Как чиновникам сохранить культурное наследие?
Прогулюючись історичним центром столиці, не важко наткнутися на цілком занедбані старі будинки.
Так і хочеться кричати: "Чому ці будинки стоять у такому вигляді? Чому влада нічого не робить? Чому ніхто не покараний?".
Часто історичні об’єкти перебувають не в комунальній, а у приватній власності.
Департамент охорони культурної спадщини КМДА штрафує цих власників, виносить їм приписи та впроваджує решту санкцій.
Але чи знаєте ви, який мінімальний штраф за знищення культурної спадщини передбачає Закон? Для фізичних осіб від 1 700 гривень.
Вдумайтеся! Територія, де розташовані історичні будинки коштують сотні тисяч, якщо не мільйони доларів. Тому очевидно, що такому власнику буде зручно платити мізерний штраф і доводити об’єкт до занепаду, щоб дорого продати територію, де стоїть будинок.
Для юридичних осіб санкції серйозніші – від 17 тисяч гривень. Але, як вже написав вище, такий штраф не вирішує реальної проблеми.
Цікавий нюанс: оскільки це приватна власність, то відібрати майно надзвичайно проблемно.
Судові тяганини можуть тривати довше, ніж стоятиме будинок за який судяться.
Логічно було б його викупити, правда? Але тут і ще один сюрприз – місцева влада не має права викупу історичних об’єктів.
За чинним законодавством – це прерогатива виключно центральних органів влади.
Тож, коли люди говорять, що влада погано захищає культурну спадщину, я цілковито погоджуюсь.
Але важливо розуміти, що місцева влада і не може ефективно захищати культурну спадщину, все через погано прописаний Закон.
Читайте також: Дон Кіхот з Малої Житомирської. Як київський математик не дав розвалити садибу Мурашка і залишився жити в руїнах
Крім того, що у місцевих управлінців зв’язані руки, так ще й занадто багато обов'язків покладено на центральну владу.
Наприклад, без участі міністерства культури Департамент КМДА не може самостійно надавати історичним будівлям статус об’єкта місцевого значення.
За останні роки місто Київ подало до міністерства культури більше тисячі пропозицій щодо присвоєння статусу культурної спадщини. Однак, міністерство затвердило лише декілька десятків.
Що ж усім цим робити? Звичайно – змінювати законодавство.
У попередньому скликанні Верховної Ради у першому читанні був прийнятий проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини.
Це був доволі непоганий законопроєкт, у якому пропонувалося:
- збільшити розмір штрафу за руйнацію культурної спадщини від 170 до 510 тисяч гривень;
- суттєво підвищити відповідальність за псування історичних об’єктів;
- дозволити примусовий викуп пам’яток у комунальну власність, якщо власник не належно поводиться з цим майном;
- усунути колізії кількох норм Закону України "Про охорону об’єктів культурної спадщини" – щоб чітко визначити повноваження органів та конкретних посадових осіб, які мають право накладати фінансові санкції;
- ввести норму щодо зарахування коштів, одержаних у вигляді стягнень, на спеціальні рахунки органів охорони культурної спадщини та використовувати виключно на заходи щодо охорони об’єктів культурної спадщини.
Попри те, що цей законопроєкт було прийнято за основу, за дивних обставин на друге читання він так і не потрапив.
Після перезавантаження Верховної Ради, новий парламент зняв його з розгляду.
Натомість міністерство культури спільно з комітетом ВРУ з питань гуманітарної політики пропонують зараз два інші законопроєкти:
- № 4561 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання руйнуванню та знищенню нерухомої культурної спадщини";
- № 4562 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за руйнування та знищення нерухомої культурної спадщини і порушення традиційного характеру середовища".
Попри довгі і розумні назви, на мою думку, ці законопроєкти виключно заважатимуть захисту культурної спадщини.
Читайте також: Урбаніст Чаплінський: "Київ – це така "згвалтована мама". Місто б'ють, а воно все одно всіх любить"
По-перше, згадані проєкти суперечать принципу децентралізації. Вони передбачають посилення підконтрольності місцевої влади перед центральною.
Також передбачено серйозне зменшення повноваження місцевих органів у питанні охорони культурної спадщини.
По-друге, встановлюється єдиний штраф за руйнацію історичних об’єктів в розмірі всього лише 20 400 гривень. А це занадто мало.
По-третє, прийняття вказаних законопроєктів значно ускладнить проведення перевірок, припинення незаконних робіт, застосування до порушників штрафних санкцій.
Після прочитання цих документів, у мене виникло запитання:
"А яким чином зберігатимуть об’єкти культурної спадщини у разі зменшення повноважень органів місцевого самоврядування та збільшенні повноважень центрального органу, який на сьогодні не може належним чином виконувати повноваження, які вже має?" На жаль, воно риторичне.
Тому, як профільний заступник голови КМДА, закликаю парламент відкликати законопроєкти № 4561 та № 4562. Повірте, з мого боку тут немає жодної політики, це претензія здорового глузду.
Логічно буде запропонувати новий законопроєкт, який суттєво посилить відповідальність за нищення історичних об’єктів та нарешті розв’яже руки органам, що здійснюють контроль за культурною спадщиною.
Центральній владі пора вже нарешті зрозуміти, що місцева влада для неї точно не є ворогом і не варто всіх підряд демонізувати.
Наконфліктуватися ми встигнемо завжди. Але спершу давайте збережемо культурну спадщину.
Володимир Прокопів
