5600 "антиолигархических" притеснений среднего класса
Закон, як павутиння – маленькі комахи в ньому застряють, великі ж розривають.
Боротьба з олігархами, мабуть, найгучніша обіцянка центральної влади та мед для вух виборця. Пропагування антиолігархічних ініціатив – це стовідсоткове попадання в яблучко.
Саме до таких ініціатив належить законопроєкт 5600 з кодовою назвою "антиолігархічний".
Передісторія. Нинішня влада активно "взялася" за олігархів. Цьогоріч було зареєстровано законопроект №5599, який покликаний завести реєстр олігархів. І не секрет, що боротьба з олігархами (хай навіть оманлива) – це дуже вигідний політтехнологічний кейс, який подобається потенційному електорату.
Саме тому під "антиолігархічним" соусом влада почала реєструвати інші законопроекти, які нібито утискають олігархів, а насправді – "беруть за горло" простих людей.
Скандальний проєкт закону 5600, за який так вчепилася влада, має багато підводних каменів і спрямований здебільшого проти звичайних людей – власників малого і середнього бізнесу.
Під виглядом оподаткування великих монополій олігархів, уряд планує суттєво збільшити податковий тиск на малих та середніх підприємців, які і так зазнали значних втрат під час введення локдаунів.
Диявол криється в деталях. Що підступного в цьому законопроекті:
- обкладання ПДВ угод з купівлі-продажу нерухомості (подорожчання нових квартир мінімум на 20%) та підвищення ставки ПДФО на угоди з продажу квартир, що призведе до додаткового здорожчання житла ще на 5–18%.
До чого тут олігархи? У нашій державі більш-менш забезпечена працездатна людина має можливість придбати житло за доступними цінами. І якщо є вигідні умови, то чому ж це не зробити?
Оподаткування угод купівлі-продажу житла значно б'є по кишенях простих українців та робить купівлю квартир вкрай невигідною. Люди змушені будуть переплачувати майже 20%. Але, якщо врахувати тотальну бідність українського населення, то попит на житло просто впаде і постраждають підприємці, що надають послуги з придбання нерухомості; - зниження площі землі, дохід від продажу врожаю з якої не оподатковується – з 2 га до 0,5 га. Постраждають не олігархи, а звичайні маленькі фермерства!
В той час, коли держава впроваджує відкритий ринок землі, влада робить все, щоби фермери мали меншу площу цієї землі, на якій можуть працювати та вирощувати врожай; - надання податковим органам права брати в податкову заставу (навіть без рішення суду!) рухоме та нерухоме майно платника податку (в тому числі вироблену продукцію), якщо платник оскаржує донараховані зобов’язання. Складається враження, що до нас знову повертаються методи 90-тих років, коли без рішення суду могли віджати будь-яке майно.
Цей пункт боляче б`є по простих людях, які можуть, хай навіть тимчасово, лишитися без майна.
Якщо досконало розбиратися в усіх нюансах законопроекту, то знайдеться щонайменше з десяток оманливих пунктів, які ставлять під загрозу заможність простих українців, а не олігархів.
Читайте також:
Законопроєкт №5600: як документ торкнеться банківської спільноти?
Протягом найближчих десяти років середній клас в Україні може просто зникнути. При цьому утвориться велика прірва між бідними українцями та великими підприємцями. Олігархи, маючи значні кошти та точки впливу на владу, постраждають набагато менше.
Зростання економіки можна і потрібно досягати іншими заходами, без посилення фіскального тиску і без збільшення бази оподаткування, а саме через стимулювання та допомогу малому і середньому бізнесу. Почати треба хоча б із завершення судової реформи і встановлення однакових справедливих правил для всіх категорій бізнесу.
Доки в нашій країні будуть відбуватися подібні маніпуляції законопроектами, ми завжди будемо сидіти в ямі та вірити політикам, які грають емоціями, а не роблять реальні справи.
Олег Петровець
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія (ретранслятора). Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
