Как убедить пожилых людей вакцинироваться?
Значна частина території країни переходить знову до жовтої зони – це не тільки про посилення карантинних обмежень, але й про збільшення кількості смертей від ковіду.
Щодня уряд звітує про сотні тисяч вакцинованих, але такі високі показники часто завдяки тим, хто отримує другу дозу. А важливо залучити до вакцинації тих, хто ще не отримав першої дози. Наразі вакциновано лише 6,7 млн українців.
На межі нового карантину постає питання: як переконати українців вакцинуватися? І щонайголовніше, як переконати вакцинуватися найбільш вразливі групи – тут темпи вакцинації значно нижчі. Наприклад, невакцинованих в групі людей старших 60 років – близько 80%.
Рух ЧЕСНО провів регіональне репрезентативне опитування в Чернівецькій області за підтримки Світового банку і у співпраці з Міністерством охорони здоров'я України. Воно охопило 331 респондента з 50-ти громад. Це перше опитування в Україні, яке дає розуміння того, що впливає на бажання людей похилого віку вакцинуватися.
Недостатня поінформованість про вакцину і її безпечність та нестача інформації про те, де і в який час отримати вакцинацію – основні перешкоди для збільшення захисту від наслідків COVID–19 серед людей старшого віку.
При цьому всі вакцини, які використовуються в Україні для захисту від COVID-19 (AstraZeneca/Oxford vaccine; Johnson and Johnson; Moderna; Pfizer/BionTech; Sinovac), є безпечними відповідно до висновку Всесвітньої організації охорони здоров`я.
Кожен другий невакцинований опитаний зазначив, що ще не отримував запрошення на вакцинацію від сімейного лікаря, це при тому, що майже всі опитані зазначили, що мають укладену декларацію.
З одного боку, саме сімейні лікарі мають більший вплив на рішення пацієнта щодо щеплення. З іншого – сімейні лікарі є перевантаженими і у них залишається обмежений час для запрошення пацієнтів та надання консультацій щодо вакцинації.
Серед топ-3 причин вакцинації пацієнтів, старших 60 років, є:
- бажання вакцинуватись від початку епідемії;
- вакцинація рідних;
- рекомендація сімейного лікаря.
Відтак, необхідно зосередити зусилля саме на посиленні взаємодії з сімейними лікарями та роботі із молодшими родичами літніх пацієнтів.
Варто розповідати про важливість вакцинації батьків молодим пацієнтам, що отримують щеплення, розробити спеціальні інформаційні матеріали, наприклад, запустити кампанію "вакцинуй батьків".
Оскільки менше третини респондентів, віком від 60 років знають, що навіть після перенесення COVID–19 необхідно вакцинуватись, потрібно посилити інформування щодо недостатнього захисту після хвороби (зокрема через комунікаційну кампанію та сімейних лікарів).
Також необхідно проаналізувати, хто саме здійснює запрошення пацієнтів, що не мають укладених декларацій із сімейними лікарями, особливо серед груп ризику.
Читайте також:
Чи стає Україна ближчою до колективного імунітету від коронавірусу?
Медики не змогли дати однозначної відповіді щодо того, хто саме за це відповідальний, та вказують на значне навантаження, яке пов’язане з рутинним обслуговуванням пацієнтів.
Отже, допомога з організацією запрошень лишається актуальною потребою.
Окрім цього, існують також інші причини через які пацієнти не погодились на щеплення в момент запрошення – виїзд за кордон, побутові чи інші справи, які змусили їх відкласти вакцинацію. Тому важливо забезпечити повторне запрошення тих людей, яким вже пропонували вакцинацію, адже їхнє рішення могло змінитись залежно від стану здоров’я, погіршення епідеміологічної ситуації чи інших факторів.
Підсумовуючи, варто наголосити на тому, що роль сімейних лікарів, як і ЗМІ та родичів, а також потенційних волонтерів, є ключовою в процесі вакцинації та порятунку життів.
Віта Думанська
