Не (только) женское дело. Какова роль бизнеса в преодолении гендерных стереотипов в Украине
Коли ми представляли в Києві скульптуру NOVA як маніфест про боротьбу з гендерними стереотипами, навіть не думали, який відгук це знайде насамперед серед ледь не зразкових в очах суспільства жінок.
Я бачила, як успішні професіоналки, мами і дружини, будь-якого віку й кар’єри, розчулено обмінювалися своїми історіями про стереотипи.
Здавалося б, ну що вже їм закинути? Та виявлялося, що одні довго не полишали аб’юзивних стосунків, бо "треба терпіти, щоб зберегти сім’ю".
А іншим збавляли кар’єрні амбіції, тому що "керівні посади – не для жінок".
Згідно зі всеукраїнським дослідженням Kantar, 79% жінок в Україні стикалися з гендерними стереотипами.
Читайте також: До чого тут бізнес? Як робота може врятувати від домашнього насильства
8 із 10 жінок, серед яких не у всіх вистачає віри в себе, підтримки від близьких чи чогось іще, аби переступити через чергову спробу оточення зробити жінку зручною.
Для когось стереотипи стають перешкодою, долаючи яку вдається стати сильнішою і впевненішою – хоча і таку ситуацію не варто вважати здоровою.
Багато хто вчиться їх не помічати, водночас все одно вбираючи ці установки й потім часто ретранслюючи новим поколінням.
Стереотипи – це не лише "жінка повинна сидіти з дітьми, а не працювати", а й дрібні та не менш дошкульні речі на зразок "жарту" про мавпу з гранатою.
На жінку з пелюшок сипляться безліч установок, слідування яким, на жаль, не робить життя легшим.
Ти ніколи не будеш достатньо хорошою для суспільства, воно завжди знайде, що в тобі не так.
Сьогодні у жіноцтва з’явився новий гучний рупор – бізнес.
Зокрема, раніше бізнес дотримувався принципів нейтралітету і переважно намагався не втручатися в дискусію з соціально-гострих питань, щоб не псувати стосунки з частиною своєї аудиторії. Зараз так уже не можна, сучасні покоління хочуть, щоб бізнеси мали позицію. А це хороший стимул для компаній стати найактивнішими руйнівниками стереотипів.
У бізнесу серед усіх соціальних інститутів порівняно більше можливостей для того, щоб підтримати жінку в боротьбі з упередженнями.
Перший і найочевидніший – це гласність проблеми, адже бізнес є потужним комунікатором. Він хоч і не в силах повністю змінити світосприйняття людини, але може бути джерелом альтернативної думки. Це однаково справедливо як для внутрішніх, так і для зовнішніх комунікацій.
Ми можемо і маємо створювати у компаніях культуру, яка не просто буде вільною від стереотипів, а й заохочуватиме рівність серед колег та оцінку чиїхось здібностей на основі досягнень, а не статі.
І так само можемо і маємо "дати бій" упередженням у спілкуванні з зовнішнім світом через рекламу, сайт, соцмережі тощо.
Якщо компанія випускає рекламний ролик, то якою буде зображена жінка в ньому – домогосподаркою чи бізнес-леді, секретаркою чи керівницею, гарним "об’єктом" або ж незалежною героїнею історії? Усе це працює або на вкорінення стереотипів, або на руйнування.
Не менш важливий внесок бізнесу – це здатність дати жінці простір для самореалізації.
Під час пандемії COVID-19 питання професійного розвитку жінки стоїть досить гостро.
За результатами дослідження, проведеного у 2020 році ООН Жінки в Україні, в умовах карантину жінки відчувають додаткове навантаження з хатньої роботи та догляду за дітьми у більшій мірі, ніж чоловіки.
Дослідження "Оперативна гендерна оцінка становища та потреб жінок у контексті ситуації з COVID-19 в Україні" було проведене у березні-квітні 2020 року за підтримки Структури Організації Об’єднаних Націй з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки в Україні), за фінансової підтримки урядів Канади, Швеції, Данії, Норвегії та Європейського Союзу. У кількісному етапі дослідження охоплено 3310 респонденток і 528 респондентів віком старших за 18 років з різних регіонів України.
Українки зазначили, що стали більше часу витрачати не тільки на приготування їжі (63,5%) та прибирання (50,5%), а й на онлайн навчання дітей: 78,9% респонденток, які мають дітей шкільного віку, зазначили, що переважно саме вони опікувались організацією навчання дітей під час карантину.
Це значно впливає на професійну діяльність жінок-матерів, адже у них зникла можливість працювати повний робочий день.
Тому ідея створення вакансій з частковим працевлаштуванням або ж гнучким графіком надактуальна і дуже потрібна для жінок! Завдяки цьому сотні тисяч українок зможуть реалізуватись як професіоналки і зробити свій внесок в успіх не тільки певної компанії, а й в економіку всієї країни.
Читайте також: Гендерні квоти: допомога жінкам рухати світом
Єднання і підтримка, створення ком’юніті жінок – це ще одна річ, яку може ініціювати бізнес (як локальний, так і глобальний) для того, аби надихнути жінок реалізувати себе професійно попри будь-які стереотипи та обмеження з боку суспільства.-
Є цікаві кейси, коли бренди залучають своїх клієнтів, представників, членів команди ділитися своїми історіями становлення та долання труднощів, перемогами і поразками.
На початку цього року ми запустили глобальну платформу My Story Matters ("Моя важлива історія"), на якій історії жінок з усього світу показали, що успішність має безліч виявів та ролей.
Така активність ще раз доводить жінкам, що це не вони "якісь не такі", бо не відповідають очікуванням суспільства, а що з подібною проблемою стикаються мільйони інших, причому в усьому світі! І це шанс для жінок обмінюватись досвідом того, як справлятися з проблемою – долати стереотип, перш за все, у себе в голові й упевнено рухатися своїм шляхом, незважаючи на те, що говорять інші.
Зрештою стереотипи – це не абсолютне зло (як би парадоксально не звучала ця думка після всього написаного вище). Це спрощення, яке наша свідомість, в тому числі колективна, робить, щоб економити ресурси й швидше реагувати на певні явища.
Проблема в іншому: вони занадто спрощені.
Світ щодня стає складнішим, людей і можливостей для їхньої реалізації стає значно більше. Жінка реально може поєднувати ту ж кар’єру, виховання дітей і хобі з мінімальними втратами, якщо в неї для цього достатньо підтримки й ресурсу. І стереотипи за цим просто не встигають, вперто чіпляючись за останній вагон і прописуючи жінку винятково біля "домашнього вогнища".
Усвідомлення того, що світ неоднозначний і складний, але й багатий на можливості, – це знак дорослішання.
Чим більше ми будемо над цим рефлексувати (а бренди будуть нас до цього підштовхувати), тим більше в нас буде шансів на здоровіше й свідоміше суспільство без шкідливих стереотипів.
Єлизавета Коробченко
