Как победить олигархов в информационной войне за безопасную окружающую среду?
Програна битва, але війна попереду. Депутати втретє провалили законопроєкт 4167.
Коротке інтро: законопроєкт 4167 дає промисловості 13 років для поступової модернізації, впроваджує європейські норми роботи промислових підприємств та запроваджує "моніторинг на трубі".
Лобісти у Верховній Раді роблять все, щоб зберегти надприбутки своєму годувальнику. В одних це металургійний гігант Рінат Ахметов, а у інших "європейських сил" Констянтин Жеваго.
Напередодні голосування на підтримку законопроєкту висловились європарламентарі, представники Єврокомісії, Делегації ЄС та ООН в Україні. Але цього виявилось недостатньо, щоб народні обранці України ухвалити документ, який дав би змогу українцям дихати чистим повітрям.
Важливість модернізації видно з супутників. Мікрочастинки PM 10 подекуди у 200 разів перевищують норму у Кривому Розі, а в 400 у Маріуполі. І це при тому, що власники металургії виводять десятки мільярдів гривень дивідендів у офшори, на яку купують елітну нерухомість по всьому світу та нові активи, монополізуючи економіку.
Якщо олігархи більшість часу проводять закордоном, то ми – громадяни, є заручниками їхніх брудних активів. У четвер, 15 липня євроінтеграційний законопроєкт провалили втретє. Модернізацію відклали на невизначений термін.
Хроніки інформаційної битви за довкілля
Контент-аналіз компанії Looqme в період з 1 лютого по 19 березня показує, як лобісти "забили оперативну пам’ять" депутатам та громадянам маніпуляціями, які дискредитують євроінтеграційний законопроєкт.
Чітко видно сплеск однотипних публікацій в переддень першого голосування – ⅕ усіх публікацій. Меседжі лобістів "вимикають раціо" та жахають: законопроєкт – "безжалісний удар по підприємствах і поглиблення промислової кризи".
Цей прийом використовують постійно.
Востаннє я стикалась з таким під час комунікації земельної реформи: "Хіба можна торгувати землею під час війни?", "Українські чорноземи розкрадуть іноземці", "Пайовики за безцінь продадуть землю та помруть з голоду".
Сьогодні, коли ринок прийняли і жодного ажіотажу не відбулось, це виглядає смішно. Але ще кілька років тому комунікаційники писали спростування цим міфам, щоб донести шкідливість мораторію і щоб люди на основі альтернативної інформації – яку агролобісти їм, звісно, не доносили – могли спробувати змінити свою думку.
І це дуже невдячна справа. Адже побороти емоції раціональними аргументами дуже складно.
Це причина, чому лобісти завжди більш вірусні у порівнянні з експертами, адже аргумент (судження за допомогою якого встановлюється істина) потребує завжди більше когнітивних здібностей для сприйняття ніж емоційний, який потрапляє одразу в мигдалеподібне тіло мозку майже "без фільтрів".
Промислові лобісти теж не дуже винахідливі. Набір меседжів та тональність у них однакова. "Промисловість закриють", "200 тисяч людей втратить роботу", "Країна втратить валютну виручку". Одне і те ж усюди. І це діє.
Людині описали картинку катастрофи і мозок обирає "залишити все, як є", щоб вижити. Навіть, якщо те, як є, загрожує існуванню в перспективі. Це особливості роботи нервової системи, яка еволюційно закладена в кожному з нас. Тут лобісти теж мають перевагу, адже довгострокове планування надто болісне, особливо, якщо примушує нас відмовлятись від чогось сьогодні.
Емоція катастрофи завірусила 85 тисяч людей. Скільки з них є депутатами України, їхніми родичами та друзями?
Лобісти вважають нас лише тваринами і грають на інстинктах. Наскільки б експерт був правий – він, скоріш, програє лобісту. Це як спаринг майстра айкідо проти "вишибали" з ломом. Особливо, якщо у "вишибал" перевага у 12 разів.
Розподіл інформаційних військ не на нашу користь.
Негативні згадки про законопроєкт мали значну перевагу – 12 проти 1. Вони складали понад 65% публікацій. Нейтральні, як правило, забуваються швидко і майже не досягають аудиторії.
Як ви бачите, лобісти не борються за вихід на медіа з високими журналістськими стандартами. Вони задовільняються агрегаторами та сайтами-сміттярками, які не мають жодної репутації, редакційної політики, верифікації інформації, але мають охоплення. На жаль, українці для них – легка здобич. Схожу картину ми спостерігали під час голосування 21 травня і 15 липня.
Серед ТОПів "говорячих голів" нардепи Магера, Магомедов та Шахов.
- Сергій Магера з Маріуполя працював на ахметівському "ММК Імені Ілліча", де мешканці чи не щодня фіксують понаднормові викиди. Депутат навіть у 2021 році продовжує декларувати прибутки з цього підприємства та володіє більше 26 млн гривень.
- Муса Магомедов з Донецька був гендиректором ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", на якому більша частина коксових батарей експлуатуються понаднормово. Він усіх переконує, що Україні не по кишені європейські норми для модернізації промисловості і при цьому декларує більше 54 мільйонів гривень та безліч нерухомого майна.
- Сергій Шахов з Луганська – промисловий та агролобіст. Він просто заробляє гроші. В квітні цього року Схеми виявили, що він не задекларував цивільної дружини, а з нею і будинок на 600 квадратів, котедж на 1330 квадратів, 113 га землі на Київщині, 8 квартир на Печерську, тощо.
Смішним виглядало те, як він збивав поправку про моніторинг викидів на трубі – аргументом "Україна бідна і не всюди є інтернет".
Дуже лицемірно використовувати адмінресурс бюджетоутворюючих підприємств для проходження у владу і робити мешканців промислових міст своїми рабами та жертвами промислового забруднення. А в цей час багатіти.
Лобісти постійно говорять через ряд "ручних" бізнес-асоціацій: Федерація роботодавців України, "Укрметалургпром", "Укркокс", Професійна Асоціація екологів і навіть Європейська Бізнес Асоціація.
У Верховній Раді існують різні сфери впливу, які постійно мімікрують.
Щодо земельної реформи мені вдалось встановити, що 60 депутатів отримують доходи від агробізнесу, який володіє 1,2 млн га по всій Україні. Тож і порахувати їхні збитки під час введення ринку було не складно.
З законопроєктом про промислові викиди по іншому. Ми можемо лише побачити, хто голосує чи не голосує в інтересах олігархів – про це писала "Економічна правда": Екологія на кону: як влада і олігархи ведуть війну за довкілля
Цього разу лобістам вдалось на свою користь "переконати" Європейську Солідарність, яка виступила проти законопроєкту та більше 30 "слуг", які не підтримали законопроєкт у порівнянні з попереднім голосуванням.
Читайте також: Деолігархізація через екомодернізацію: чому Верховна Рада повинна прийняти екологічні законопроєкти
Що було зроблено для перемоги здорового глузду
З травня у медіа, які є в топі дотримання журналістських стандартів: Економічна Правда, Дзеркало Тижня, Цензор.НЕТ та регіональних медіа почали з'являтись десятки публікацій, які вперше почали фахово спростовувати міфи лобістів.
Актуалізована проблема промислового забруднення українськими підприємствами навіть у Європі за допомогою міжнародного аналітичного центру Ember. Після цієї інформаційної кампанії, до речі, лобісти замовили відмивання репутації у відомих PR-асів.
Розкрито тему зношеності активів та "формальних" приватизаційних зобов'язань і їхнього невиконання Ахметовим, показано наочно, що промисловість не дотримується навіть українських норм і десятки років вже згаяно. Вперше з цією темою у медіа вийшов міністр Міндовкілля та інші експерти.
Записано десятки роликів, які наочно показують понаднормові викиди ТОП-забруднювачів, звернення мешканців промислових міст. Для депутатів та чиновників підготовлено десятки презентацій та інфографік, які пояснюють тему.
Сформована всеукраїнська коаліція на підтримку екологічних законопроєктів, куди входять найпотужніші громадські організації. Отримано підтримку з боку Європарламентарів, Єврокомісії, Представництва ООН в Україні. Депутатів поставлено на "моніторинг" Центром Протидії Корупції на предмет підтримки екологічних законопроєктів.
Що ще треба зробити, щоб перемогти
Але цього виявилось недостатньо – документ провалено. Його чекає нова реєстрація, нові слухання в Комітетах, нові висновки та зауваження. А ⅔ українців, які дихають повітрям, що не відповідає санітарним нормам чекають серцево судинні захворювання, онкологічні хвороби, алергії, хвороби дітей.
Чи може це тривати вічно? Так, якщо нічого не робити.
Лобісти успішно уникають норм, які в Європі діють з 1996 року. Україна згідно своїх зобов'язань мала імплементувати Європейську Директиву про зменшення промислових викидів ще 7 років тому – у 2014 році. Вони можуть це тягнути вічно, якщо ми з вами не завадимо.
У нас з вами – лише медійний вплив, експертність та публічний тиск. Щоб скласти їм конкуренцію, ми повинні працювати злагоджено, як годинник. Примусити вкладати кошти у модернізацію, а не лобізм. Вони працюють за гроші, і це хороша мотивація. Але ми працюємо за майбутнє наших дітей.
Давайте покажемо їм, що у житті є важливіші речі за гроші.
Я запрошую усіх журналістів, медійних спеціалістів та експертів з інших сфер до співпраці, які хочуть зробити свій внесок у початок системної модернізації промисловості України вперше за 30 років.
Ольга Євстігнєєва
