Ветеранский бизнес в Украине: вызовы и возможности

Війна може йти десятиліттями і з півмільйона учасників війни можуть утворитися мільйони. Проблеми нікуди не зникатимуть, а нові з’являтимуться. Тому важливе завдання – знайти рішення цих проблем вже зараз.

Про дефініцію та ідентифікацію 

Я навмисно кажу "учасники війни", адже ветеран – це людина, яка брала участь у війні, яка завершилась. 

Російсько-українська війна не завершилась, тому не коректно насправді називати нас всіх ветеранами. Це певна підміна понять, але вона вже розтиражована, зрештою й профільне Міністерство називається саме у справах ветеранів. 

Під словом "ветеран" кожен собі розуміє різне: хтось уявляє дідуся, який на 9 травня одягає форму з медалями, хто ветерана Афганістану, хтось поточної війни. 

Єдиного розуміння образу ветерана в українців немає. В суспільстві він досить негативний, тому що медіа пишуть, наприклад, "атовець вбив дружину", тобто підкреслено статус, що ця людина брала участь у війні. 

Якщо в ДТП потрапив учасник бойових дій, то на цьому обов’язково закцентують. Якщо бандит кинув гранату, то не пишуть яка в нього освіта і де він раніше працював, але якщо це колишній військовий, то про це обов’язково згадають. Власне це і формує певний негативний образ.

Армія – це зріз суспільства: яке суспільство, така і армія. 

Суспільство в нас дуже неодноманітне, відповідно й армія так само, і це призводить до того, що люди живуть в своїх бульбашках. 

Скажімо, живучи в комфортних умовах у Києві і спілкуючись з тими людьми, які нам цікаві, не знаємо, що відбувається в умовному райцентрі Рівненської області, а там життя зовсім інше. І коли в один момент в армію прийшло кілька сотень тисяч різних людей, вони дуже змінили армію, а армія змінила їх.

В свої міста та села вони вже повернулись в новому статусі. Вони асоціюються з армією та війною. Але інколи це може бути людина, яка, скажімо, до армії 20 років були п’яницею, а тепер її зватимуть ветераном. Утім вона ж все одно п’яниця, і так формується негативне суспільне сприйняття. Це є наслідком мобілізації, коли в армію хаотично взяли дуже багато різних людей.

Читайте також: Чому українські військові йдуть з армії. Інтерв’ю з морпіхом, керівником фонду "Повернись живим" Тарасом Чмутом

Що потрібно ветеранам?

З командою фонду "Повернись живим" ми досліджували три групи ветеранів: 

• ті, які мають бізнес, тобто хотіли, створили і мають; 
• ті які хотіли, створили, закрили, тобто в них не вийшло; 
• ті, які хочуть але не знають як. 

Вони представляють різні регіони України і займаються різним: сільським господарством, виробами зі шкіри, харчуванням, послугами туризму та ін. 

Ветерани потребують різного: навчання і підтримки в розвитку, інвестування і виходу на ринок або просування продукції.

Насамперед потрібне навчання різних рівнів: як відкрити ФОП, як платити податки, як користуватись електронним кабінетом, як виходити на міжнародні ринки, як залучати інвесторів, як просувати в Україні, скажімо, промислове виробництво. Комусь треба SMM і просування своїх товарів зі шкіри в соцмережах. 

Друге – це інвестиції, гроші, те, що може призвести до достатку бізнесу. Це можуть бути інвестори, кредити, чи державна підтримка, спрощення отримання чогось. Наприклад, закупівля якихось товарів: умовно ветеран купує трактор в кредит під 0% з поверненням через 10 років. 

Третє – це просування продукції та послуг в Україні. 

Читайте також: Щорічна виплата й щорічні проблеми ветеранів

Бізнес-можливості для учасників війни

Самі учасники бойових дій не знають про можливості, які мають право отримати. Повинна відбуватися адекватна комунікаційна кампанія щодо того, якими інструментами вони можуть користуватися вже зараз.

Є два стратегічні документи, які є основою для подальшої розробки програм та нормативно-правових актів щодо підприємництва ветеранів: національна економічна стратегія до 2030 року і державна стратегія регіонального розвитку 2021-2027 рр. У них зокрема зазначено, що сприяння підприємницькій ініціативі ветеранів є одним із пріоритетів держави.

Я проти пільг – соціалізму, коли всім все обіцяємо безкоштовне, а потім ніхто ніколи нічого не отримує. 

Якщо говорити конкретно про ветеранське підприємництво: ми маємо близько півмільйона людей, які в більшості добровільно стали на захист держави, відповідно держава зі свого боку має піти їм на зустріч й допомогти повернути себе в нормальне цивільне життя після військової служби. Це можуть бути різні напрямки: через спорт, через ефективну реабілітацію після служби тощо. 

Підходів багато, як і людей, різним людям потрібне різне. Один з цих напрямів, як показує світовий досвід, це створення власної справи.

Аналітики "Повернись живим" нещодавно публічно запропонували Стратегію підтримки ветеранського бізнесу, оскільки в Україні такого документу не існувало. Це запустило діалог всередині парламенту, а також зовнішню комунікацію, результатом якої і стало створення міжфракційного об'єднання "За захист прав захисників України". Вірю, що представники ветеранської спільноти у Верховній Раді зможуть стати драйверами позитивних змін у державній політиці щодо реінтеграції, підтримки та розвитку наших героїв, які повернулися з фронту. 

Команда  "Повернись живим" також вирішили запустити Всеукраїнську менторську платформу підтримки підприємництва захисників. 

Бізнес-менторство – дуже ефективний інструмент реінтеграції ветеранів у світі, який допомагає воїнам або розпочати, або розвинути свою справу. Цей проєкт ми назвали V-Corp і на сайті v-corp.club є змога обрати собі ментора, який працюватиме у форматі консультацій. 

Наставниками є колишні військові чи дотичні до цього люди, які безкоштовно готові допомагати у форматі консультування або ділитись своїм досвідом й контактами з тими ветеранами, які цього потребують. 

Консультації відбуваються у форматі онлайн зручним для обох сторін засобом, тож ветерани, які живуть в регіонах теж легко можуть скористатися цією послугою.

Є гаряча лінія, де надаються юридичні, податкові консультації або ж консультації щодо залучення матеріально-технічної допомоги. Важливо до цього ставитись відповідально обом сторонам, щоб ветеран на півдорозі не забув про ментора, а ментор не ігнорував учасника війни, який до нього звернувся.

Для того, щоб учасники війни не закінчували життя самогубством, для того, щоб вони не ставали небезпечними для соціуму, для того, щоб не мали психічних проблем і могли себе реалізувати, їхня реінтеграція до цивільного нормального життя має відбуватися сплановано, грамотно і невідкладно. 

У США кілька років тому відбувся челлендж, учасники якого протягом 22 днів відтискалися від підлоги 22 рази перед відеокамерою і передавали естафету далі.  Цей знак підтримки учасників бойових дій із посттравматичним синдромом масово виявляли щойно стало відомо про те, що близько 22 ветеранів щодня накладають на себе руки. 

Читайте також: Повернутись до мирного життя і не збожеволіти. Чи працює в Україні психологічна реабілітація ветеранів

Як бачимо, ситуація дуже невтішна не лише для українців. Утім її треба пробувати вирішити, формуючи різноманітні спільноти серед ветеранів, які зможуть не тільки впоратися зі своїми проблемами, а й підставити плече іншим, які створять робочі місця та дадуть можливість для гідної праці побратимам та іншим. 

Це інвестиція не лише у розвиток їхнього власного потенціалу, а й важливий внесок в економічне зростання всієї України.

Тарас Чмут

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної нформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.