Украина под давлением климатических изменений. Как далеко мы отстаем от мира?
Сьогодні світ змінюється швидше, ніж ми готові брати відповідальність за нові виклики, які перед нами постають. І це не гасло.
Щодня NASA публікує мапу лісових пожеж у світі. І насправді усі новини авторитетних видань тільки про це і говорять.
Весь світ у вогні: Греція, Туреччина, Африка…
Але виявляється, що й Україна має чи не найбільше пожеж в регіоні. Навіть ліси Якутії мають менше червоних позначок, ніж наша країна. Це ще один приклад того, що Україна бореться з тими ж викликами, що й світ, але не намагається бути одним з голосів та учасником ключових кліматичних заходів та самітів.
Питання змін клімату в нас майже відсутні на порядку денному, чергова хвиля спеки або негоди зустрічається словами "ну от знову…". Багатьом дуже подобається, що літо тепер триває 4-5 місяців, а зими майже немає. Мені теж, але час подивитися, якою є ціна цих змін.
Понад три десятиліття тому вчені, зібрані ООН, вперше попередили, що люди викликають небезпечний парниковий ефект і що якщо світ не діятиме колективно і спільно, щоб уповільнити потепління Землі, це може мати непоправні наслідки для людей і природи. Це здавалося завданням "далекого майбутнього", яке можна було вирішувати без поспіху.
Минулого тижня та сама команда, що включає більше 200 реномованих вчених – Міжурядова комісія з питань змін клімату – заявила, що без швидких та амбітних дій катастрофи стануть нормою і наприклад хвилі спеки повторюватимуться кожні 2-3 роки. Попередня доповідь цієї команди вийшла у 2013 році і з того часу поверхня Землі "потеплішала" на 0.2 градуси.
Якщо все продовжуватиметься такими темпами, то до 2100 року Земля нагріється більш, ніж на 6 градусів.
Уявіть собі наслідки: планета стане ворожою для життя.
Економіка теж отримує нові виклики: тільки у цьому році страхові компанії отримали додаткових вимог більш, ніж на 40 млрд. дол. США, а до кінця року ця цифра може зрости в декілька разів.
Читайте також:
Рішення останнього саміту Великої сімки про досягнення нейтральності викидів вуглецю до 2050 року створює нову реальність.
Ми стоїмо на порозі технологічної революції і вона ніяк не омине Україну.
Ніяких специфічних виключень для України очевидно не буде.
Якщо ми серйозно говоримо про європейську інтеграцію, то і в цій сфері можемо і мусимо грати за правилами ЄС, хоча й не одразу. Податкові режими також адаптуватимуться до нової реальності.
Наш національно визначений внесок – зменшити викиди парникових газів у 2030 році на 65% порівняно з 1990 роком – ніяк не можна назвати амбітним.
Для нас це унікальний шанс – спробувати вирішити екзистенційні для України питання, насамперед енергоефективності, у глобальному контексті, використовуючи нові інструменти, в тому числі фінансові.
Це можливо лише за наявності стратегії та політичної волі перезавантажити те, як функціонує, а краще сказати доживає своє життя наша енергетика та житлово-комунальне господарство.
Стимули працюють тільки там, де працює зрозуміла та економічно виправдана тарифна система з прозорою системою субвенцій і турбота про інфраструктуру. Натомість наші партнери не бачать в нас цього бажання як не бачать бажання брати на себе амбітні цілі скорочення викидів, що зможуть створити стимули для України.
Кліматичний порядок денний разом з пандемією коронавірусу став проблемою номер один для цивілізації. Зараз ми у світових трендах відсутні і схоже не дуже бажаємо доєднатися – на периферії політично спокійніше.
Якщо не будемо діяти ми, то зіткнемося з небажанням йти нам назустріч в інших питаннях.
Після всіх спокус всередині України говорити про "зовнішній вплив" ми все одно підемо вперед, але час буде втрачено.
Для США боротьба із змінами клімату також стала одним з ключових пріоритетів і обійти її під час наступної зустрічі Байден-Зеленський буде помилкою, яка дорого коштуватиме.
Наявність чи відсутність історії успіху у боротьбі зі змінами клімату і відповідно присутність у світових трендах – це один з ключових маркерів ставлення до України. А наявність чіткої стратегії – вхідний квіток, щоб з нами почали розмовляти.
Павло Клімкін
