист обвинувачених здійснюють 9 захисників. При цьому захист трьох із них – по 2 адвокатів. Через почергову неявку захисників суд змушений відкладати судові засідання. Один із адвокатів, приміром, не з’явився на 33 судові засідання.
20 судових засідань пропустив, а суд відповідно відклав, захист колишніх командирів харківського і львівського "Беркуту".
Із близько 90 справ Майдану, направлених прокурорами Офісу Генерального прокурора до суду до 2021 року, досі триває стадія підготовчого провадження більш ніж у 20. Тобто кожна 5-та справа роками не призначається до розгляду.
Затягування процесів у справах Майдану лише упродовж минулого та поточного років призвело до закриття судами у зв’язку із закінченням строків давності 11 проваджень або окремих епізодів у них.
Читайте також: Між двох вогнів. Як розслідують вбивства силовиків на Майдані
Приміром, нещодавно всім відомого організатора та одного з керівників "тітушок" під час Майдану засудили до 8 років позбавлення волі за пособництво в катуванні.
Водночас, суд звільнив його від відповідальності за вчинення ряду злочинів, у тому числі викрадення людини, саме з підстав спливу строків давності. Співучасником цього ж злочину був і вже згаданий на початку "Топаз".
Це вже питання до пріоритетності захисту від злочинних посягань та відповідності санкцій покарання реальній тяжкості злочинів та їх наслідків для людини. І вони теж мають бути врегульовані законодавчо.
Загалом, у зв’язку із невиправданим та протиправним затягуванням судових процесів у таких справах, станом на сьогодні вже за більш ніж 150 епізодами нетяжких злочинів, пов’язаних із подіями Майдану, які поряд з іншими тяжкими та особливо тяжкими злочинами досліджуються у судах в межах таких проваджень, строки давності притягнення до відповідальності закінчились. У зв’язку з цим справи в цій частині будуть закриті, а обвинувачені звільнені від відповідальності.
У зоні ризику перебувають також більше 100 епізодів, у яких строки притягнення до відповідальності за вчинення тяжких злочинів спливають у листопаді 2023 або максимум у січні-лютому 2024 року. У 5 таких справах строки давності спливають вже у поточному році.
При цьому, з огляду на динаміку призначення судових засідань та темпів судового провадження, у більшості справ сподіватися на завершення розгляду у ці терміни не доводиться.
Так само показово недоліки Кримінального процесуального кодексу впливають і на притягнення до відповідальності розшукуваних осіб.
У зв’язку із розшуком підозрюваних такі провадження зупиняються. Це як "рятівну соломинку" використовують їхні захисники, оскаржуючи постанови про зупинення досудового розслідування.
І якщо раніше наслідком скасування таких постанов слідчими суддями було продовження перебігу строку слідства, то нині в нас до строку слідства зараховується весь час розшуку підозрюваного. Оскільки особу можуть розшукувати 6 і більше місяців, такі рішення призводять до закінчення строків досудового розслідування (адже ніхто не продовжує строки слідства під час його зупинення).
Результат – безумовне закриття провадження з цих підстав. До того ж такі рішення судів не переглядаються в апеляції.
Подібне рішення призвело до закриття кримінального провадження за підозрою організованої групи у шахрайстві в особливо великих розмірах.
Ще одна прогалина в кримінальному процесуальному законі, яка дозволяє підозрюваним членам злочинних угруповань гуляти на свободі поки триває слідство – альтернатива застави у разі вчинення ненасильницьких злочинів. Або зміна в ході судового розгляду обвинуваченим обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому не береться до уваги вчинення злочинів у складі організованої злочинної групи або організації.
Оскільки організованій злочинності притаманна ознака наявності спільної матеріальної бази та значних фінансових ресурсів, після затримання правоохоронцями членів угруповань – звільнення "колег" по злочинному цеху для них не проблема.
Завдяки лояльному КПК і "общаку" вони мають можливості спілкуватись з іншими представниками злочинного світу та впливати на хід розслідування.
Яскравий приклад – зміна запобіжних заходів членам організованих груп, викритих у Києві у 2018 році на вчиненні низки злочинів.
Зокрема, правоохоронцями встановлена їх причетність до пострілу з РПГ-18 по офісу "Київміськбуду" в столиці, підпалу будівлі відділу продажів житлових комплексів, торгівельних павільйонів та автомобіля, нападу на підприємство з метою змусити його припинити господарську діяльність.
Організаторів груп та їх членів було затримано і взято під варту з альтернативою застав, після їх внесення більшість фігурантів були звільнені з-під варти. Одному з організаторів суд змінив розмір застави із 2,9 млн грн до 172 тис грн, ще низка фігурантів вийшла сплативши по 476 тис грн, 480 тис грн та 567 тис грн застави. Іншим підозрюваним суворіші запобіжні заходи змінювались на домашній арешт.
На часі додати до обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, форму співучасті, зокрема вчинення злочинів у складі організованих груп або злочинних організацій.
Гостра проблема також – судова тяганина, пов’язана із неодноразовими змінами складу суддів.
Серед причин – відставки, переведення до іншого суду, закінчення строку повноважень суддів, перебування їх у тривалій відпустці, або відсторонення від здійснення правосуддя.
Однак склалася негативна практика, коли таких запасних суддів у кримінальних провадженнях, для розгляду яких потрібен значний час, просто немає і це повертає справи у відправну точку
Чотири рази із 2015 року мінявся склад суду і розгляд розпочинався спочатку у кримінальному провадженні щодо злочинного угруповання із службових осіб "Ощадбанку", які обвинувачуються в заволодінні 3,7 млн. грн шляхом підроблення кредитних документів клієнтів банку.
Нам треба прибрати незбалансованість та системні вади кримінального та кримінального процесуального законодавства. Колізії в ньому впливають не тільки на ефективність, а іноді і на саму можливість збору доказів та застосування відповідних правових процедур.
Ми зараз не ведемо мову про порушення моралі чи закону конкретними учасниками процесу. Ключ передусім у недосконалості норм та недолугості процедур.
За кожною з прогалин і навіть прірв у КПК чи ККУ – реальні людські долі і наша безпека, адже ми розуміємо, що породжує безкарність.
Щоб не допустити колапсу справедливості, процедури треба змінювати комплексно, а в центр ставити не адвоката чи прокурора, а потерпілого. При цьому відповідальність за умисні порушення чи зловживання своїми процесуальними правами у кримінальному провадженні варто посилити.
І пам’ятаємо, що навіть ідеальний КПК все одно не працюватиме без закінчення судової реформи.
Ірина Венедіктова
