Новое реалити-шоу Зеленского-Ермака: что не так с назначением Витренко?
Нафтогаз є найбільшим в Україні платником податків, а його керівника призначають з порушенням антикорупційного закону, який написала та прийняла партія влади.
Хто стане переможцем цього реаліті-шоу? Неухильне виконання закону чи президент з ініціативи керівника власного офісу наплює на закон (колись гарант обіцяв, що порушивши його, складе повноваження) і збереже зручного та ефективного політика на чолі держпідприємства?
Фінал реаліті-шоу вже влітку.
Президент Зеленський проходить тест на те, чи вірить він в закони, які сам ініціював.
Йдеться про закон "Про запобігання корупції", який наприкінці минулого року наробив чимало галасу й частину його положень "зніс" восени Конституційний Суд України.
А для повернення довіри до антикорупційної реформи партія влади поспіхом готувала новий.
Читайте також: Чим Закон "Про запобігання корупції" суперечить Конституції України
Ухвалення закону президент та "Слуга народу" продавали міжнародним партнерам та виборцям як перемогу.
"Реалізація положень закону сприятиме зниженню рівня корупції в Україні, дозволить відновити функціонування інституційного механізму запобігання корупції, сприятиме відновленню належної діяльності НАЗК та виконанню міжнародних зобов’язань України у сфері запобігання та протидії корупції, подальшому втіленню її європейських та євроатлантичних прагнень, а також зміцненню авторитету на міжнародній арені", – так офіс президента святкував підписання цього закону.
Сьогодні ми стежимо за справжньою драмою його виконання. Адже писався законопроєкт не для "іноземних партнерів", а для того, щоб політики були підконтрольними і, наприклад, не мали можливості контролювати фінансові потоки не в інтересах держави, а у власних. Бо між цими інтересами дуже часто присутній конфлікт.
Драма вибору відбувається в несподіваному місці – в компанії "Нафтогаз".
Місяць тому уряд призначив в компанію нового керівника – Юрія Вітренка. Це людина, якій команда президента довіряє максимально – його двічі вносили на розгляд парламенту як потенційного першого віце-прем’єр-міністра та міністра енергетики. Правда невдало. Тому врешті-решт призначили очільником найбільшого в Україні платника податків – Нафтогазу, який забезпечує 10% всіх бюджетних надходжень.
Ми поки оминемо увагою той факт, що спосіб призначення (через голову наглядової ради) викликало міжнародний скандал, звинувачення в зупинці корпоративної реформи, а також зашкодило санкційній політиці США проти "Північого потоку-2".
Справа в тому, що Вітренко не просто менеджер і не просто політик, якому довіряє президент та його глава офісу Андрій Єрмак, він також колишній виконувач обов’язків міністра енергетики. З точки зору закону – "особа, що уповноважена на виконання функцій держави".
Вітренко виконував ці функції як вважав за необхідне, зокрема вимагав звільнення чинного на той момент керівництва. І документально і публічно. Фактично – домігся цього рішення і став керівником на вакантній посаді.
Це саме ті дії, які закон прямо забороняє в статті 26-ій, бо це повернення до "традиційного" укладу української (пострадянської) політики, коли урядовці керували державними підприємствами у власних інтересах.
Для того, щоб політики не мали найменшої можливості впливати на підприємства, створене в рамках реформи, Національне агентство з питань запобігання корупції має відстежувати такі "призначення" і зупиняти їх в судовому порядку. Бо "особа, уповноважена на виконання функцій держави" не може бути призначена в компанії, на які впливала під час політичної роботи.
Я звернувся до НАЗК з депутатським зверненням з вимогою з’ясувати чи в діях Вітренка наявний конфлікт інтересів. Розслідування вже почали. Але чи доведуть до кінця?
Якщо в результаті ми отримаємо чітку відповідь та чіткі дії Національного агентства – це буде підтвердженням прихильності влади до закону. І справа не в прізвищі.
Справа в тому, що закон буде мати більшу силу, ніж прихильність президента та його команди до конкретного політика.
Якщо ж виконання закону, яким хвалились ще півроку тому, спустять "на гальмах" ми отримаємо чергове свідчення того, що боротьба з корупцією в Україні для Зеленського всього лиш рекламний хід: зручний для рейтингу, для відеороликів, для нечастих зустрічей з міжнародними партнерами. Але такий, який не має нічого спільного з реальною боротьбою з корупцією, якої так прагнуть громадяни України.
Ярослав Юрчишин
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
