Финансовые вызовы в громадах и пути их решения

З 2014 року в Україні триває реформа децентралізації. Безумовно, це одна з найуспішніших реформ. 

Про її економічні переваги можна говорити довго і багато: прямі міжбюджетні відносини громад з державним бюджетом, розширення податкової бази місцевих бюджетів, можливість для органів місцевого самоврядування самостійно формувати та регулювати ставки податків на нерухомість і землю тощо. 

Все це дало громадам великий арсенал інструментів для розвитку. Але є речі, зокрема це стосується бюджетно-фінансової складової реформи, які точно потрібно вдосконалювати на законодавчому рівні. По-іншому принцип "спроможні громади" (читайте комфортні умови проживання в містах, селах та селищах), навряд чи, вдасться реалізувати повною мірою. 

Децентралізація – це не тільки про передачу повноважень з центрального рівня на місцевий. Це і просто доступ до якісних послуг, і про можливість творити зміни в себе вдома. 

Думаю, кожен з нас хоче жити комфортно: щоб не треба було чекати на маршрутку цілу вічність, а потім ще пів дня стояти в заторах; щоб доступ до медицини був на високому рівні в рідній громаді, а не за три дев'ять земель; щоб дороги були рівними, а не зі суцільними ямами, по яких ні пройти, ні проїхати тощо. 

Вирішення цих проблем потребує системних змін і подолання викликів, які стоять перед громадами. 

Читайте також: Як жителям об’єднаних територіальних громад отримати більше користі від децентралізації?

Які бюджетні та фінансові виклики перед громадами сьогодні?

1) Багато повноважень — мало грошей 

Безумовно, більше повноважень на місцях – це добре, бо в принципі в цьому і суть реформи. Але вони мають бути рівно пропорційними до фінансових ресурсів громад. 

На жаль, поки цього немає. І та наявність ресурсів, яка є зараз, дуже часто не дає можливостей органам місцевого самоврядування виконувати всі соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством. 

Особливо складно меншим територіальним громадам. Тим паче, дуже часто держава може "схитрити" і фактично спихнути на громади виконання тих функцій, які б вони не мали здійснювати. 

Наприклад, питання пільгового проїзду. Видатки держава передала на фінансування місцевим бюджетам, а от про передачу ресурсів для забезпечення їх виплати  наче забула. Тобто склалась ситуація, коли держава зобов'язує надавати пільги, проте кошти на це не виділяє. 

2) Недоотримання податків через відсутність ефективного механізму надходження та адміністрування податків

Так, прописаний в законодавстві механізм зарахування податку з доходів фізичних осіб, який юридичні особи мають сплачувати в місцеві бюджети за відокремленим підрозділом підприємства, є недосконалим. Як наслідок, є певні зловживання з боку юросіб, через що громади потім недоотримують значні кошти. 

Ще одна проблема, яка є в багатьох громадах, неефективне адміністрування місцевих податків, у тому числі податку на нерухомість та земельного податку (є громади, в яких вони адмініструються лише на 20%).

Така ситуація складається, тому що ці повноваження зосереджені в руках податкової, яка не має великої мотивації реалізовувати їх на 100%. Тоді як органи місцевого самоврядування (ОМС) не мають повноважень щодо обліку та контролю своїх же податків, а тому не можуть вплинути на їх ефективне адміністрування повною мірою. 

3) Відсутність стратегічних підходів до бюджетної політики держави (принаймні в середньостроковій перспективі)

Це, без перебільшень, та проблема, про яку я постійно чую від представників місцевої ради під час різних обговорень. 

Що це означає? По-перше, дуже часто посеред року йдуть перепланування бюджету не на користь громад, як приклад, скорочення чи недофінансування субвенцій. 

По-друге, на жаль, розподіл коштів часто відбувається не за формулами, а вручну, що також негативно впливає на рівноцінний розвиток громад. 

Буквально нещодавно парламент у першому читанні ухвалив закон №5323, який передбачає, що громади повинні мати стратегії розвитку. 

Стратегія – це правильно. Але як громади мають їх формувати, якщо бюджет на наступний рік треба ухвалювати в грудні, тоді як за пів року все кардинально може змінитись? 

Цей підхід потрібно змінювати. І формувати бюджетну політику держави в середньостроковій перспективі згідно з якою також спрямування коштів з держбюджету в місцевий буде відбуватись за допомогою формул і чітких прозорих правил. 

Читайте також: Децентралізація: між правдою та вигаданими загрозами

Що можна зробити найближчим часом?

1) Збільшити фінансові надходження громад та підвищити збалансованість місцевих бюджетів

У Раді я вже зареєструвала законопроект №5066, яким пропоную надати місцевим бюджетам +5% ПДФО (податок на доходи). Прийняття ініціативи допоможе покращити фінансову самостійність громад. 

Крім того, подала законопроект №5693 щодо змін в Бюджетний кодекс, які мають збалансувати місцеві бюджети. У ньому, зокрема, пропонується вирішити вищезгадане питання пільгового проїзду, а саме – здійснювати з Держбюджету видатки з компенсації пільгового проїзду та спрямувати освітню субвенцію на оплату праці педагогічних працівників у дошкільних закладах. Оскільки станом на зараз десь шукати та виділяти кошти на зарплату вихователів у дитсадках повинні органи місцевого самоврядування. 

Сподіваюсь, що депутати зацікавлені в спроможності громад і підтримують ухвалення цих законопроектів. Адже це доволі суттєво спростить їм життя і дасть більше інструментів для повноцінного розвитку.

2) Змінити механізм зарахування ПДФО 

Зараз податковий комітет розглядає більше десяти законопроектів щодо цього. На розгляді є різні концепції щодо зарахування податку: за місцем реєстрації юридичної особи, за місцем реєстрації фізичної особи, концепція зарахування 50 на 50 і навіть за бажанням самого платника. 

Наразі після тривалих обговорень робочої групи з представниками громад є позиція, що найбільшу підтримку від громад має модель вдосконалення механізму зарахування податку в місцеві бюджети за відокремленим підрозділом підприємства. Працюємо над кінцевою концепцією. Тож надіюсь незабаром ініціатива має з'явитися в залі Верховної Ради. 

3) Передати повноваження адміністрування місцевих податків ОМС 

Звісно, це дуже комплексна реформа, яка потребує часу та зусиль. Тому спочатку це потрібно пробувати в пілотних громадах, які до цього готові і які цього хочуть. Насправді це стало б логічним кроком подальшої децентралізації. Адже це не тільки сприятиме збільшенню надходжень у місцеві бюджети. 

Завдяки доступу до податкової бази органи місцевого самоврядування отримали б можливість розібратись з власним майном, перевірити правильність нарахування податків до фактично використання майна тощо. 

4) Змінити механізм розподілу коштів між громадами

А саме: розподіляти кошти з держбюджету між громадами за чіткими формулами, а не вручну. 

5) Змінити підхід до бюджетної політики держави і почати планувати стратегічно

Це точно питання не одного дня. Але якщо ми нарешті почнемо мислити стратегічно, то від цього виграють усі. 

У перспективі ці ініціативи сприятимуть розвитку громад. І робитимуть їх більш спроможними та успішними. Сподіваюсь, що все вдасться реалізувати. Адже від цього залежить наш комфорт та розвиток всієї України. Це дуже важливо. Бо нам тут жити. 

Галина Васильченко